Справа №2-4014/10

                                Р І Ш Е Н Н Я

                                                іменем        України

1 вересня   2010 р.                                                          м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі: головуючого - судді Протасової О.М.,  при секретарі - Тарановій А.В., розглянувши у   відкритому судовому засіданні в приміщенні суду  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до управління ПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова про покладення обов'язку нарахувати та виплатити  підвищення до пенсії як дитині війни, -

                                                    в с т а н о в и в:

Позивач  ОСОБА_1  17.05.10 звернулась до суду до управління ПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова з позовом про покладення на відповідача обов'язку нарахувати та сплачувати їй як дитині війни підвищення до пенсії,   встановлене ст.6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни " в розмірі 30% мінімальної  пенсії за віком за період 2006-2009 р.р. та по день розгляду справи.

Сторони у судове засідання не прибули,  позивач подала заяву про розгляд справи в її відсутності, позов підтримала,  відповідач ставлення до позову не висловив.

    Дослідивши матеріали справи, суд  вважає, що  наявних у справі  доказів достатньо для встановлення прав та взаємовідносин  сторін у їх  відсутності, а позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням такого.

      Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду на захист свого  цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання,.

Відповідно до  ч.2 ст.16 того ж Кодексу,  окрім іншого, способом захисту  порушеного права може бути  визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності  органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

З пенсійного посвідчення  позивача судом встановлено, що  йому  надано статус  дитини війни.

З наявної у справі  довідки, виданої відповідачем, вбачається, що  протягом 2006-2007 р.р. жодних нарахувань та виплат позивачеві як дитині війни не здійснювалось,  протягом 2008-2009 р.р.  нараховувалось та виплачувалось таким чином: з 1.01.08 по 31.03.08 - 47 грн.; з 01.04.08 по 30.06.08 - 48,1 грн.; з 1.07.08 по 30.09.08 -    48,2 грн.; з 01.10.08  по 31.12.09 - 49,8 грн.

Згідно з ч.2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 №1788-ХП, ч.2 ст.46 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-1У від 9.07.03  суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

З урахуванням цього суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав.

    Законом України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема,  його  статтею 6 та пунктом 1  Прикінцевих положень (в редакції, яка діяла  на час спірних правовідносин), пенсії дітям війни або щомісячне  довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії,  мали підвищуватись з 1 січня 2006 року на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Оскільки фінансування витрат, пов'язаних із застосуванням  зазначеного Закону  відповідно до  його статті 7 має здійснюватись за рахунок   коштів Державного бюджету України,   у 2006 році відповідач мав керуватись  також положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".

Однак пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено, і це положення тривало до 02.04.06, тобто, до набрання чинності Законом України  від 19.01.06 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".

У той же час, з 02.04.06 почали діяти  положення Закону України  від 19.01.06 "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік",  якими стаття 110 закону про бюджет була викладена в новій редакції,  згідно з якою пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  мали запроваджуватись у  2006 році поетапно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Однак у 2006 році Кабінетом Міністрів України порядок запровадження пільг дітям війни визначений не був,  тому  підстав визнавати неправомірними дії відповідача,  які виразились у не нарахуванні у 2006 році  позивачеві, як дитині війни, соціальної допомоги,    немає.

Правомірними були і дії відповідача з 01.01.07 по 09.07.07 щодо не нарахування позивачеві зазначених виплат, оскільки пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з 1 січня 2007 року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було  зупинено.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07  (справа про соціальні гарантії громадян)  пункт 12 статті 71 Закону України "Про Державний  бюджет України на 2007 рік" був визнаний неконституційним та втратив чинність.

Відповідно до ст.ст.63,69 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення Конституційного Суду України остаточні, оскарженню не підлягають і є обов'язковими до виконання.

Згідно зі ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тому з дня ухвалення зазначеного Рішення  відповідач  повинен був діяти відповідно до  приписів чинної на той час редакції ст.6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни"  та з 09.07.07  по 31.12.07 нараховувати  позивачці  підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак до кінця  2007 року відповідач нараховував  та виплачував позивачеві  підвищення до пенсії не відповідно до положень зазначеного Закону, а в меншому розмірі, а тому його дії з 09.07.07 по 31.12.07 були неправомірними.

Підпунктом 41 розділу 2 Закону України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України" №107-У1 від 28.12.07 редакцію ст.6 "Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було змінено, і з 01.01.08 підвищення до пенсії дітям війни мало нараховуватись у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Як вбачається з довідки ПФУ, таке підвищення до пенсії позивачці нараховувалось  від початку 2008 року, а тому дії відповідача до 22.05.08 були правомірними.

Однак 22.05.08 Конституційний Суд України ухвалив рішення №10-рп2008  (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), яким визнав не конституційними певні положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", у тому числі, п. 41 закону.

Тому після 22.05.08  відповідач повинен був керуватись не постановою КМУ "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" №530 від 28.05.08, а ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та нараховувати позивачці підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.

Що стосується  вимог позивача про нарахування підвищення у 2009 році, суд виходить з того, що, відповідно до ч.2 ст.54 Закону України "Про державний бюджет України  на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами  України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідним  законом, який встановлює підвищення дітям війни, є Закон України "Про соціальний захист дітей війни", тому відповідач у 2009 році повинен був діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 зазначеного Закону.

Задовольняючи вимоги позивача  за 2010 рік,  та враховуючи, що,  згідно зі ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування",  мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, суд виходить з такого.

Згідно з ч.2 ст.52 Закону України "Про  Державний бюджет України на 2010 рік",  розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно  від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними  законами України, цим законом та нормативно-правовими актами Кабінету  Міністрів України.

Тому у 2010 році  відповідач повинен бути діяти відповідно до вимог  нормативно-правових актів, що  мають найвищу юридичну силу.

З урахуванням наведених норм та встановлених  обставин суд вважає, що  управління ПФУ в Червонозаводському районі м.Харкова з 22.05.08 і по день розгляду справи в суді діяло без дотримання вимог   Закону України  "Про соціальний захист дітей війни ",  а тому його дії у цей період були неправомірними.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова здійснити  перерахунок пенсії  позивача відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний  захист дітей війни" з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру,   встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", за період з  09.07.07  по 31.12.07, а також з 22.05.08  і по день розгляду справи   з урахуванням  вже виплачених сум.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до  ст.88 ЦПК України.

На підставі зазначеного, керуючись наведеними нормативно-правовими актами та   ст.ст.8,10,11,60,88, 209, 212-215, 218, 223,294-296 ЦПК України,   суд -      

                                                               в и р і ш и в:

Позов  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України  в Червонозаводському районі м.Харкова про  покладення обов'язку нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни, -  задовольнити частково.  

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова  здійснити  перерахунок пенсії   ОСОБА_1  відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний  захист дітей війни" з  підвищенням пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", а також  провести відповідні виплати, за період з 9 липня 2007 року  по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по  1 вересня 2010 року  з урахуванням  виплачених за цей період сум.

    В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі  8 (вісім) грн.  50 коп.

      Рішення  може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м.Харкова протягом десяти  днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні  у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати  апеляційну скаргу протягом десяти днів  з дня отримання  копії цього рішення.

    Рішення суду набирає законної сили   після закінчення строку для подання  апеляційної скарги , якщо   апеляційну скаргу  не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий                                                        суддя Протасова О.М.