Справа № 2-201/10/0408
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2010 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу в складі:
Головуючого судді Міхеєвої В.Ю.,
При секретарі Федчишиній В.М.
За участю позивача ОСОБА_2,
Представника позивача ОСОБА_3,
Представника відповідача ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про повернення банківського вкладу та відшкодування моральної та матеріальної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Вперше позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача 22.01.2009 року та просив зобов’язати відповідача повернути йому банківський вклад, відшкодувати витрати на юридичну допомогу та відшкодувати моральну шкоду.
В подальшому позовні вимоги змінювалися та уточнювалися, останній раз – 25.02.2010 року (а.с.92-95).
В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що 08.10.2007 року між ним та відповідачем було укладено договір № SAMDN25000700259879, згідно якого він як вкладник, передав, а банк прийняв грошові кошти у сумі 100000 грн. на строк 12 місяців.
У зв’язку з обставинами, що склалися, він вирішив достроково розірвати договір банківського вкладу та повернути кошти. Можливість дострокового розірвання банківського вкладу передбачена п.7 вищезазначеного договору.
Він 13.10.2008 року звернувся до відповідача із вимогою про дострокове розірвання договору, проте, у поверненні грошової суми, яка є його власним банківським вкладом, було відмовлено.
Таке рішення відповідача вважає необґрунтованим та незаконним, та таким, що порушує його права, передбачені договором та ЦК України. Своїми неправомірними діями банк завдав йому моральної шкоди, розмір якої він оцінює у 5000 грн. та просить відшкодувати в порядку ст.ст. 23, 1167 ЦК України.
Він дуже розраховував на кошти, які мав намір отримати, розірвавши договір, так як у зв’язку з економічною кризою у державі, його щомісячного доходу не вистачало на належне утримання сім’ї. Внаслідок незаконних дій відповідача він втратив душевний спокій та нормальний сон, його моральні страждання посилилися у зв’язку з категоричним небажанням відповідача повернути його гроші.
Сума банківського вкладу була повернута відповідачем у повному обсязі 29.05.2009 року. Але відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, тому просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 12500 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 2000 грн.
Крім того, у договорі банківського вкладу було вказано, що відсоткова ставка за вкладом складає 14,5 % річних, але після повернення коштів він отримав суму відсотків у розмірі 5460,25 грн., тобто, недоотримав 4239,75 грн., які просить стягнути з відповідача, а також 3000 грн. понесених ним витрат на юридичну допомогу.
У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності (а.с.15), кожен окремо, уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності (а.с.63), проти задоволення позовних вимог заперечувала, вважаючи їх безпідставними. Пояснила, що позивачу було відмовлено у задоволенні дострокового розірвання договору, так як банк діяв у відповідності до приписів Конституції України та Законів України «Про Національний банк України», «Про банки та банківську діяльність», а також на виконання постанови Правління НБУ від 05.12.2008 року № 413 «Про окремі питання діяльності банків». Відповідно до абзацу 5 пункту 2 зазначеної постанови банки України зобов’язані уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками. Таким чином, банкам заборонено робити дострокове повернення депозитів, що підтверджено й додатковими роз’ясненнями національного банку України у листі № 22-310/946-17250 від 06.12.2008 року.
Також зазначила, що в даному випадку неможливість виконання передбаченого договором, за яким позивач є вкладником грошових коштів в сумі 100000 грн., зобов’язання банку про його дострокове розірвання та повернення коштів на вимогу клієнта зумовлена дією зазначеної Постанови НБУ № 413, економічними та юридичними обставинами, тому вина банку відсутня, що у відповідності до п.12 договору звільняє сторону від відповідальності при настанні форс - мажорних обставин, виникнення яких не залежить від волі сторін.
Вимоги щодо стягнення матеріальної і моральної шкоди вважає безпідставними та недоведеними.
Суд, вислухавши сторони, проаналізувавши письмові матеріали справи, дійшов наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, і ці обставини не заперечувалися сторонами, що між позивачем та відповідачем 08.10.2007 року було укладено договір № SAMDN25000700259879 (вклад «Стандарт»), згідно п.1 якого позивач передав, а банк прийняв грошові кошти у сумі 100000 грн. на строк 12 місяців, по 08.10.2008 року включно Відсоткова ставка складала 14,5%. Період нарахування відсотків 12 місяців. Мінімальний строк вкладу складав 6 місяців (а.с.7).
Зазначена сума була внесена позивачем 08.10.2007 року на відкритий згідно умов п.1 Договору особовий рахунок, що підтверджується квитанцією від 08.10.2007 року (а.с.8).
Згідно п.6 Договору у разі, якщо у строк не пізніше дня закінчення строку вкладу, Клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку вкладу (письмово у відділенні банку або за телефоном клієнтської підтримки) вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, зазначений у п.1 Договору. При продовженні строку вкладу розрахунок відсотків на кожний повний строк вкладу здійснюється за відсотковою ставкою, яка діє в Банку для депозитних вкладів, що продовжуються, даного найменування та строку на день закінчення попереднього строку вкладу без укладення додаткових угод до даного договору. Відсотки та черговий строк вкладу нараховуються на суму вкладу.
Позивач 13.10.2008 року, тобто, після продовження строку договору, звернувся до банку із заявою про розірвання договору, що підтверджується відміткою працівника банку на договорі (а.с.7) та не заперечувалося представником відповідача.
Йому згідно клієнтської виписки по договору 13.10.2008 року відповідачем було виплачено 15009,43 грн. відсотків (а.с.88), але у поверненні суми вкладу було відмовлено.
На звернення позивача йому 11.11.2008 року та 23.12.2008 року відповідачем надано відповіді про неможливість дострокового розірвання договору з посиланням на Постанови Правління НБУ від 11.10.2008 року № 319 «Про додаткові заходи з питань діяльності банків» та № 413 від 04.12.2008 року «Про окремі питання діяльності банків» (а.с.9,10,11).
Відповідачем під час розгляду справи 29.05.2009 року було повернуто позивачу суму банківського вкладу та відсотків за ним у повному обсязі, що підтверджується копією квитанції від 29.05.2009 року про отримання ОСОБА_2 105460 грн.75 коп.(а.с.51).
Відповідно до вимог ст.ст.526,611,1058,1060 ЦК України: одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони вкладника або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Такий договір укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад), і незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, і у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема розірвання договору.
Згідно до ст.610 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, і якщо прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що відповідачем було порушено вимоги умов договору щодо видачі позивачеві вкладу на першу вимогу та право позивача на дострокове розірвання договору відповідно до умов п.7 Договору, так як вклад було повернуто тільки 29.05.2009 року.
Підстави, на які посилається відповідач, вважаючи їх відповідно до п.12 Договору форс-мажорними та такими, що звільняють його від відповідальності – постанови НБУ, суд не може взяти до уваги, так як ці обставини не є такими, які передбачені договором як форс-мажорні та такими, які перешкоджали б виконанню зобов’язань за договором.
Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення (яка з жовтня 2008 року по травень 2009 року склала 112,5% згідно загальноприйнятих статистичних даних), а також 3-х процентів річних від простроченої суми за період заборгованості 228 днів (84 дні 2008 року та 144 дні 2009 року), підлягають частковому задоволенню, так як суд не погодився з порядком розрахунку 3% річних, наведеним позивачем.
Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача 12500 грн. інфляції (100000 грн. х 112,5% - 100000 грн. = 12500 грн.), а також 1873, 97 грн. 3% річних, виходячи з наступного розрахунку: 100000 грн. х 3% х 228 днів : 365 = 1873,97 грн.
Позовні вимоги позивача щодо стягнення суми 4239,75 грн. недоотриманих відсотків, суд вважає безпідставними, оскільки, банк, нарахувавши та виплативши позивачу 29.05.2009 року 5460,25 грн. відсотків, виходив зі ставки 17,5%, яка діяла на момент продовження Договору, що відповідало умовам п.1 Договору.
Перевіривши надані відповідачем розрахунки : 100000 грн. х 17,5% х 84 дні 2008 року: 366 днів х 0,5 (коефіцієнт згідно умов п.7 Договору) = 2008,2 грн. + 100000 грн. х 17,5 % х 144 дні 2009 року : 365 х 0,5 (коефіцієнт згідно умов п.7 Договору) = 3452,05 грн . = 5460,25 грн., суд вважає їх такими, що відповідають умовам договору.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди суд відмовляє за їх безпідставністю.
Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами виникли договірні відносини.
Згідно зі ст.611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Укладеним між сторонами Договором банківського вкладу відшкодування моральної шкоди не передбачено. Серед видів цивільної відповідальності за неналежне виконання договору банківського вкладу, встановленої Цивільним кодексом України (параграф 3 глави 71), не міститься такого виду відповідальності, як відшкодування моральної шкоди. Не передбачено відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах і Законом «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до ст.3 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб, зокрема, мають право на відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров’я людей товарами (роботами, послугами) у випадках, передбачених законодавством.
Судом не встановлено, що неналежне виконання відповідачем умов договору банківського вкладу загрожувало життю і здоров’ю позивача.
Оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, не передбачають відшкодування моральної шкоди ні по договору, ні по закону, то підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Позовні вимоги в частині компенсації витрат на юридичну допомогу суд задовольняє пропорційно до частини задоволених вимог в сумі 1815 грн. відповідно до наданої копії товарного чеку від 12.11.2008 року (а.с.36), копій свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, свідоцтва про сплату єдиного податку та копії довіреності (а.с.12,13,15).
Відповідно до ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір відповідно до суми задоволених вимог 161,89 коп., а також з позивача на користь держави недоплачений судовий збір за стягнення моральної шкоди в сумі 8,50 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60; 81; ст. 88; 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 610, 625,1058,1060,1167 ЦК України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про захист прав споживачів» суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про повернення банківського вкладу та відшкодування моральної та матеріальної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, п/в 49094, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299
на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає в АДРЕСА_1,
12500 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції;
1873, 97 грн. – 3% річних від простроченої суми,
1815 грн. – компенсації витрат на юридичну допомогу.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у сумі 161 (сто шістдесят одна) грн. 89 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави недоплачений судовий збір у сумі 8(вісім) грн. 50 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 22.12.2010 року.
Суддя В.Ю. Міхеєва