АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –14175 /2010 року Головуючий по 1-й інстанції :
Андрущенко С.А.
Суддя-доповідач: Карнаух П.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 грудня 2010 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.,
Суддів: Карнауха П.М., Прядкіної О.В.
при секретарі: Ткаченко Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 25 серпня 2010 року
у справі за позовом ТОВ «Альфа Центр Полтава» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та відшкодування шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 25 серпня 2010 року позов ТОВ «Альфа Центр Полтава» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та відшкодування шкоди задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Альфа Центр Полтава» 25572,35 грн. заборгованості та 271,92 грн. судових витрат, а всього 25843,27 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 прохає рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає відхиленню.
Згідно ч.1ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції, наказом № 3 від 5 лютого 2009 року ОСОБА_3 був прийнятий в ТОВ «Альфа Центр Полтава» на посаду в.о. директора СТО «Сузукі». В цей же день між сторонами укладено договір про повну матеріальну відповідальність, оскільки відповідач займав посаду, пов’язану з зберіганням, продажем товарно-матеріальних цінностей.
17 червня 2010 року на СТО «Сузукі» було проведено інвентаризацію на підставі наказу № 8 від 15 червня 2009 року, в ході якої було виявлено недостачу на 15770,99 грн. Наказом № 10 від 1.07.2009 року відповідачу було запропоновано ліквідувати зазначену недостачу шляхом внесення коштів в касу підприємства, але відповідач зазначену недостачу не погасив.
Також встановлено, що ОСОБА_3 14 жовтня 2009 року згідно видаткового касового ордеру отримав кошти в сумі 24801,36 грн., частину яких в сумі 15000 грн. повернув в касу підприємства 29 жовтня 2009 року в рахунок погашення боргу. За решту коштів ОСОБА_3 не звітувався, його посилання на те, що за отримані кошти він відзвітував, передавши до бухгалтерії акти виконаних робіт та квитанції на суму близько 5000 грн. нічим не підтверджені. Надані до суду копії актів виконаних робіт квитанції про оплату від підприємця ОСОБА_5, датовані серпнем-вереснем 2009 року, підприємцем ОСОБА_6 датовані червнем, серпнем 2009 року. Таким чином вказані акти не можуть бути прийняті до уваги в якості доказів погашення боргу, так як взаємовідносини відбувалися ще до отримання ОСОБА_3 коштів під звіт, а акти виконаних робіт з підприємцем ОСОБА_7, які не містять ніяких ідентифікуючих даних про автомобіль (держ.номер, номер кузова, рік випуску, а містять тільки назви та марки автомобіля, на зазначених актах відсутні печатки приватного підприємця та зазначені акти датовані 30.10.2009 року вже після повернення частини коштів до каси підприємства.
Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що діями відповідача позивачу завдано майнової шкоди на суму 25572,35 грн.
Наказом « 11 від 28 грудня 2009 року ОСОБА_3 був звільнений з займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
Судом вірно не прийнято до уваги доводи ОСОБА_3, що в Переліку посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівником, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність, не передбачено посаду – директор приватного підприємства, оскільки його діяльність була безпосередньо пов’язана з зберіганням, продажем (відпуском), застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей.
Приймаючи до уваги обсяг наданих позивачем доказів та характер спірних правовідносин, судом першої інстанції вірно задоволено позовні вимоги ТОВ «Альфа Центр Полтава».
Доводи апеляційної скарги не містять відповідних доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія судів приходить до висновку про те, що рішення постановлено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв’язку з чим не вбачається підстав для скасування або зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 25 серпня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий: /підпис/ О.І. Обідіна
Судді: /підпис/ П.М. Карнаух
/підпис/ О.В. Прядкіна
Копія згідно:
суддя Карнаух П.М.