Справа №2-а-726/10\2035
П О С Т А Н О В А
іменем України
12 жовтня 2010 р. м.Харків
Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі: головуючого - судді Протасової О.М., при секретарі – Тарановій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова про визнання дій протиправними та покладення обов'язку нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни, -
в с т а н о в и в:
Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду до управління ПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова з позовом про визнання дій неправомірними, покладення на відповідача обов'язку нарахувати та сплачувати їй як дитині війни підвищення до пенсії, встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням індексу інфляції, починаючи з 1 січня 2006 року по день ухвалення рішення, а також стягнути на її користь компенсацію цих виплат та судові витрати у сумі 3,4 грн. При цьому позивачка послалась на те, що таке підвищення повинно було виплачуватись їй протягом 2006-2009 р.р., однак протягом 2006-2007 р.р. ні нарахувань, ні виплат їй здійснено не було, а протягом 2008-2010 р.р. - у розмірі, меншому, ніж встановлено Законом України "Про соціальний захист дітей війни ". Посилаючись на те, що про порушення прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації, позивачка просила поновити їй строк на подання позову.
Відповідач позов не визнав та надав суду письмові заперечення, у яких послався на те, що виплати відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" повинен був нараховувати не він, а інший орган, оскільки фінансове забезпечення зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Пенсійного фонду, а за рахунок Державного бюджету України. Окрім того, відповідно до ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цим Законом, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій за цим Законом, а не для інших виплат. До того ж, для окремих категорій населення встановлені різні величини показника мінімальної пенсії. Тому за відсутності механізму реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він не міг використовувати кошти Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Протягом 2006-2007 р.р. жодних нарахувань та виплат позивачеві як дитині війни не здійснювалось; з 1.01.08 по 31.03.08 - 47 грн. щомісяця у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а з квітня 2008 року - відповідно до постанови КМУ №530 від 28.05.08 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян": з 1.04.08 по 30.06.08 - 48,10 грн., з 01.07.08 по 30.09.08 – 48,20 грн., з 01.10.08 по 31.12.09 - 49,80 грн. щомісяця.
У судове засідання сторони не прибули, подали заяви про розгляд справ в їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням такого.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, окрім іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, та обґрунтовано.
З пенсійного посвідчення позивача судом встановлено, що йому надано статус дитини війни.
З наданої відповідачем довідки вбачається, що протягом 2006-2007 р.р. жодних нарахувань та виплат позивачеві як дитині війни не здійснювалось, протягом 2008-2009 р.р. нараховувалось та виплачувалось таким чином: з 1.01.08 по 31.03.08 - 47 грн.; з 01.04.08 по 30.06.08 - 48,1 грн.; з 1.07.08 по 30.09.08 - 48,2 грн.; з 01.10.08 по 31.12.09 - 49,8 грн.
Згідно з ч.2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 №1788-ХП, ч.2 ст.46 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-1У від 9.07.03 суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
З урахуванням цього суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема, його статтею 6 та пунктом 1 Прикінцевих положень (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), пенсії дітям війни або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, мали підвищуватись з 1 січня 2006 року на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Оскільки, відповідно до статті 7 цього Закону, фінансування зазначених ним витрат здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, у 2006 році відповідач мав керуватись також положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".
Однак пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено, і це положення тривало до 02.04.06, тобто, до набрання чинності Законом України від 19.01.06 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".
У той же час, з 02.04.06 почали діяти положення Закону України від 19.01.06 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", якими стаття 110 закону про бюджет була викладена в новій редакції, згідно з якою пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", мали запроваджуватись у 2006 році поетапно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Однак у 2006 році Кабінетом Міністрів України порядок запровадження пільг дітям війни визначений не був, тому підстав визнавати неправомірними дії відповідача, які виразились у не нарахуванні у 2006 році позивачеві, як дитині війни, соціальної допомоги, немає.
Правомірними були і дії відповідача з 01.01.07 по 09.07.07 щодо не нарахування позивачеві зазначених виплат, оскільки пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з 1 січня 2007 року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено.
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 (справа про соціальні гарантії громадян) пункт 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" був визнаний неконституційним та втратив чинність.
Відповідно до ст.ст.63,69 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення Конституційного Суду України остаточні, оскарженню не підлягають і є обов'язковими до виконання.
Згідно зі ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тому з дня ухвалення зазначеного Рішення відповідач повинен був діяти відповідно до приписів чинної на той час редакції ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та з 09.07.07 по 31.12.07 нараховувати позивачці підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково вимоги позивача за 2008 рік, суд виходить з такого.
Підпунктом 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-У1 від 28.12.07 редакцію ст.6 "Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було змінено, і з 01.01.08 підвищення до пенсії дітям війни мало нараховуватись у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Як вбачається з довідки ПФУ, таке підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, нараховувалось позивачці від початку 2008 року, а тому дії відповідача до 22.05.08 були правомірними.
Однак 22.05.08 Конституційний Суд України ухвалив рішення №10-рп2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), яким визнав не конституційними певні положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", у тому числі, підпункт 41 закону.
Тому після 22.05.08 відповідач повинен був керуватись не підзаконними актами КМУ, а ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та нараховувати і виплачувати позивачці підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Що стосується вимог позивача про нарахування підвищення у 2009 році, суд виходить з того, що, відповідно до ч.2 ст.54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Оскільки правовим актом, який має вищу юридичну силу та визначає розмір підвищення до пенсії дітям війни, є Закон України "Про соціальний захист дітей війни", тому відповідач у 2009 році повинен був діяти згідно з приписами статті 6 зазначеного Закону та нараховувати і виплачувати позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З урахуванням наведених норм та встановлених судом обставин суд вважає, що управління ПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова з 09.07.07 по 31.12.07, та з 22.05.08 і по час ухвалення рішення діяло без дотримання вимог п.3 ч.3 ст.2 КАС України, а тому його дії у цей період були неправомірними.
Відхиляючи доводи відповідача у тій їх частині, що стосуються заперечення участі ПФУ в нарахуванні соціальної допомоги дітям війни, неможливість застосування в таких випадках мінімального розміру пенсії за віком та відсутність коштів, суд виходить з такого.
Відповідно до п.15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ №1261 від 24.10.07, ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені ним в установленому порядку управління в районах, містах і районах у містах.
Згідно з п.3 зазначеного Положення, до основних завдань Пенсійного фонду України належить забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
У підпункті 7 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. N 8-2 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), було чітко зазначено, що управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Отже, оскільки підвищення до пенсії позивача як дитини війни є соціальною виплатою, що здійснюються за рахунок інших джерел, визначених законодавством, тому його нарахування та виплата повинні були здійснюватись управлінням Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова за місцем проживання позивача.
Доводи щодо відсутності у Пенсійного фонду коштів на виплату підвищення до пенсії дітям війни суд до уваги не приймає, оскільки відповідач не надав суду жодного доказу того, що він як орган виконавчої влади, відповідальний за своєчасну і в повному обсязі виплату пенсій та інших соціальних виплат, передбачених законодавством, прийняв участь у формуванні і реалізації державної політики у цій сфері та вчинив будь-які дії для реалізації завдань, покладених на нього п.п.2,8 Положення про Пенсійний фонд України, у тому числі, для з'ясування джерел формування коштів Пенсійного фонду для цих потреб.
Посилання відповідача на неможливість застосування до даних правовідносин мінімального розміру пенсії за віком через неузгодження з ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" №1058 від 09.07.03 суд вважає помилковим на підставі такого.
В редакції зазначеного закону, яка діяла на час прийняття Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не містилось застереження щодо неможливості застосування мінімального розміру пенсії за віком в інших випадках.
Стаття 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" була доповнена частиною 3 тільки з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України " №2005 від 25.03.05 ; зміни в інші закони у зв'язку з таким застереженням не вносились.
Отже, відповідач не мав права на власний розсуд не застосовувати закон, який не визнаний не чинним або неконституційним, однак був зобов'язаний керуватись чинними на той час положеннями ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" для нарахування позивачці з 09.07.07 соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", за період з 09.07.07 по 31.12.07, та з 22.05.08 і до 31.12.09, а також зобов"язати нараховувати та виплатити позивачеві таке підвищення до пенсії з урахуванням виплачених раніше сум.
Вимоги позивача про зазначення в рішенні суми, яку необхідно нарахувати позивачу – 5162 грн., суд відхиляє, оскільки не може перебирати на себе функцію органу, на якого покладені повноваження проведення перерахунку.
На підставі зазначеного, керуючись наведеними нормативно-правовими актами та ст.ст. 6-14, 71,159-163,186,254 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова про визнання дій неправомірними, покладення обов'язку нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни, - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі протиправною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, з підвищенням пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", а також виплатити її за цей період з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Червонозаводський районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя Протасова О.М.