ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2010 року № 25592/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого судді Любашевського В.П.
суддів Заверухи О.Б.
Ніколін В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про визнання відмови неправомірною, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2008 року позивач - ОСОБА_2 звернувся у Красилівський районний суду Хмельницької області із позовом до відповідачів - управління праці та соціального захисту населення Красилівської районної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області. У позовній заяві просить визнати відмову відповідача в нарахуванні пенсії неправомірною та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області нарахувати пенсію як особі, що прирівняна до інваліда війни.
Постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2009 року у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що позивач під час походження дійсної строкової військової служби з квітня по грудень 1951 р. отримав каліцтво та був комісований за станом здоров’я. 10.07.2008 р. згідно рішення Хмельницької МСЕК йому було встановлено другу групу інвалідності в зв’язку із каліцтвом отриманим під час проходження служби в армії. 26.09.2008 р. йому було перераховано пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Проте, позивач просить встановити йому статус інваліда війни та призначити пенсію як особі, що прирівняна до інвалідів війни.
Однак суд першої інстанції встановив, що позивач каліцтво отримав під час проходження військової служби, однак не пов’язаної з перебуванням на фронті і не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, що стверджується листом Хмельницькою обласного центру медико-соціальної експертизи № 54 від 16.02.2009 р., а тому позивач не може бути віднесений до інваліда війни.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2009 року та задоволити позовні вимоги повністю.
З’ясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін, з наступних підстав:
Розглядаючи справу суд першої інстанції вірно встановив, що позивач під час походження дійсної строкової військової служби з квітня по грудень 1951 р. отримав каліцтво та був комісований за станом здоров’я.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Із аналізу вказаної норми суд апеляційної інстанції вважає, що захворювання, одержання якого дає право на набуття статусу інваліда війни повинно бути пов’язаним безпосередньо із виконанням зазначених у ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» обов’язків. Проте, як вірно встановив суд першої інстанції, отримане позивачем каліцтво не пов’язане з перебуванням на фронті і не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується листом Хмельницького обласного центру медико-соціальної експертизи № 54 від 16.02.2009 р., а тому позивач не може бути віднесений до інваліда війни.
Враховуючи вказане, судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2009 року у справі № 2-а-11/09 – без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя В. П. Любашевський
Судді О.Б. Заверуха
В.В. Ніколін