ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

19 червня 2006 р.

№ 41/359

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Закритого акціонерного товариства “Будмеханізація”

на постанову Київського  апеляційного

від 22.03.2006 Господарського суду

у справі

№ 41/359

за позовом

Закритого акціонерного товариства “Будмеханізація”

до	Військової частини А3641

третя особа

Відокремлений підрозділ Чорнобильської АЕС “Енергоатом”

про	внесення змін до договору

Касаційна скарга Закритого акціонерного товариства “Будмеханізація” №01/202 від 04.05.2006  (отримана 08.06.2006) не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 111  Господарського  процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом  повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального права. Тобто, в касаційній скарзі  має чітко викладатися зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні  їх пункти та статті. Проте у поданій скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування судом при вирішенні спору норм матеріального чи процесуального права на підставі встановлених саме судовими інстанціями обставин справи та прийнятих доказів, а є лише посилання на певні норми законодавства, намагання скаржника їх роз’яснити чи витлумачити. Товариство в касаційній скарзі посилається на невірне застосування приписів статті 652 Цивільного кодексу України, і при цьому виходить з того, що судами неправильно встановлені обставини справи.

У касаційній скарзі (поданні) не допускаються посилання на недоведеність обставин справи, оскільки згідно імперативних вимог статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного господарського суду виключно на предмет правильності застосування згаданими господарськими судами норм матеріального і процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на те, що у поданій касаційній скарзі посилання на порушення судом норм матеріального права, зводиться до аналізу наявних у справі доказів та встановлених судом обставин справи, наголошується на невідповідність висновків суду обставинам справи, враховуючи наведені вище положення процесуального законодавства, касаційна скарга не дає підстав для перевірки постанови у справі в касаційному порядку та підлягає поверненню на підставі пункту 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна інстанція зауважує на тому, що відповідно до приписів частини 3 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу з додержанням стислих строків для виправлення.

Керуючись статтями 86, 111, пунктом 6 частини 1 статті 1113, статтями 1115, 1117  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В  :

Касаційну скаргу на постанову Київського  апеляційного господарського  суду від 22.03.2006 у справі №41/359  повернути скаржникові без розгляду.

Справу №41/359  скерувати до господарського суду міста Києва.

Головуючий                                                                   Т.Добролюбова                             

Судді                                                                             Т.Гоголь

                                                                                                

                                                                                       Л.Продаєвич