КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3601/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В.
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"07" грудня 2010 р. Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді –Грищенко Т.М., суддів Мацедонської В.Е. та Лічевецького І.О., у відкритому судовому засіданні в м. Києві розглянув апеляційну скаргу Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.08.2009 року за його позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 2700 гривень,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до відповідача ОСОБА_2 з даним позовом у зв»язку з тим, що посадовими особами позивача спільно з посадовими особами ДПА України у Черкаській області та з посадовими особами ДПІ м. Ватутіне Черкаської області проведена перевірка приміщення, розташованого у АДРЕСА_1, у якому здійснює господарську діяльність фізична особа –підприємець ОСОБА_2 щодо дотримання вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, кон»ячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі ЗУ «Про державне регулювання…») та інших нормативних актів, які регулюють обіг алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Про що було складено акт від 13.04.2009 року №230175. Перевіркою встановлено, що у вказаному приміщенні здійснюється торгівля горілкою «Златогор»«Чиста сльоза», виробництва Золотоніського ЛГЗ «Златогор»об»ємом 0,5 л міцністю 40% за ціною 13,70 за пляшку, в той час як мінімальна уціна на алкогольні напої вітчизняного виробництва 0,5л міцністю 40% становить 14 гривень за пляшку. Так було продано 60 пляшок на суму 882 грн., чим порушено постанову КМУ від 30.10.2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окрумі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва». У вказаному приміщенні знаходились алкогольні напої в кількості 541 пляшка на загальну суму 10.137,55 грн.
Крім того, було встановлено, що торгівля здійснювалась без придбання відповідної ліцензії, чим порушувалась вимога ст.. 15 Закону України «Про державне регулювання».
Позивач вказує, що за наведене порушення існує відповідальність у відповідності з ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання…», а саме в абз. «5»даної статті передбачена санкція у вигляді штрафу -200% вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн. Абз. «11»цієї ж статті встановлено, що до СПД застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розі оптової або роздрібної торгівлі алкогольними напоями разі їх реалізації за цінами, нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних або роздрібних –100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 1000 гривень.
За результатами розгляду матеріалів перевірки по акту № 230175 від 13.04.2009 року регіональним управлінням 5.05.2009 року прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №230226–2301-0155, згідно з яким відповідачці були нараховані фінансові санкції –2700 грн. до Державного бюджету. Добровільно штраф сплачений не був, тому позивач звернувся у суд з позовом про стягнення на користь Державного бюджету вказаної суми.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2009 року у задоволенні позову Регіонального управління до ОСОБА_2 було відмовлено повністю.
Підставою для винесення такої постанови було те, що постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 15.07.2009 року було відмовлено у притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності по ст.. 164 КУпАП і провадження по справі закрито за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення. Суд посилався на викладене в постанові, зокрема, на те, що ОСОБА_2 не здійснювала реалізацію лікеро-горілчаних виробів, тому що по місцю перевірки не знаходилась, а її свекруха, ОСОБА_3 продала зазначені в акті лікеро-горілчані вироби невідомому чоловіку з числа тих, що залишились у неї після святкування дня народження. Суд першої інстанції посилався на те, що постанова набрала законної сили і з підстав, передбачених ч.4 ст. 72 КАС України –постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов»язковою для адмінстрнативного суду, який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
При цьому, суд першої інстанції критично оцінює твердження позивача про те, що ОСОБА_3 являється найманим працівником ОСОБА_2 з огляду на те, що в Центрі зайнятості по місцю проживання вона в трудових відносинах з ОСОБА_2 не значиться.
Позивач не погодився з даною постановою і подав 8.09.2009 року апеляційну скаргу на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.08.2009 року. У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що висновки суду не відповідають матеріалам справи, які у справі досліджені неповно.
Так, апелянт вважає, що матеріалами перевірки було достовірно встановлено, що приміщення у АДРЕСА_1 є майном нежитлового фонду, зареєстрованим за відповідачкою на підставі свідоцтва про право власності від 19.05.2005 року. Згідно з товарними накладними на відвантаження товарів, алкогольні напої відвантажувались постачальником саме цю адресу приватному підприємцю ОСОБА_2, що свідчить про ведення позивачкою господарської діяльності саме за цією адресою. Із свідчень посадових осіб за даною адресою горілчані напої, що знаходились на момент перевірки у приміщенні, мали цінники, де була зазначена ціна –13 грн.70 коп., за цією ж ціною була реалізована горілка покупцю під час контрольної закупки. В контрольної закупки ОСОБА_3 підписалась в якості продавця.
Тому, на думку апелянта, підставою застосування адміністративно- господарського штрафу є виключно порушення суб»єктом господарювання встановлених правил здійснення господарської діяльності. Відсутність вини суб»акта господарювання не може бути підставою для звільнення його від застосування адміністративно - господарських санкцій.
Апелянт не вбачає причинного зв»язку між закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 164 КУпАП, та наявністю діях позивачку складу економічного правопорушення.
Тому, просить постанову Черкаського окружного адміністративного суду скасувати та винести нову постанову, якою стягнути з позивачки фінансові санкції у вигляді 2700 грн. штрафу.
Колегія суддів вважає доводи, викладені у апеляційній скарзі такими, що заслуговують на увагу. Колегією суддів вивчена постанова судді Ватутінського міського суду Черкаської області від 15 липня 2009 року, суддя у постанові зазначив, що заслухав правопорушника, свідка, не вказує якого, та ознайомився з матеріалами справи, не вказує якими. Однак, з тексту постанови вбачається, що вся вона тримається виключно на поясненнях самого правопорушника, і не можна встановити, які матеріали чи докази покладені суддею в обґрунтування його рішення про відсутність у діях правопорушника складу правопорушення. Суддя, без посилання на будь-які нормативні акти, визнав вилучення спиртних напоїв по місцю перевірки неправомірним і повернув їх власнику. Тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні позову недостатньо було послатись тільки на наявність вказаної постанови від 15 липня 2009 року, з огляду на те, що вона фактично не містить інформації про яку йдеться у ч.1 ст. 75 КАС України. Суд при вирішенні даного спору не міг мотивувати свого рішення виключно на поясненнях самої відповідачки щодо вчиненого нею порушення та на документі, який не прояснює ситуацію з найманим працівником відповідачки. Судом неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки, зроблені ним, не відповідають обставинам справи. Так, судом зовсім не вивчені і не перевірені докази, подані позивачем, а саме акт №230175 від 13.04.2009 року , протокол вилучення і огляду речей та документів від 13.04.2009 року, акт контрольної закупки від 13.04.2009 року, додатки до протоколу від 13.04.2009 року. Встановлена перевіркою кількість та асортимент лікеро-горілчаних виробів, вилучених по місцю перевірки, наявність супровідних документів на них на ім»я відповідачки, аж ніяк не свідчили про їх залишки з дня народження пенсіонерки ОСОБА_3, якій було треба лікувати хвору матір. Колегією суддів перевірені докази, додані позивачем до позовної заяви, колегія констатує їх відповідність вимогам законодавства, що регулює виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і вимогам ЗУ «Про державну податкову службу в Україні». Застосовані позивачем фінансові санкції до відповідачки узгоджуються з вимогами Закону України «Про державне регулювання…»як по формі, так і по суті застосованих санкцій. Колегія суддів вважає вірними доводи апеляційної скарги про те, що для відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності не має значення відношення суб»єкта господарювання до встановленого факту торгівлі алкогольними напоями, а склад економічного правопорушення, викладений у ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання…»передбачає відповідальність такого суб»єкта при наявності факту торгівлі алкогольними напоями без відповідної ліцензії з території об»єкту, де він здійснює господарську діяльність.
Колегія суддів приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги спростовуються висновки постанови суду першої інстанції. Тому постанову від 18.08.2009 року слід скасувати та винести нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 202, 205, 206, 207 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПА України в Черкаській області, - задовольнити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.08.2009 року, - скасувати.
Винести нову постанову, якою позов задовольнити, стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 2700 гривень на користь Державного бюджету.
Постанова набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскарженою до Вищого адміністративного суду України на протязі 20 днів.
Головуючий суддя:
Судді: