У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів  Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 25 вересня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на вирок Шевченківського районного суду                  м. Чернівців від 24 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 26 вересня 2006 року.

Вказаним вироком засуджено

ОСОБА_1, 

1976 року народження, громадянина України, раніше не  судимого,

–   за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

–   за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі,  на підставі ст. 70 КК України остаточно призначено 2 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, щодо якого касаційного подання та скарг не надходило.

Ухвалою  апеляційного суду Чернівецької області від 26 вересня 2006 року вирок щодо ОСОБА_2залишено без змін, а щодо ОСОБА_1 вирок не переглядався.

За вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він на початку січня 2006 року у невстановленої слідством особи придбав наркотичний засіб - каннабіс, який зберігав за своїм місцем проживання АДРЕСА_1 у м. Чернівцях, частину якого 1 та 14 березня 2006 року незаконно збув ОСОБА_2, а решту було вилучено працівниками міліції. 

         У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, оскільки його безпідставно звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України. 

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, доведена  зібраними  у  справі доказами,  а його злочинні дії судом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 і ч.2 ст. 309 КК України, що у касаційному поданні й не оспорюється. 

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а відповідно до ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, належно мотивувавши це рішення у вироку.

Суд же, визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні тяжкого та середньої тяжкості злочинів, при призначенні йому покарання фактично не врахував ступеня тяжкості ним скоєного, лише перерахувавши дані про його особу і пом'якшуючі обставини: щире каяття, повне визнання винності і те, що тяжких наслідків від вчинення злочинів не настало.

Ці пом'якшуючі обставини були визнані судом такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і враховані при призначенні засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Разом з тим, суд не навів у вироку інших суттєвих обставин, які  істотно знижували ступінь тяжкості скоєних ОСОБА_1 злочинів та які б давали підстави для його звільнення від відбування покарання з випробуванням, і прийняття такого рішення належним чином не мотивував.

Крім того, всупереч вимогам п. 19  Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10. 2003 р. “Про практику призначення судами кримінального покарання”, згідно якому конфіскація майна  як додаткове покарання не може бути призначена при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням, суд, призначивши ОСОБА_1 додаткову міру покарання у вигляді конфіскації майна та звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, допустив неправильне застосування кримінального закону.

На вказані обставини також не звернув уваги суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2

Тому  судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого серед іншого належить врахувати вищенаведене і перевірити усі доводи, на які посилається прокурор у касаційному поданні. Якщо при новому судовому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, то покарання йому має бути призначеним з дотриманням вимог ст.65 КК.

Керуючись статтями 394-396  КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційне подання заступника прокурора Чернівецької області задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 24 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 26 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити в той же суд на новий судовий розгляд.    

     СУДДІ:

Присяжнюк Т.І.                            Косарєв В.І.                   Школяров В.Ф.