Справа № 2-1371/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2010 року                                                            м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

                                        головуючого:   Ільтьо І.І.,

                                        при секретарі:  Куні О.І.,

з участю представника позивача за довіреністю ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегово цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно,

ВСТАНОВИВ:

            Позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно, а саме на комплекс будівель, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

У своїй позовній заяві Позивач посилався на те, що починаючи з 20 липня 1988 року та по сьогоднішній день він проживає однією сім’єю без реєстрації шлюбу із Відповідачем ОСОБА_4. Даний факт встановлено судом згідно Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 01.03.2010 року, справа №2о-18/10р, що набуло законної сили.  

09 листопада 2002 року ОСОБА_4 (далі Відповідач) було подаровано комплекс будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Договором дарування.

Станом на 09.11.2002 року  комплекс будівель складався із: літ. «А» - сторожева, яка містила в собі одне приміщення площею 3,00 кв.м., літ. «Б» - склад, містив в собі 11 приміщень площею 298,89 кв.м. Позивач та Відповідач здійснювали реконструкцію   цього нерухомого майна, що підтверджується Рішенням №538 від 29.10.2003 року Берегівської міської ради «Про затвердження акту Державної технічної комісії про готовність реконструкції комплексу будівель по АДРЕСА_1», витрачали спільні кошти на реконструкцію. За рахунок цього, нерухоме майно покращилось,  істотно збільшилось у площі, змінилась характеристика нерухомого майна і нерухоме майно станом на теперішній час має наступні характеристики та складається з: літ. «А» - сторожева, площею 13,1 кв.м., літ. «Б» - автомийка площею 423,3 кв.м., літ. «В» – ремонтна майстерня площею 319,2 кв.м. Позивач у позовній заяві стверджував, що внаслідок загальних та його власних трудових та грошових затрат площа та вартість нерухомого майна істотно збільшилась. Тобто, Відповідачка набула у власність за договором дарування  нерухоме майно площею 301,89 кв.м., а на момент реєстрації в 2003 році з урахуванням покращень, площа нерухомого майна становила 755,6 кв.м., т.т. площа нерухомого майна за рахунок спільних коштів та зусиль вкладених в реконструкцію нерухомого майна під час їх спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу   збільшилась на 453,71 кв.м., більше ніж в два рази. Виходячи з вищенаведеного Позивач вважає, що згідно положень Сімейного кодексу України, при збільшенні у вартості майна, внаслідок загальних трудових або грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно визнається спільним сумісним майном, а тому просить визнати спірне майно спільною сумісною власністю його та відповідачки.

                  В судовому засіданні представник Позивача підтримала позовні вимоги ОСОБА_3 та просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

                  Представник Відповідача в судовому засіданні підтвердила факт здійснення істотного поліпшення спірного майна та істотного збільшення його вартості Позивачем,  в період 2002 по 2003 роки,  (а також продовження його поліпшення в подальшому) за рахунок спільних трудових та грошових затрат, а також власних трудових та грошових затрат Позивача та не заперечила проти задоволення позову.

               Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні  підтвердили факт проведення реконструкції комплексу будівель саме Позивачем, виготовлення ним технічної документації, та факт сплати ним за будівельні матеріали, роботи та послуги, котрі здійснювались ним на спірному об’єкті.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є законні і обґрунтовані, отже підлягають до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 09.11.2002 року Відповідачка отримала в дарунок комплекс будівель загальною площею 301,89 кв.м., а на теперішній момент площа нерухомого майна становить 755,6 кв.м., що підтверджується копією  Технічного паспорту комплексу будівель,  виготовленого Берегівським бюро технічної інвентаризації 23.09.2003 року.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 01.03.2010 року встановлено, що починаючи з 20 липня 1988 року і по теперішній час Позивач та Відповідачка проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Факт істотного збільшення у вартості майна та його площі, внаслідок загальних трудових або грошових затрат, підтверджується тим, що площа нерухомого майна за рахунок спільних коштів Позивача та Відповідачки  вкладених в реконструкцію нерухомого майна під час їхнього спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу збільшилась на 453,71 кв.м..

              Дані факти підтверджується також свідченням свідків та розрахунковими документами на будівельні матеріали, котрі придбавалися Позивачем у необхідних кількостях на значні суми для реконструкції та покращення спірного майна, а отже згідно положень Сімейного кодексу України, при збільшенні у вартості майна, внаслідок загальних трудових або грошових затрат, воно визнається спільним сумісним майном.

               В результаті спільних трудових та грошових  затрат Позивача та Відповідача, а також самостійних затрат Позивача, - 03.12.2003 року після закінчення реконструкції, виконавчим комітетом Берегівської міської ради на підставі Рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради від 29.10.2003 року, за номером 538  було видане  Свідоцтво  про право власності на нерухоме майно. Тому, саме з цього моменту державної реєстрації та отримання Свідоцтва на право власності дане майно є спільною сумісною власністю.

                  Відповідно до положень ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

    Статтею 62  Сімейного кодексу України передбачено, що якщо майно дружини,  чоловіка  за  час  шлюбу  істотно  збільшилося  у  своїй  вартості  внаслідок  спільних  трудових  чи грошових  затрат або затрат другого з подружжя,  воно у разі спору може  бути  визнане  за  рішенням  суду  об'єктом  права  спільної  сумісної власності подружжя.

                З огляду на викладене, враховуючи всі обставини справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що подана позовна заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного керуючись ст.ст.  10, 11, 57, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 368 ЦК України, ст. ст. 62, 69, 70, 74 Сімейного кодексу України суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати комплекс будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю ОСОБА_3 до ОСОБА_4.    

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 45 (сорок п’ять) грн. 50 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

  Суддя:                                                                               Ільтьо І.І.