Справа № 2- 2767/10/0408

                                        Р І Ш Е Н Н Я

                             І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

   07  грудня  2010 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу  у складі:

головуючого – судді:                          Деркач Н.М.

при секретарі:                                      Хуторної Ж.І.

за участю

представника відповідача:                  Лутоніної Н.В.

розглянувши  у відкритому    судовому засіданні  м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом

ОСОБА_2   до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області  про відшкодування  моральної шкоди,  суд -

                                        В С Т А Н О В И В :

             Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом до  відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( далі - Фонд) про стягнення моральної шкоди в зв’язку з ушкодженням здоров’я в наслідок трудового каліцтва.

             В обґрунтування заявлених позовних вимог  позивачка  посилається на ті обставини, що працювала  медичним  реєстратором диспансерного відділення в тубдиспансері.  13.11.2004 року  з нею під час роботи стався нещасний випадок, під час ремонтних робіт вона впала зі стелажа та зламала ногу. Після отриманої травми вона  знаходилася на лікуванні з діагнозом: закритий двущиколотковий перелом правої гомілки зі зміщенням, підвивих  ступні, розрив  дистального між гомілкового синдиліза. Згідно  первинного огляду 23.05.2005 р., їй  було встановлено 25% втрати професійної працездатності. При повторних оглядах  МСЕК  від  31.05.2006р., 30.05.2007 р., 18.06.2008 р., 03.06.2009 р.,  та від 12.05.2010 року – 15% втрати працездатності.

Після травми та довготривалого лікування вона  стала калікою.

Позивачка  вважає, що факт заподіяння їй  моральної шкоди наявний, оскільки вона частково на 25% , а потім 15% втратила професійну працездатність в працездатному віці від трудового каліцтва  , що спричиняє  їй  фізичні та моральні страждання, вона відчуває незручності в повсякденному житті, змушена терпіти фізичні болі та моральні страждання, відчувати себе неповноцінною людиною, як вдома так і перед сторонніми людьми.

Всі вказані нею факти та обставини призводять до значних моральних страждань та переживань, значним чином змінили ритм та порядок  її  життя, порушили  її  нормальні життєві зв'язки , для чого вона  повинна прикладати значні додаткові зусилля для продовження свого життя.

Позивачка оцінює моральну шкоду, яка підлягає стягненню з відповідача у сумі  90 000 грн., яку і просила стягнути на  її  користь.

Як видно із письмової  заяви  позивачка підтримувала свої позовні вимоги і просила розглянути справу у її відсутність в зв’язку з важким станом здоров’я.

Представник відповідача -  проти позову заперечувала пояснивши, що Законом України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі втрати потерпілим професійної працездатності відшкодування моральної шкоди не передбачене. Фонд виплачує моральний збиток тільки за наявності факту спричинення моральної шкоди яку встановлює МСЕК. Даний факт встановлений відносно позивачки не був.

Крім того, 1 січня 2008 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року №107-УІ, в якому на підставі п.44 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» у п.3 розділу XI «Прикінцеві положення»: після абзацу третього доповнено новим абзацом такого змісту: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року». Тобто, з 01.01.2008 року у Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві відсутній обов'язок, щодо відшкодування моральної шкоди всім застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку.

По-друге, 20 березня 2007 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", відповідно до яких всі норми даного закону, якими передбачалося виплата моральної шкоди – виключено. Таким чином, Фонд соціального страхування … не повинен виплачувати позивачці моральну шкоду.

Крім того, позивачка  звернулася  до суду з пропуском строку позовної давності, тобто позивачка  пропустила строк, у межах якого вона  мав право звернутися до суду з вимогою про захист свого  права.

Суд, проаналізувавши доводи   сторін,  дослідивши письмові докази, давши їм оцінку, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

          Матеріалами справи встановлено, що позивачка працювала медичним  реєстратором диспансерного відділення в тубдиспансері.  13.11.2004 року  з нею під час роботи  стався нещасний випадок, під час ремонтних робіт вона впала зі стелажа та зламала ногу. Після отриманої травми вона  знаходилася на лікуванні з діагнозом: закритий двущиколотковий перелом правої гомілки зі зміщенням, підвивих  ступні, розрив  дистального між гомілкового синдиліза.

        Згідно  первинного огляду 23.05.2005 р., їй  було встановлено 25% втрати професійної працездатності. При повторних оглядах  МСЕК  від  31.05.2006р., 30.05.2007 р., 18.06.2008 р., 03.06.2009 р.,  та від 12.05.2010 року – 15% втрати працездатності.

Оскільки позивачка є застрахованою особою відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно зі ст.21 п.1 «є» 28 ч.3 вказаного Закону , в обов’язки відповідача  входить своєчасне та   в   повному   обсязі   відшкодування   шкоди,   заподіяної   працівникові    внаслідок ушкодження його здоров'я у вигляді страхової виплати у відшкодування моральної шкоди за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

                     Суд вважає, що факт заподіяння  позивачці моральної шкоди наявний, оскільки вона первинно  - на 25%   втратила професійну працездатність, а потім  відповідно до висновку МСЕК від 12.05.2010 року – 15%  в працездатному віці від  трудового каліцтва .

                    Після отриманої травми вона  знаходилася на лікуванні з діагнозом: закритий двущиколотковий перелом правої гомілки зі зміщенням, підвивих  ступні, розрив  дистального між гомілкового синдиліза.

                  Отримана травма на виробництві спричиняє їй фізичні та моральні страждання , вона  відчуває незручності в повсякденному житті, змушена терпіти фізичні болі та моральні страждання, відчувати себе неповноцінною людиною, як вдома так і перед сторонніми людьми. Довгий час вона перебувала в апараті  «Єлізарова», пересувалася за допомогою  милиць, а поті ціпка. Також позивачка втратила роботу, перебуваючи в центі зайнятості населення їй не могли запропонувати  роботи, вона залишилась  без грошей, втратила можливість утримувати себе.

Крім того, у судовому засіданні було з’ясовано, що позивачка  змушена постійно  підтримувати лікування ноги, що підтверджено наявними у матеріалах справи виписками із історії хвороби .

У підтвердження позовних вимог  в позові позивачка також зазначила, що у зв’язку з  травмою та довготривалого лікування вона  втратила роботу . У працездатному віці вона потребує постійного лікування і сторонньої допомоги, так як постійно відчуває  оніміння ноги,  не має можливості вільно пересуватись, в медичному закладі  вона була прооперована на нозі.

Для щоденного обіходу постійно необхідна стороння допомога, що спричиняє їй  додаткові страждання морального характеру.

Порушені її нормальні життєві зв’язки через неможливість продовження активного громадського життя, вона  розуміє , що повноцінною людиною   вже не буде і все це сталося через  трудове каліцтво  , яке змінило все її життя.

Через матеріальне положення, яке погіршилося, а також її матеріальної неспроможності, позивачка  змушена змінити свій спосіб життя, обмежити себе в харчуванні, придбанні одягу, предметів домашнього побуту. Всі одержувані від держави кошти, витрачає в основному на ліки.

Змушені зміни в життєвих відносинах, сімейних обставинах, викликають у позивачки моральні переживання, почуття безвихідності і відсутності перспектив на майбутнє.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачці  моральної шкоди, суд враховує  характер та об'єм її фізичних, душевних, психічних страждань від одержаного трудового каліцтва , тривалість лікування, втрату можливості її повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін  її  життєвих зв'язків, що потребує від неї  додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки, позивачкою було  первинно  23.05.2005 р. втрачено 25%  втрати професійної працездатності , дата якого є датою страхового випадку, який настав вже після 1 квітня 2001 року, тобто вже після введення в дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", з урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, а саме, що в подальшому стан здоров’я позивачки   поліпшився   та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне  стягнути на її користь 20 000 грн. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області.

Також, рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004  року  встановлено обов’язок Фонду… відшкодовувати моральну шкоду , заподіяну умовами виробництва, з втратою потерпілим професійної працездатності. Вказане положення не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, спричинену умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, спричиненої умовами виробництва, повинно забезпечуватись Фондом на підставі ст.ст.1, 5, 6,13,21 та частини 3 ст.28 цього Закону всім потерпілим, в тому числі в випадку тимчасової, стійкої або повної втрати професійної працездатності.

Саме цим Законом , на час встановлення позивачці первинно ( в  травні 2005 року) втрати працездатності,  урегульовано порядок  відшкодування шкоди внаслідок нещасних випадків та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності, а тому посилення представника відповідача на пропуск терміну позовної давності відповідно до ЦК  та КЗоТ України є безпідставними.

    Виходячи з того, що право на відшкодування моральної шкоди у позивачки  виникло з 23.05.2005 року дія Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», яким внесені зміни в Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» щодо припинення відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку з 1 січня 2008 року  на правовідносини сторін не поширюється, тому посилання відповідача на вказані Закони, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог суд вважає не обґрунтованими.

Згідно з рішенням Конституційного Суду №6-рп2007р, від 09.07.2007р.; №  10-рп2008 р від 22.05.2008р. Конституційний Суд України дійшов  висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію, чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Тобто, право застрахованої особи на отримання страхових виплат виникає під час дії законодавчих актів, які надають йому право на отримання відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача, заперечуючи проти заявленого позову, у судовому засіданні, на підставі ст.. 60 ЦПК України не надав доказів на спростування тверджень позивачки.

Керуючись ст.3, 8, ч.3 ст.22 Конституції України, ст..ст.1, 2, 5, 6, 13, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»,   ст.ст.3,7,10,11,60,86,88,209,212-215ЦПКУкраїни,  суд, -

                    В И Р І Ш И В :

Позов   ОСОБА_2   до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області  про відшкодування  моральної шкоди     -  задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь   ОСОБА_2     моральну шкоду в розмірі  20 000 грн. ( двадцять тисяч  гривень 00 копійок) .

В задоволенні іншої частини позову  ОСОБА_2 - відмовити.

Судові витрати покласти за рахунок держави.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі ( р/р № 371756999983102, МФО 805012 банк Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код 25913606) на користь Територіального управління державної судової адміністрації Дніпропетровської області витрати на інформаційне технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 15 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: