Справа № 2-472/07

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

       24 квітня 2007 року  Самарський районний  суд м. Дніпропетровська

у складі:  головуючої судді                                                         Петешенкової М.Ю.

                       при секретарі                                                                Кизим А.В.

       розглянувши у відкритому судовому  засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд -

в с т а н о в и в:

      25 січня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою доОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позивач просить стягнути з відповідача - приватного підприємцяОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 2 040 грн., пеню за прострочку виконання робіт в розмірі 68 грн. 41 коп., та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., а всього 7 108 грн. 41 коп.

       Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного 21 жовтня 2006 року між ним та відповідачем договору № 24 Д, відповідач зобов'язався виготовити і в послідуючому встановити металопластикові вікна в двох квартирах, а саме: в квартирі АДРЕСА_1 та в квартирі АДРЕСА_2. Після підписання договору, ним були сплачені відповідачу кошти в сумі 4 930 грн.

       В листопаді 2006 р. відповідачем були виконанні роботи по виготовленню і встановленню металопластикових вікон в квартирі АДРЕСА_1, вартістю 2 890 грн., а в квартирі АДРЕСА_2 вікна до цього часу не встановлені, оскільки були  завищені розміри вікон при їх виготовленні, внаслідок чого вікна були зроблені більш по розміру ніж пройоми вікон.

       Позивач вважає, що діями відповідача йому завдана матеріальна шкода в розмірі  2040 грн., за невиконання умов договору, оскільки допущені помилки повинні бути виправлені за рахунок відповідача, який відмовляється зробити виправлення за свій рахунок. Позивач просить задовольнити вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив  задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідачОСОБА_2 позов визнав частково в частині відшкодування матеріальної шкоди. При цьому пояснив, що між ним та позивачем була укладена угода щодо виготовлення та встановлення металопластикових вікон в двох квартирах. Зазначені розміри та конфігурація вікон в двох квартирах були підписані позивачем у кошторису-ескізі. Вважав, що виготовлена лоджія не підійшла через невідповідність розмірів, внаслідок проведених будівельних робіт лоджії. При цьому він не заперечував проти переробки лоджії за свій рахунок. Просив задовольнити позов частково лише в частині відшкодування матеріальної шкоди та стягнення пені.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позивача визнав частково, лише в частині відшкодування матеріальної шкоди, з урахуванням пені. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди внаслідок її необгрунтованості.   

         Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача та свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав. 

   В судовому засіданні встановлено, що 21 жовтня 2006 року між позивачем ОСОБА_1та відповідачем - приватним підприємцемОСОБА_2 укладено договір № 24Д щодо виготовлення і встановлення  металопластикових вікон в квартирі АДРЕСА_1 та в квартирі АДРЕСА_2 (а.с. а.с 3-5).

         Після підписання договору позивач передав відповідачу за виготовлення та встановлення металопластикових вікон в двох квартирах гроші в сумі 4 930 грн.     

         Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

   Суд встановив, що укладений договір не був виконаний з вини відповідача.

   Ці обставини підтверджуються поясненнями позивача, представника позивача, показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_5, яка показала, що виготовлена лоджія не була встановлена, оскільки її розміри не відповідають розмірам, які зробив фахівець при  замірянні.

    З урахуванням наведеного, визнання відповідачем позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача суму по невиконаному договору у розмірі 2 040 грн.

  Як вбачається із п. 6.3 укладеного між сторонами договору, у разі порушення відповідачем умов договору, він повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1 % за кожний день невиконання робіт, але не більше двійної ставки встановленим Національним банком України.

   Оскільки на день звернення до суду, відповідач прострочив виконання робіт щодо встановлення металопластикових вікон, обумовлених договором на 72 дня, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача пеню у розмірі 0,1 % за кожний день невиконання робіт, а саме: 2 040 грн. х 72 (дні) х 8,5% (ставка НБУ): 365 (днів) = 68 грн. 41 коп.

         Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначити залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості і справедливості.

          Визнаючи розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує характер і обсяг моральних страждань, яких ОСОБА_1 зазнав у зв”язку з тим, що станом на теперішній час роботи по встановленню металопластикових вікон не виконанні, а також виходячи з засад розумності та справедливості, вважає, що на його користь за заподіяну моральну шкоду має бути стягнуто 300 грн.

         Доводи відповідачаОСОБА_2 про те, що виготовлена лоджія не підійшла через невідповідність її розмірів, внаслідок проведених будівельних робіт після її заміряння,  оскільки зазначені розміри та конфігурація вікон в двох квартирах були підписані позивачем у кошторису-ескізі, з якими він погоджувався, вважає такими, що не відповідають дійсності та відноситься до них критично. 

         Таким чином, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню і відповідачі зобов”язани відшкодувати завдану матеріальну шкоду позивачу у розмірі 2 040 грн., пеню за прострочення виконання робіт у розмірі 68 грн. 41 коп. та відшкодувати моральну шкоду у  розмірі 300 грн.  

         Керуючись п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди”, ст.ст. 23, 1176 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57-64, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 4, 10, 22 Закону України „Про захист прав споживачів”, суд -

в и р і ш и в :

          Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 2 040 грн., пеню у розмірі 68 грн. 41 коп., на відшкодування моральної шкоди 300 грн.   

          Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 51 грн.

          Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                     Головуюча суддя:                                                    М.Ю. Петешенкова