справа №2-а-1985/10

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2010 року                                             м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя, діючого як адміністративний суд, Боровікова А.І., розглянувши адміністративну позовну заяву ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2010  року позивач ОСОБА_2  звернувся  до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного Фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії, вказавши що він відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року є дитиною війни, та йому  відповідно до ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року повинна була виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але зазначена допомога позивачу виплачувалась не у повному обсязі, тому він  просить стягнути з відповідача на його  користь щомісячну невиплачену державну соціальну допомогу «Дітям війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006-2009 роки.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України випливає, що для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суддя вважає, що оскільки рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року було оприлюднене наприкінці липня 2007 року в офіційних виданнях України та рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року було оприлюднене на початку червня 2008 року в офіційних виданнях України, тому позивач повинен був дізнатися про своє порушене право саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення, а тому й перебіг строку звернення до суду для позивача розпочався з моменту оприлюднення вказаного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 КАС України, процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, та згідно із ч. 1 ст. 103 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати.

Відповідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя приходить до висновку, що, оскільки позивач звернувся до суду лише в вересні 2010 року та просить стягнути з відповідача щомісячну невиплачену державну соціальну допомогу «Дітям війни» за 2006-2009 роки в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, при цьому суддя не вбачає підстав для поновлення строку позовної давності, тому позовні вимоги позивача за період 2006-2009 роки підлягають залишенню без розгляду.

Керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 року № 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» та листом Вищого Адміністративного суду України від 13.10.2010 року, а також ст. ст. 99-103, 107, 110, 121 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена сторонами до адміністративного Дніпропетровського апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом п’яти днів з дня її проголошення, з подачею її копії до адміністративного Дніпропетровського апеляційного суду. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання  копії постанови.

Суддя                                                       А.І. Боровікова