Справа № 2-411/2007р.

  Р І Ш Е Н Н Я

    І м е н е м     У к р а ї н и

    6 квітня 2007 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

         головуючого судді                                                         Петешенкової М.Ю.

         при секретарі                                                                 Яговкіні С.Ю.

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб: Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Кредит - Дніпро», нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд -

      в с т а н о в и в:

    09 червня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю третіх осіб: Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Кредит - Дніпро», нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

          Свої позовні вимоги обгрунтував тим, що договором купівлі-продажу від 19 квітня  2000 року його дружина ОСОБА_2 без його згоди продала, а відповідач ОСОБА_3  купив 873 акції ВАТ „Завод монтажних виробів”. Даний договір був укладений у простій письмовій формі і нотаріально посвідчений не був. Нотаріусом 19 квітня 2000 року було посвідчено лише передавальне розпорядження, відповідно якого його дружина ОСОБА_2 перереєструвала акції на відповідача ОСОБА_3 Після цього ОСОБА_3 був зареєстрований реєстратором АБ „Кредит-Дніпро” як власник.

           Спірні акції його дружина одержала в результаті перереєстрації у 1993 році  підприємства „Придніпровський завод монтажних виробів”, на якому вона працювала з 1974 року, у ВАТ „Завод монтажних виробів” і їй було виданий сертифікат на акції цього підприємства.

           Шлюб між ними зареєстрований 18 листопада 1961 року. Сертифікат на акції в кількості 873 штук дружина принесла додому і повідомила, що це їх спільне майно і вона  вносить його в сімейний бюджет, що буде їх матеріальним забезпеченням в старості та будуть розпоряджатися ними по взаємній згоді.

           Про договір купівлі-продажу цінних паперів дружина йому нічого не повідомила, нотаріус в нотаріальну контору його не запросив, письмової згоди на відчуження акцій він не надавав і не доручав дружині здійснювати це від його імені. Про даний договір він дізнався тільки у січні 2006 року, коли йому запропонували більш вигідну для них ціну за акції.

           В силу ст. 16 Закону України „Про власність”, акції являються їх з дружиною спільною власністю та відповідно до ст. 60 СК України, майно, що придбане за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. Згідно ст. 65 СК України та ст. 369 ЦК України, розпорядження майном, яке находиться у сумісній власності здійснюється за згодою усіх співвласників, якими вони є з дружиною.        

           Позивач зазначає, що при посвідчені угоди, нотаріус порушив п.п. 24, 35 Інструкції „Про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України”, просив визнати  договір купівлі-продажу недійсним і повернути сторони в початкове положення, оскільки він не відповідає вимогам Закону і ущемляє його майнові права.  

           01 березня 2007 року позивач уточнив вимоги, просив визнати укладений договір купівлі-продажу цінних паперів недійсним та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 873 простих іменних акцій ВАТ „Завод монтажних виробів” на підставі ст. 387 ЦК України. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що укладений договір купівлі-продажу цінних паперів порушує закріплені в ст.ст. 22, 23 КпШС України, ст.ст. 2, 4, 19 ЗУ Про власність” його права як співвласника відчужуваних акцій та не відповідає встановленому законом порядку розпорядження спільним майном. Згідно п. 4.4.1 Положення „Про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів”, укладання відповідної угоди у випадку відчуження цінних паперів, що перебувають у спільній сумісній власності кількох осіб, є можливим при наявності згоди всіх співвласників, тобто угода щодо одноосібного розпорядження іменними цінними паперами, що перебувають у спільній сумісній власності кількох осіб, порушує права інших співвласників та суперечить вимогам закону та тягне за собою її недійсність. Відповідно до ст. 59 ЦК УРСР, відповідно до якої угода, визнана недійсною вважається, недійсною з моменту її укладення, яка не тягне за собою юридичних наслідків. За таких умов визнання договору купівлі-продажу цінних паперів від 19 квітня 2000 року недійсним приведе до безпідставного володіння відповідачем  ОСОБА_3 873 простими іменними акціями ВАТ „Завод монтажних виробів”, які раніше належали подружжю ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.     

      В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав на підставі обставин, зазначених у позовній заяві та просив задовольнити в повному обсязі.

            Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала та пояснила, що кошти, отримані за договором купівлі-продажу акцій, були витрачені нею на сімейні потреби. Протягом тривалого часу вона одноосібно вирішує долю спільно нажитих коштів. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

            В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_7 позовні вимоги не визнали, вважали заявлені вимоги необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню внаслідок пропущеного позивачем строку позовної давності та неправильного застосування нормативних актів до спірних правовідносин. Укладаючи договір купівлі-продажу цінних паперів, ОСОБА_3 не зобов”язаний був вимагати від ОСОБА_2 доказів наявності згоди на цю угоду другого з подружжя, оскільки така згода за сімейним законодавством презюмується. Підписавши договір купівлі-продажу цінних паперів ОСОБА_2 гарантувала, що саме вона є власником цінних паперів та будь-які претензії третіх осіб щодо предмету договору відсутні. В анкеті фізичної особи, яка була заповнена відповідачкою, була здійснена відмітка у графі «Тип особи», де ОСОБА_2 представила себе одноосібним власником, що відповідач ОСОБА_3 не знав і не міг знати про недобросовісність відповідачки ОСОБА_2 під час укладання договору купівлі-продажу цінних паперів. Вважали, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем акцій. Оскільки позивач не цікавився долею цінних паперів шість років з моменту їх відчуження, так само його не цікавив стан справ на ВАТ „Завод монтажних виробів”, що побічно підтверджує виникнення  „факту незгоди” з укладеним договором тільки зараз, вважали, що немає підстав для визнання укладеної угоди недійсною та витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 873 простих іменних акцій ВАТ „Завод монтажних виробів”.

        Представник третьої особи ЗАТ КБ «Кредит - Дніпро» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надійшов лист з проханням розглянути справу за його відсутності. 

            В судове засідання третя особа нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 не з”явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. На адресу суду направила заяву з проханням розглянути справу за її відсутності.

           Вислухавши пояснення сторін, представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

            Спірні цивільні правовідносини регулюються Цивільним Кодексом Української РСР від 18 липня 1963 року, із змінами, відповідно до п.п. 4,6,7 Прикінцевих перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року (із змінами та доповненнями). 

            Судом встановлено, що подружжя ОСОБА_1 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 18 листопада 1961 року і по теперішній час, цей факт підтверджується ксерокопією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 15).

            Відповідач ОСОБА_2 з 1974 року працювала на Придніпровському заводі монтажних виробів (а.с. 20).

            14 липня 1993 року Придніпровський завод монтажних виробів на підставі наказу № 98 було перейменовано у ВАТ „ Завод монтажних виробів”.  

            Згідно договору купівлі-продажу від 19 квітня 2000 року, укладеного в простій письмовій формі, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купив 873 акції ВАТ „Завод монтажних виробів”, ціною за одну акцію 1 грн , номінальною вартістю 22 грн. 32 коп., загальною вартістю 873 грн., які були витрачені на сімейні потреби.    

             19 квітня 2000 року ОСОБА_2 було оформлене та підписане передавальне розпорядження для внесення відповідних відомостей про зміну власника до реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ „Завод монтажних виробів”. Нотаріусом було посвідчено справжність підпису ОСОБА_2 на передавальному розпорядженні, відповідно до якого ОСОБА_2 перереєструвала акції на ОСОБА_3,  який зареєстрований реєстратором АБ  „Кредит-Дніпро” як власник цих акцій (а.с. а.с. 16-17).                               

             На підставі ч.ч. 1, 4 ст. 5 ЗУ „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, ч. 2 ст. 1 ЗУ „Про цінні папері та фондову біржу”, іменні цінні папери випущені в документальній формі, передаються новому власнику шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи.

             Угоди про продаж цінних паперів станом на 19 квітня 2000 року не вимагали обов”язкового нотаріального посвідчення, нормами законодавства не встановлено імперативного припису щодо порядку встановлення наявності згоди іншого з подружжя на відчуження майна (зокрема акції), а тому в письмовій згоді ОСОБА_1 та його особистої присутності у нотаріуса потреби не було.

             Нотаріусом ОСОБА_4 було посвідчено справжність підпису ОСОБА_2 Для вчинення такої нотаріальної дії необхідною є особиста присутність тієї особи, підпис якої засвідчується, тобто ОСОБА_2, яка власне і підтвердила факт вчинення нею підпису в нотаріальній конторі.

            Суд вважає безпідставними посилання позивача про допущені нотаріусом порушення при посвідченні підпису ОСОБА_2 на передавальному розпорядженні, оскільки підпис відповідачки був посвідчений нотаріусом у відповідності з вимогами ЗУ „Про нотаріат”, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій  нотаріусами України.    

             Діючим на час укладання договору законодавством не передбачалось обов”язкове нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу акцій.

             Відповідно до роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 4 постанови від 28 квітня 1978 року „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі  ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, суд повинен перевірити, чи підлягала виконання угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.  

            Договір купівлі-продажу від 19 квітня 2000 року був укладений між сторонами на платній основі, свідомо і добровільно на взаємнопогоджених умовах, що підтверджено відповідачкою ОСОБА_2 шляхом підписання договору, передавального розпорядження та особистої присутності з цього приводу у нотаріуса, судом була встановлена відсутність фактів загублення та викрадання акцій.

       Наведене свідчить про те, що сторонами по договору купівлі - продажу вказані вимоги закону були виконанні в повному обсязі, тому підстав для визнання договору недійсним немає.

        Відповідно до ст. 26 ЗУ „Про власність”, ст. 12 ЗУ „Про господарські товариства”, грошові та майнові внески засновників і членів господарських товариств до статутного фонду, є власністю товариства і не можуть розглядатись як складова частина спільного сумісного майна подружжя. Дані відносини регулюються ЗУ „Про господарські товариства” і дія законодавства про шлюб та сім”ю на них не розповсюджується.   

       Оскільки договір купівлі-продажу цінних паперів від 19 квітня 2000 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відповідно до вимог діючого законодавства, а тому є чинним, підстав для задоволення вимог щодо витребування з чужого незаконного володіння а саме ОСОБА_3 873 іменних акцій ВАТ „Завод монтажних виробів” немає.

       З урахуванням викладеного, суд вважає, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем 873 акцій ВАТ „Завод монтажних виробів”.  

       Згідно зі ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред”явлення позову є підставою для відмови у в позові.

       З огляду на зміст статей 71, 80 ЦК УРСР їх положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб”єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб”єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.     

      Керуючись ч.ч. 1, 4 ст. 5 ЗУ „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, ч. 2 ст. 1 ЗУ „Про цінні папері та фондову біржу”, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст. 19 Конституції України, ст. 26 ЗУ „Про власність”, ст. 12 ЗУ „Про господарські товариства”, ст.ст. 112, 145 ЦК УРСР, ст. ст. 4-8, 10, 11, 18, 57-60, 169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

      Відмовити  ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі -продажу недійсним.

      Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку  ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

      Головуючий суддя:                                                                  М.Ю. Петешенкова