Справа №22-32220 головуючий в 1 інстанції Шурига Т.Г.
Категорія доповідач Остапчук Д.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 грудня 2010 колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Остапчука Д.О.
суддів: Барановської Л.В., Побірченко Т.І.
при секретарі Ражевій В.В.
у відкритому судовому засіданні в м.Києві розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину будинку та поділ в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна, -
В С Т А Н О В И Л А :
У 1990 році ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності та розподіл у натурі жилого будинку АДРЕСА_1
ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_5 з зустрічним позовом аналогічного змісту.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням Харківського районного суду м. Києва від 19.03.1992 року позовні вимоги задоволено частково та визнано право власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на 1/5 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 а за ОСОБА_6 на 4/5 частин вказаного будинку та поділено будинок.
Постановою Президії Київського міського суду від 17.11.1992 року рішення Харківського районного суду м. Києві від 19.03.1992 року скасовано в частині поділу будинку і у цій частині справу направлено на новий розгляд.
В іншій частині це рішення залишено без змін.
Після смерті ОСОБА_5, у справу як правонаступники померлого вступили ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Після смерті ОСОБА_6 , у справу як його правонаступник вступила ОСОБА_4.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 14.09.2004 року за заявою ОСОБА_4 роз`яснено рішення Харківського районного суду м.Києва від 19.03.1992 року та зазначено, що 1/5 частина будинку АДРЕСА_1 на яку визнано право власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_1 згідно рішення Харківського районного суду м.Києва від 19.03.1992 року - є їх спільною сумісною власністю (т.2 а. с.27).
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 25 грудня 2005 року залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 21 лютого 2006 року визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/40 частину будинку АДРЕСА_1
Останнім рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 21 вересня 2010 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Поділено у натурі жилий будинок АДРЕСА_1 та виділити у власність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3: кухню 1-5 площею 10,7 м.кв, вартістю -10173,0 грн.. –коридор 1-6 площею 5,0 м.кв., вартістю-4754,0 грн., житлове приміщення 1-7 площею 10,5 м.кв., вартістю-9982,0 грн., та надвірні будівлі і споруди: сарай «З» вартістю- 2473,0 грн., -сарай «И» вартістю- 1439,0 грн., вбиральню «М» вартістю - 694,0 грн., огорожу, ворота вартістю - 3604,0 грн..
Виділено у власність ОСОБА_4 : веранду 1, Коридор 1-1 площею 9,7 м.кв., вартістю – 9222,0 грн., житлове приміщення 1-2 площею 21,0 м.кв., вартістю – 19965,0 грн., житлове приміщення 1-3 площею 5,7 м.кв., вартістю – 5419,0 грн., житлове приміщення 1-4 площею 5,6 м.кв., вартістю – 5324,0 грн., житлове приміщення 1-8 площею 5,5 м.кв., вартістю – 5229,0 грн., житлове приміщення 1-9 площею 5,8 м.кв., вартістю – 5514,0 грн., житлове приміщення 1-10 площею 21,8 м.кв., вартістю – 20725,0 грн., котельню 1-11 площею 2,8м.кв., вартістю – 2662,0 грн.. Кухню 1-12 площею 8,2 м.кв., вартістю – 7796,0 грн. та надвірні будівлі: літню кухню вартістю-12841,0 грн., льох вартістю - 4014,0 гривень, свердловину вартістю - 7551,0 грн., огорожу, ворота вартістю - 14300,0 грн..
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в сумі 6180 грн. 00 коп. за отриману частку жилого будинку.
Зобов`язано ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 у користуванні нею своєю власністю.
Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з кімнат 1-2,1-3, 1-4 спірного жилого будинку.
Забов`язано ОСОБА_4 для облаштування окремих квартир в будинку АДРЕСА_1 за власний кошт закласти віконний отвір між кімнатами 1-4 та 1-5, закласти віконний отвір між кімнатами 1-8 та 1-7, закласти двірний отвір між кімнатами 1-1 та 1-6.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 588грн.60 копійок на користь ОСОБА_4 за судову експертизу.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі та доповненнях до скарги ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права рішення суду вважає незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог з урахуванням того, що висновок експертизи який було покладено в основу рішення, не відповідає фактичним обставинам та суперечить фактичним розмірам будинку.
Відповідно до ч.3 с.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом правильно встановлено, що спірний будинок є спільною частковою власністю, яка належить відповідно: ОСОБА_4 4/5 частини плюс 1/40 що тотожно 33/40 частини будинку та надвірних споруд, а ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належать інші 7/40 частин будинку.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи спірний житловий будинок можна розділити у натурі відповідно до часток співвласників (33/40 та 7/40), але при цьому у кожному із запропонованих 3-х варіантів частка 7/40 має бути збільшена за рахунок частки співвласника якому належить 33/40.
З врахуванням вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4, яка є власником 33/40 часток цього будинку та погоджується зменшити свою частку з натурі на 6,5 кв.м., щоб таким чином позивачам за первісним позовом можливо було виділити в натурі певні приміщення спірного будинку відповідно до третього варіанту експертизи, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість вирішення даного спору, шляхом поділу спірного будинку за третім варіантом експертизи та зменшення приміщень що виділяються ОСОБА_4 на 6.5 кв.м..
Вартість цієї частки становить 6180 гривень.
Крім того, оскільки ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконно займають житлові приміщення 1-2; 1-3 площею 5,7 м.кв.; 1-4 площею 5,6 м.кв. зазначеного будинку, то з урахуванням вимог ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом їх виселення, суд дійшов обґрунтованого висновку про підставність позову і у цій частині.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.301,303,307,317,218 ЦПК України, колегія
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: