АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-14409-2010 рік Головуючий по 1-й інстанції :
Альошина Н.М..
Суддя-доповідач: Макарчук М.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця 02 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Макарчука М.А.
Суддів: Дряниці Ю.В., Прядкіної О.В.
при секретарі Лимар О.М.
з участю :
позивача (заявника) ОСОБА_3
представника позивача (заявника)
відповідача ОСОБА_4
представника зацікавленої особи
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 жовтня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_5 до Миргородської міської ради, виконкому Миргородської міської ради, ОСОБА_4 про визнання неправомірним рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради, про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Миргородською міською радою 12.01.2010 року та усунення перешкод в користуванні виїздом
Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача апеляційного суду Макарчука М.А.,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2010 року позивачі звернулися до місцевого суду з позовом до відповідачів про визнання неправомірним рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради № 1071 від 22.10.1997року, про скасування державного акту серії ПГ № 637657 про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку , виданого Миргородською міською радою 12.01.2010 року та про зобов'язання відповідача не перешкоджати їм в користуванні проїздом до будинку по АДРЕСА_1, посилаючись на незаконність передачі у приватну власність відповідачу проїзду.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволені.
Постановлено визнати неправомірним рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради № 1071 від 22.10. 1997року в частині передачі безкоштовно у приватну власність ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 1000кв.м. для обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 521 кв.м. для ведення особистого підсобного господарства.
Скасувано державний акт серії НОМЕР_1, від 12.01.2010р. виданий Миргородською міською радою на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради № 1071 від 22.10.1997р.
Зобов'язано ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_3,ОСОБА_5 в користуванні проїздом загального користування до будинку АДРЕСА_3.
Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3- 131,25грн. судових витрат, на користь ОСОБА_5 - 131,25грн. судових витрат,
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення місцевого суду і постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає, що місцевий суд вийшов за межі позовних вимог і що зазначену справу належить розглядати за правилами КАС України, а не ЦПК.
Посилається на незастосування місцевим судом наслідків сплину строку позовної давності та на неправильне застосування ст..83ч.3 ЗК України.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст..4 ЗК України редакції закону станом на 1997 рік, не можуть передаватись у колективну та приватну власність:
землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади.
Місцевим судом встановлено і не заперечується сторонами, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 20 грудня 1993року позивачі є співвласниками жилого будинку з надвірними побудовами, що знаходяться в АДРЕСА_3 розташовані на земельній ділянці площею 600кв.м.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом 20.11.1991 року відповідач ОСОБА_4 є власником житлового будинку з надвірними побудовами по АДРЕСА_2 розташований на земельній ділянці державного фонду площею 910 кв.м.
Рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області № 1071 від 22 жовтня 1997 року передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_4 земельні ділянки по АДРЕСА_2 площею 1000кв.м. для обслуговування житлового будинку і площею 521 кв.м. для ведення особистого підсобного господарства, та дозволено у встановленому порядку одержати Державний акт на право приватної власності на землю. При цьому місцевим судом встановлено і не заперечується в апеляційній скарзі, що відповідачу передано у власність проїзд, яким спільно користувалися сторони. Висновок суду щодо передачу у власність відповідачу саме проїзду підтверджується планом забудови цієї ділянки населеного пункту.
Встановивши такі обставини місцевий суд прийшов до правильного висновку про законодавчу заборону передачі у приватну власність ОСОБА_4 проїзду і обґрунтовано визнав неправомірним рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради № 1071 від 22.10. 1997року в частині передачі безкоштовно у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку по АДРЕСА_2 та скасував виданий на підставі цього рішення державний акт серії НОМЕР_1 про право власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку.
Доводи апеляційної скарги про порушення місцевим судом предметної підсудності справи є безпідставною, оскільки предметом судового спору є право власності ОСОБА_4, а не публічно правові правовідносини.
Даючи правову оцінку доводам апеляційної скарги про пропуск позивачами строку позовної давності, апеляційний суд виходить із приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачі не повідомлялися про рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради № 1071 від 22.10. 1997року в частині передачі безкоштовно у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку по АДРЕСА_2 і не знали і не могли знати про його зміст. З цих підстав у них не виникло права на позов.
Більше того із матеріалів справи вбачається, що надане спірним рішенням право приватної власності на землю ОСОБА_4 реалізоване 12 січня 2010 року шляхом отримання державного акт серії НОМЕР_1 .
З огляду на встановлені обставини позивачі не пропустили строку на звернення до суду за захистом порушеного права, а тому ці доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Із змісту судового рішення вбачається, що задовольняючи заявлені вимоги місцевий суд послався на ст.. 83ч.3 чинного ЗК України, яка не підлягала до застосуванню . Разом з тим вказана помилка не вплинула на законність постановленого рішення і визнається апеляційним судом формальною помилкою і не є підставою для скасування рішення місцевого суду.
Безпідставними є і доводи відповідача про вихід суду за межі позовних вимог в частині скасованого державного акту про право його власності, так як місцевий суд уточнив реквізити оскарженого правоустановчого документу, а не виходив за межі його вимог.
Безпідставним є і посилання відповідача на докази, відхилені місцевим судом, про користування ним спірним проїздом та внесення плати за це, так як ці докази не відносяться до предмету доказування про неправомірність передачі у приватну власність проїзду і з огляду на вимоги ст..4 ЗК України редакції закону станом на 1997 рік, ст..58 ЦПК України є неналежними доказами.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на власному помилковому тлумаченні чинного законодавства і також не спростовують висновків місцевого суду.
Рішення місцевого суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.303,304,308,313,315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді :