Справа № 2-222/07

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

       13 квітня 2007 р. Самарський районний  суд м. Дніпропетровська

у складі:   головуючої судді                                                         Петешенкової М.Ю.

                        при секретарі                                                               Яговкіні С.Ю.

       розглянувши у відкритому судовому  засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 й ОСОБА_3 про захист честі і гідності, суд -

в с т а н о в и в:

      29 серпня 2005 р. до Самарського районного суду м. Дніпропетровська звернулися позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 й ОСОБА_3 про захист честі і гідності.  

       Позивачі зазначали, що відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьки їх нього колишнього зятя ОСОБА_5 Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2003 року шлюб з їх дочкою ОСОБА_6 було розірвано, внаслідок чого між сторонами склалися неприязні відносини. На підставі неприязних відносин, відповідачами були поширені недостовірні відомості про те, що  ОСОБА_4 реально загрожував вбивством їхньому синові ОСОБА_5; ОСОБА_4 були зроблені «дві невдалі спроби посадити їхнього сина, а якщо не вийде, то його просто фізично усунуть»; ОСОБА_4 загрожував «посадити й знищити його сина», тому він ОСОБА_2 був «змушений звернутися в правоохоронні органи із проханням видачі дозволу на придбання вогнепальної зброї, для захисту свого життя та життя своєї жінки від злочинних посягань з боку ОСОБА_1»; ОСОБА_4 загрожував вбивством парубкові по імені ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., який проживає у АДРЕСА_1), з яким зустрічалася до смерті їх онука ОСОБА_11, а згодом він нібито за вказівкою ОСОБА_4 був дійсно вбитий у м. Харкові.; ОСОБА_8. негідно ставилися до своєї матері, а її дочка ОСОБА_6 «більше року не відвідала жодного разу могилу рідної дочки». Дана інформація була викладена в їх заяві до прокурора м. Дніпропетровська від 10 січня 2005 р. та скарзі у квітні-травні 2005 р. у різні інстанції, у тому числі: до голови Апеляційного суду Дніпропетровської області, його заступника, до кваліфікаційної комісії суддів. Неправдива інформація щодо них поширена серед значного кола осіб.

          Посилаючись на наведене, позивачі просили зобов”язати відповідачів спростувати викладені в заяві та скарзі недостовірні відомості, які порочать їх честь, гідність і ділову репутацію, у спосіб, яким ці відомості були поширені.   

       ІНФОРМАЦІЯ_2 р. позивач по справі ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідченням про смерть від 20 грудня 2005 р. серія НОМЕР_1 і актовим записом № 10196 від 20.12.2005 р.

05 травня 2006 р. позивачка доповнила позовні вимоги, відповідно до яких ОСОБА_4 був виключений із числа позивачів, але його інтереси буде представляти його дружина ОСОБА_8. на підставі ч. 2 ст. 277 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_9 позовні вимоги підтримала  та пояснили, що родина ОСОБА_1 завжди була законослухняною, добропорядною й користувалася заслуженою повагою в суспільстві. Протягом всього свого життя вони підтримували свою репутацію, про що свідчать заслуги перед суспільством у різний час й у різних державах. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, стверджували, що відомості викладені в заяві та скарзі є правдивими й достовірними. Відомості, що стосуються відносин у родині ОСОБА_1сформовані між їхньою дочкою, внучкою, матір”ю позивачки їм відомі зі слів ОСОБА_1: крім того особисто від ОСОБА_4 були погрози їхньому синові вбивством, а також були погрози з обіцянкою звільнити сина з роботи з неможливістю подальшого працевлаштування. Всі неприязнені відносини виникли через те, що між сином та дочкою ОСОБА_1 шлюб був розірваний, внук вивезений за межі України без дозволу батька. Син дійсно був незаконно звільнений, потів відновлений в УВД. Двічі намагалися порушити у відношенні його кримінальну справу, але пізніше поновлений. Їх сина переслідували, стежили за ними. У відношенні ОСОБА_1вони ніколи помилкову інформацію не поширювали, все що викладено в їх заявах і скаргах у дійсності мало місце.

Заслухавши представника позивачки, відповідачів, свідка, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенні з наступних підстав.

Згідно ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок розповсюдження про неї та (або) членах її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла належить членам її сім”ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.

        Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року № 7 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій”, під поширенням відомостей, що не відповідають дійсності й порочать честь, гідність і ділову репутацію, слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б однієї особі.          

Судом встановлено, що сторони перебувають у неприязнених відносинах. Це привело до поширення відповідачами недостовірної інформації серед значного кола осіб, яка виразилася в написанні заяви до прокурора м. Дніпропетровська від 10 січня 2005 р. та скарзі у квітні-травні 2005 р. у різні інстанції, у тому числі до голови Апеляційного суду Дніпропетровської області, його заступникові, до кваліфікаційної комісії суддів, про нібито зроблений позивачкою і її померлим чоловіком ОСОБА_4 злочинах.

Як вбачається із відказного матеріалу, який оглядався в судовому засіданні, а саме  заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_3 прокуророві м. Дніпропетровська, відповідачі вказують, що існує погроза вбивством їхньому синові та їм з боку родини ОСОБА_1.  У цій заяві також викладаються обставини загибелі онуки ОСОБА_1, викладені висловлення позивачки та її чоловіка на похоронах і поминках онуки й інші обставини.

Після перевірки заяви 09 березня 2005 р. було відмовлено в порушені кримінальної справи на підставі ст.6 п.1 УПК України.

          Доводи представника позивачки ОСОБА_10 щодо поширення відповідачами недостовірної інформації щодо ОСОБА_1, суд вважає такими, що відповідають дійсності, оскільки вони повністю знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

         В судовому засіданні відповідачі не довели, що викладені ними відомості в заяві були дійсними. Ті докази на які посилається подружжя ОСОБА_2 носили характер сімейних взаємовідносин, непорозумінь між собою та стосувались взаємовідносин їх сина та невістки, не мали прямого відношення до сім'ї ОСОБА_1, тому суд вважає, що поширена недостовірна інформація в правоохоронні органи повинна бути спростована відповідачами.

З письмових матеріалів справи вбачається, що позивачі є добропорядними людьми, користувалися заслуженою повагою в суспільстві, і така інформація яка була викладена в заяві та скарзі подружжям ОСОБА_2 підриває авторитет та повагу до них.

Суд прийшов до висновку, що відповідачі, що поширили недостовірну інформацію про позивачів у своїй заяві на адресу прокурора м. Дніпропетровська від 10 січня 2005 р., скарзі у квітні-травні 2005 р. в різні інстанції, у тому числі до голови Апеляційного суду Дніпропетровської області, його заступникові та в кваліфікаційну комісію суддів, порочать честь і гідність кожного з позивачів. 

 Відповідно до ст. 277 ЦК України, відповідачі зобов'язані спростувати викладені в зазначеній заяві та скарзі недостовірні відомості, у такий же спосіб, у якій вони були поширені.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_8 підлягають задоволенню в повному обсязі і відповідачі зобов”язани спростувати заявлені недостовірні відомості, шляхом направлення заяв до відповідних інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32 Конституції України, ст.ст. 200,269,270,275,277,297 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60 209, 213-215 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 й ОСОБА_3 про захист честі та гідності - задовольнити.

Визнати недостовірною інформацію викладену ОСОБА_2 й ОСОБА_3 в їх заяві на адресу прокурора м. Дніпропетровська від 10 січня 2005 р. та скарзі у квітні-травні 2005 р. до слідуючих осіб: Президента України, Міністра юстиції України, голови Верховного Суду України, голови Судової адміністрації України, губернатора Дніпропетровської області, начальника управління юстиції Дніпропетровської області, голови кваліфікаційної комісії суддів, голови Апеляційного суду Дніпропетровської області, заступнику голови Апеляційного суду Дніпропетровської області, суддям Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Зобов”язати відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, шляхом повідомлення про це відповідним особам не пізніше місяця з дня набрання рішення законної сили.  

         Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

           Головуюча суддя:                                                                              М.Ю. Петешенкова