КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   6/54                            Головуючий у 1-й інстанції:   Добрянська Я.І.  

Суддя-доповідач:  Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" грудня 2010 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                    Мацедонської В.Е.,

суддів                                        Лічевецького І.О., Шурка О.І.,

при секретарі                              Сесемко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 листопада 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Саргас», товариства з обмеженою відповідальністю «Ельдорадо-Україна»про визнання недійсним господарського зобов’язання у формі договору № 4 та стягнення з відповідача 2 в доход держави продукцію, отриману за договором,

в с т а н о в и в:

          Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 2009 року у задоволенні позову ДПІ у Печерському районі м.Києва до ТОВ «Саргас», ТОВ «Ельдорадо-Україна»про визнання недійсним господарського зобов’язання у формі договору № 4 та стягнення з відповідача 2 в доход держави продукцію, отриману за договором, відмовлено повністю.

Не погодившись з постановленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від               09 листопада 2009 року з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ДПІ у Печерському районі м.Києва задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що у відповідності до ч.4 ст.258 ЦК України до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність у десять років, а не норми ст.250 ГК України. Крім того, апелянт вважає, що зобов’язання у формі договору № 4 порушує інтереси держави і суспільства в цілому, публічний порядок, а тому є нікчемним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 грудня 2004 року між ТОВ «Ельдорадо-Україна»та ТОВ «Саргас»був укладений договір № 4 про довгострокові поставки, за яким ТОВ «Саргас»взяло на себе зобов’язання на протязі дії договору поставляти ТОВ «Ельдорадо-Україна»побутову техніку окремими партіями, в термін, за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в замовленнях, а ТОВ «Ельдорадо-Україна»зобов’язаний приймати товар, оплачувати його на встановлених договором умовах. На виконання зазначеного договору ТОВ «Саргас»в період з 20 січня 2006 року по 09 березня 2006 року були виписані видаткові накладні на загальну суму 5301114,51 грн. та видані податкові накладні за період з            23 травня 2005 року по 31 січня 2006 року на загальну суму 4516650,47 грн., в тому числі ПДВ –752775,06 грн.

22 січня 2007 року за результатами виїзної позапланової перевірки правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість ТОВ «Ельдорадо-Україна»ДПІ у Печерському районі м.Києва було складено акт № 29/23-10/31991838, в якому, зокрема, встановлено порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у вигляді заниження податку на додану вартість за лютий, травень, червень 2006 року на загальну суму 693951,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування в лютому, березні, травні, червні 2006 року на загальну суму 58823,00 грн. внаслідок включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, які були сплачені в складі вартості товарів ТОВ «Ельдорадо-Україна»на користь ТОВ «Саргас»на підставі договору № 4 від 06 грудня 2004 року.

Апелянт вважає договір № 4 від 06 грудня 2004 року, укладений між ТОВ «Ельдорадо-Україна»та ТОВ «Саргас», нікчемним, як такий, що укладений з порушенням вимог ст.207 ГК України, оскільки рішенням Солом’янського районного суду м.Києва від 03 серпня 2005 року задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ «Саргас», ОСОБА_3, третя особа: ДПА у м.Києві про скасування державної реєстрації ТОВ «Саргас», зобов’язано Оболонську районну державну адміністрацію в м.Києві скасувати державну реєстрацію ТОВ «Саргас»та виключити з державного реєстру підприємств та організацій. Також апелянт зазначає, що фактичне місцезнаходження ТОВ «Саргас»встановити не вдалось, ТОВ «Саргас»за І, ІІ, ІІІ квартали 2006 року зобов’язання з податку на прибуток не декларувало, за січень 2006 року подано декларацію з ПДВ з нульовими показниками, за лютий, травень, червень 2006 року декларації з ПДВ не подавались. Крім того, апелянт вважає, що вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, в зв’язку з чим у відповідності до ст.208 ГК України все одержане сторонами за таким правочином підлягає стягненню у дохід держави.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов’язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31 жовтня 2007 року, на момент підписання спірного договору № 4 від          06 грудня 2004 року, виписки видаткових та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Саргас»не була припинена, особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені вказаного підприємства, значиться ОСОБА_2.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявність у сторін при укладенні договору № 4 від 06 грудня 2004 року протиправного умислу, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства, не може бути підтверджена лише рішенням Солом’янського районного суду м.Києва від 03 серпня 2005 року. Договір № 4 про довгострокові поставки не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки законодавчих обмежень стосовно укладення відповідного договору судом не встановлено, а належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у сторін за договором № 4 від 06 грудня 2004 року мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивачем в порушення ст.71 КАС України не надано.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано з урахуванням ст.72 КАС України взято до уваги постанову господарського суду м.Києва від 18 вересня 2007 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2009 року, за позовом ТОВ «Ельдорадо-Україна»до ДПІ у Печерському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень. Вищезазначеними рішеннями скасовані податкові повідомлення-рішення №0000582310/0 від 31 січня 2007 року, №0000592310/0 від 31 січня 2007 року, № 0000582310/1 від 17 квітня 2007 року, № 0000592310/1 від 17 квітня 2007 року,  № 0000582310/2 від 25 червня 2007 року, № 0000592310/2 від 25 червня 2007 року, які були прийняті на підставі акту перевірки № 29/23-10/31991838 від          22 січня 2007 року, та встановлено, що ТОВ «Ельдорадо-Україна»правомірно включено до складу податкового кредитку суми податку на додану вартість, які були сплачені за договором № 4 від        06 грудня 2004 року, укладеного з ТОВ «Саргас».

          Згідно  ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Зі змісту ч.1 ст.208 ГК України вбачається, що застосування передбачених нею санкцій можливе в разі наявності наміру хоча б у однієї із сторін стороною. Для застосування санкцій, передбачених ст.208 ГК України, необхідна наявність наміру на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

          Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявність у ТОВ «Ельдорадо-Україна»та ТОВ «Саргас»наміру на укладення Договору № 4 від         06 грудня 2004 року з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Спірний договір був укладений відповідачами з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов’язання за ним виконані сторонами належним чином, а тому не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Ельдорадо-Україна»та ТОВ «Саргас»в дохід держави коштів, одержаних за договором № 4 від 06 грудня 2004 року, не дотримано вимог ст.250 ГК України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.  

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження позивача щодо нікчемності договору № 4 від 06 грудня 2004 року не підтверджуються матеріалами справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо визнання недійсним цього договору.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 листопада 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 27 грудня 2010 року.

Головуючий суддя                                                                      В.Е.Мацедонська

Судді                                                                                          І.О.Лічевецький

                                                                                          О.І.Шурко