Справа №22-14221 головуючий в 1 інстанції Антонова Н.В.
Категорія доповідач Остапчук Д.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 грудня 2010 колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Остапчука Д.О.
суддів: Барановської Л.В., Побірченко Т.І.
при секретарі Ражевій В.В.
у відкритому судовому засіданні в м.Києві розглянувши апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Райффайзеп Банк «Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» Косович Інесси Анатоліївни на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2009 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль», посилаючись на невиконання відповідачем умов договору, звернулося до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором від 27.02.2007 року в сумі 90294.43 гривні.
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 23 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, рішення суду вважає незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Зазначає, що суд, відмовляючи у задоволенні позову, не звернув уваги на те, що боржник не виконував взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого у банку виникло право на звернення до суду з вимогою про дострокове стягнення всієї суми кредиту та процентів.
Перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з досягнутої сторонами домовленості про те, що на часткове погашення заборгованості за кредитним договором відповідач передає позивачу на реалізацію заставлений автомобіль, а решта заборгованості погашається на умовах додаткової угоди .
Оскільки додаткова угода, якою передбачався б механізм погашення заборгованості у несплаченій частині кредиту, укладена не була, то у банку відсутнє право на дострокове стягнення залишку заборгованості.
Такі висновки ґрунтуються на договорі та не суперечать закону.
Судом встановлено, що 27.02.2007 року між Відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк «Аваль», яке у послідуючому було переіменовано на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», в особі начальника ТВБВ «Московське» та відповідачем був укладений Кредитний договір № 014/0005/73/11572, по якому позивач надав відповідачу кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 27 000 доларів США на умовах його забезпеченості, строковості, повернення та плати за користування .
Кредит надано строком на 72 місяці з 27.02.2007 року по 27.02. 2013 року з процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 13,5% річних, розмір якої не може змінюватися на умовах цього Договору .
Відповідно до п.1.3 Кредитного договору відповідач зобов`язався погашати кредит згідно графіку погашення кредиту ( щомісячними платежами до 15 числа кожного місяця починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту )
Крім того, цього ж дня між сторонами по справі було укладено Договір застави, відповідно до умов якого виконання зобов`язань за Кредитним договором № 014/0005/73/11572 від 27.02.2007 забезпечується заставою рухомого майна – автомобіля марки «Тойота», 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В період дії Кредитного договору відповідач не дотримувався умов укладеного договору та здійснював погашення кредиту та відсотків за його користуванням з порушення графіку та неповними платежами.
19.03.2009 року позивачем відповідачу було направлено претензію-повідомлення (вимогу), у якій останній вимагав від позичальника у 30-ти денний строк повернути всю суму кредиту або передати банку предмет застави.
Відповідно до заяви відповідача від 22.04.2009 року останній надав позивачу дозвіл на реалізацію належного йому автомобіля, який був предметом застави та в той же день надав іншу заяву, в якій просив зарахувати кошти отримані від реалізації автомобіля на рахунок дострокового погашення по кредиту ( а.с. 34, 56, 57 ).
19.04.2009 року відповідач видав довіреність, якою уповноважив представників банку реалізувати предмет застави .
25.05.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір про врегулювання заборгованості за Кредитним договором № 014/0005/73/11572 від 27.02.2007 р. за умовами якого ( п.2.2) станом на день укладення Договору боргові зобов`язання відповідача перед позивачем становили – 20 501.06 доларів США , у тому числі : по сплаті суми кредиту – 19 411, 50 доларів США, по відсотках - 1089,56 доларів США.
01.06.2009 року транспортний засіб, який був предметом застави було реалізовано. Сума від реалізації автомобіля, яку отримав позивач для погашення заборгованості склала 9 809 ,74 доларів США (а.с. 89 )
Відповідно до п. 4.5 Договору про врегулювання заборгованості, сторони домовились, що у разі недостатності коштів, отриманих від продажу транспортного засобу для погашення боргових зобов`язань сторони домовились врегулювати залишок заборгованості шляхом укладення додаткової угоди до Кредитного договору, згідно якої графік погашення платежів за кредитом розраховується на суму залишку заборгованості та викладається в новій редакції, або в інший спосіб за згодою сторін (а.с. 25-30).
Оскільки позивач у суді не довів обставин про те, що позивач відмовився від укладання додаткової угоди до Кредитного договору відповідно до умов укладеного між сторонами Договору про врегулювання заборгованості за кредитним договором, суд правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність поданого позову у цілому.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.301,303,307,317,218 ЦПК України, колегія
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Райффайзеп Банк «Аваль» в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк «Аваль» Косович Інесси Анатоліївни відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: