ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2007 р. Справа № 14/01-11/549
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідачів: не з'явилися,
прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судахпрокуратури Житомирської області Чирко Н.В. (посвідчення №44)
розглянувши апеляційне подання Славутського міжрайонного прокурора, м.Славута Хмельницької області
на ухвалу господарського суду Хмельницької області
від "17" липня 2007 р. у справі № 14/01-11/549 (суддя Гладюк Ю.В.)
за позовом Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької обласної державної адміністрації м .Хмельницький
до - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м.Хмельницький
- Відкритого акціонерного товариства "Славутське ремонтно-транспортне підприємство", м.Славута Хмельницької області
- суб'єкта підприємницької діяльностіОСОБА_1, м.Славута Хмельницької області
про визнання незаконними актів, визнання незаконною передачі майна та виключення майна із статутного фонду господарського товариства, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу приміщень,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.07.2007р. №14/01-11/549 повернуто без розгляду позовну заяву за позовом Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької обласної державної адміністрації до регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, відкритого акціонерного товариства "Славутське ремонтно-транспортне підприємство", суб'єкта підприємницької діяльностіОСОБА_1 про визнання незаконними актів, визнання незаконною передачу майна та виключення майна із статутного фонду господарського товариства, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу приміщень.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою місцевого господарського суду, Славутський міжрайонний прокурор вніс апеляційне подання, в якому просить скасувати дану ухвалу з підстав, наведених у поданні, та направити справу на розгляд місцевого господарського суду.
В обґрунтування викладеної в поданні вимоги зазначено про те, що суд першої інстанції невірно застосував норми п.5 ст.63 ГПК України, відповідно до якої суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Зокрема, як стверджує міжрайонний прокурор, в даному випадку сумісний розгляд вимог, зазначених в позовній заяві, не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а навпаки, вимоги, викладені в позовній заяві, неможливо розглядати в порядку різного судочинства, так як вони стосуються одного предмета та зачіпають інтереси всіх сторін.
Крім того, міжрайонний прокурор зазначає, що між сторонами виник спір про право власності на майно, який не є публічно-правовим, в зв'язку з чим справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.
Позивач надіслав на адресу апеляційного господарського суду заяву за №1266 від 25.10.2007р. (а.с.54-55), в якій підтримав апеляційне подання та просив врахувати в якості пояснень викладене в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2007р. по справі №22-а-369-07, яку позивачем додано до заяви (а.с.57-58).
Відповідачі письмових відзивів на апеляційне подання не надали.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області в письмовому клопотанні за №08/3771/07 від 06.11.2007р. зазначило, що не може надати будь-яких інших додаткових доказів і клопотань та просило провести розгляд апеляційного подання без участі його представника.
Прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах України прокуратури Житомирської області в судовому засіданні підтримала апеляційне подання, посилаючись на викладені у ньому доводи. Вважає, що ухвала господарського суду Хмельницької області від 17.07.2007р. №14/01-11/549 про повернення позовної заяви Славутського міжрайонного прокурора винесена з неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм процесуального права, в зв'язку з чим просить дану ухвалу скасувати та направити матеріали справи на розгляд до місцевого господарського суду.
Представники позивача, відповідачів - регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, відкритого акціонерного товариства "Славутське ремонтно-транспортне підприємство", а також підприємець ОСОБА_1 або уповноважений ним представник в судове засідання не з'явились. Про причини нез'явлення в засідання суду представників позивача, відповідача - відкритого акціонерного товариства "Славутське ремонтно-транспортне підприємство", а також підприємця ОСОБА_1 або уповноваженого ним представника суд апеляційної інстанції не повідомлено.
Вищий арбітражний суд України в своєму роз'ясненні від 18.09.1997р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" звернув увагу судів на те, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Зважаючи на те, що про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги учасники судового процесу були повідомлені належним чином (ухвалу про призначення розгляду апеляційного подання на 15.11.2007р. було надіслано на адреси сторін, Славутського міжрайонної прокуратури та прокуратури Житомирської області рекомендованими листами 21.09.2007р. згідно реєстру відправки рекомендованої кореспонденції, що додається), враховуючи, що ст.96 Господарського процесуального кодексу України не встановлює обов'язку сторони у справі надсилати письмовий відзив на апеляційну скаргу (апеляційне подання) суду апеляційної інстанції, а також положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що неподання відповідачами письмових відзивів на апеляційне подання, а також нез'явлення в судове засідання представників позивача, відповідачів - регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, відкритого акціонерного товариства "Славутське ремонтно-транспортне підприємство", а також підприємця ОСОБА_1 або уповноваженого ним представника не перешкоджають перевірці оскарженої ухвали за наявними в матеріалах справи доказами.
Судова колегія, розглянувши та обговоривши доводи Славутського міжрайонного прокурора, які зазначені в апеляційному поданні, заслухавши пояснення представника прокуратури Житомирської області, перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2007р. в господарський суд Хмельницької області звернувся Славутський міжрайонний прокурор з позовом в інтересах держави в особі Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької обласної державної адміністрації до регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, відкритого акціонерного товариства "Славутське ремонтно-транспортне підприємство", суб'єкта підприємницької діяльностіОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Славута "Про затвердження акту оцінки по ремонтно-транспортному підприємству" №50 від 30.05.1996р.; визнання незаконною проведену 29.07.1996р. регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області передачу з державної у приватну власність ВАТ "Славутське ремонтно-транспортне підприємство" майнового комплексу згідно з Переліком майна, переданого до статутного фонду ВАТ, в частині передачі до приватної власності протирадіаційного укриття; визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщень від 15.06.2005р., укладеного між ВАТ "Славутське ремонтно-транспортне підприємство" та підприємцем ОСОБА_1, в частині продажу протирадіаційного укриттяНОМЕР_1
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Славутський міжрайонний прокурор зазначив, що в процесі перетворення ДП "Славутське ремонтно-транспортне підприємство" у відкрите акціонерне товариство до статутного фонду останнього було передано об'єкт цивільної оборони - підвальне приміщення їдальні - протирадіаційне укриттяАДРЕСА_1, тоді як відповідно до ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та Декрету Кабінету Міністрів України №26-92 від 31.12.1992р. "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається" не підлягають приватизації або передачі в оренду об'єкти, що мають загальнодержавне значення, до яких належать захисні споруди цивільної оборони.
Проте, стверджує прокурор, дані вимоги регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та відкритим акціонерним товариством "Славутське ремонтно-транспортне підприємство" не були дотримані та включено до статутного фонду ВАТ "Славутське ремонтно-транспортне підприємство", створеного в процесі приватизації, захисну споруду цивільної оборони - протирадіаційне укріпленняНОМЕР_1з подальшою передачею цього майна з державної до колективної власності, а ВАТ "Славутське ремонтно-транспортне підприємство", в свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу приміщень від 15.06.2005р. продало спірне приміщення підприємцю ОСОБА_1
Наведеними діями відповідачів, на думку прокурора, порушено право державної власності, яке підлягає захисту на підставі ст.16 та гл.29 Цивільного кодексу України.
Місцевий господарський суд, розглянувши матеріали позовної заяви Славутського міжрайонного прокурора, прийшов до висновку, що дана заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п.5 ст.63 Господарського процесуального кодексу України через порушення правил об'єднання вимог, оскільки прокурором в одне провадження об'єднано вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Проте, судова колегія з таким висновком господарського суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.
Статтею 129 Конституції України закріплено один з основних принципів судочинства - законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.
Як встановлено ст.2 Закону України від 7 лютого 2002 року №3018-III "Про судоустрій України", завданням суду є забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Згідно з ч.3 ст.6 названого Закону, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Можливість широкого застосування судової форми захисту ґрунтується, насамперед, на положеннях ст.124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція суду поширюється на усі правовідносини, які виникають в державі.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Підвідомчість справ господарським судам визначається статтею 12 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст.1 вказаного Кодексу підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом, та розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами- можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 Господарського процесуального кодексу України (частина 1 статті 21 цього Кодексу).
Таким чином, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Відповідно до ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Як передбачено ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Пункт 1 ч.1 ст.3 КАС України встановлює, що справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як визначено пунктом 6 ч.1 ст.3 КАС України, адміністративним позовом є звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Згідно пункту 7 цієї ж статті суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи з цих норм, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції у тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Відповідно до п.1 Тимчасового положення "Про Фонд Державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України №2558-ХІІ від 07.07.1992р. Фонд державного майна України (Фонд) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, тобто є органом виконавчої влади - суб'єктом владних повноважень, а тому, позовні вимоги Славутського міжрайонного прокурора до регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області підлягають розглядові за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовна вимога міжрайонного прокурора до ВАТ "Славутське ремонтно-транспортне підприємство" та підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним укладеного між ними договору купівлі-продажу приміщень від 15.06.2005р., носять господарський характер, й відповідно до п.1 ч.1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомча господарському суду.
Частиною 3 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства встановлено заборону щодо об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Господарським процесуальним кодексом України також не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.
Однак, суд першої інстанції, дійшовши висновку, що в позовній заяві Славутського міжрайонного прокурора об'єднано декілька вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, повернув позовну заяву, зіславшись на п.5 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, не врахувавши, при цьому, що в Рекомендаціях Вищого господарського суду України №04-5/120 від 27.06.2007р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", наданих господарським судам з метою однакового і правильного визначення підвідомчості і підсудності справ, звернуто увагу судів на те, що в разі подання позову, в якому об'єднано вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК України - відмовляє у прийнятті позовної заяви.
З врахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судова ухвала від 17.07.2007р. підлягає скасуванню та передачею справи на розгляд місцевого господарського суду, як це передбачено ч.4 статті 106 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.101,103 -106 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Славутського міжрайонного прокурора, м.Славута Хмельницької області задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 17 липня 2007 року у справі № 14/01-11/549 скасувати.
3. Справу № 14/01-11/549 передати на розгляд до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий - суддя:
судді:
Віддрук.8 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3,4,5 - відповідачам
6 - Славутському міжрайонному прокурору
7 - прок. Жит. області
8 - в наряд