Судове рішення 2 – 2763/2010 від 10.01.2011

Судове рішення #13045857

справа № 2 – 2763/2010

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 грудня 2010 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої судді – Галацевич О.М. ,

секретаря – Андрушко І.С., Шпаковської Ю.І. ,

за участю сторін, представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів та за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та від стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів, -

встановив

В лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, у якій з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.10.2010 року (а.с. 36), просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за аліментами в сумі 9411,29 грн. та неустойку за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01.07.2007 року в сумі 55259,69 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідно до рішення суду відповідачка зобов'язана сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 250 грн. щомісяця до досягнення ним повноліття. Проте, ОСОБА_3, будучи працездатною, не сплачує аліменти, внаслідок чого з її вини утворилася заборгованість, а тому вважає, що він має право на стягнення з відповідачки неустойки у розмірі 1 відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення відповідно до наданого розрахунку (а.с. 3,4,38).

Ухвалою суду від 23.06.2010 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та неустойки за прострочення сплати аліментів об’єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки за прострочення сплати аліментів.

Позивач-відповідач ОСОБА_3 просила звільнити її від сплати заборгованості за аліментами та від стягнення неустойки, посилаючись на тяжкий матеріальний стан та збіг тяжких сімейних відносин. Зазначила, що купувала синові комп’ютер вартістю 3799,48 грн., монітор вартістю 1143 грн. та смартфон вартістю 1298 грн., всього на суму 6240 грн.

В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог від 08.10.2010 року. Зазначив, що згідно з рішенням суду син проживає разом з ним та перебуває на його утриманні. Судом стягнуто з відповідачки на його користь аліменти, розмір яких змінено апеляційним судом, визначено розмір аліментів в твердій грошовій сумі 250 грн. з врахуванням майнового стану матері дитини. Проте відповідачка ухиляється від сплати аліментів. Надав письмові заперечення проти позову ОСОБА_3 (ас. 32-34). В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 просив відмовити.

Відповідачка-позивачка ОСОБА_3 свої позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала. Відповідачка пояснила, що не працює, у 2008 році перебувала у стані вагітності, ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дитину, яка тяжко хворіла і на лікування якої їй приходилось позичати кошти. Але її новий чоловік купував у кредит для її сина комп’ютерну техніку та смартфон. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Представник відповідачки-позивачки пояснив, що заборгованість по аліментам утворилася через скрутний матеріальний стан відповідачки та збіг тяжких сімейних обставин, зокрема хвороба та смерть її дочки. Проте, відповідачка купувала сину комп’ютер, монітор та телефон. Також, просила врахувати ту обставину, що судом збільшено частку ОСОБА_2 у спільному сумісному майні за рахунок того, що з ним проживає син, а ОСОБА_3 не сплачувала аліменти. Вважає, що ці обставини є підставою для звільнення відповідачки від сплати заборгованості за аліментами та неустойки. Стягнення заборгованості по аліментах повторно не передбачено чинним законодавством, а тому вважає, що в цій частині позовні вимоги також не підлягають до задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. За рішенням суду від 30.05.2008 року місце проживання неповнолітнього визначено разом з батьком. З відповідачки стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 250 грн. щомісяця, починаючи з 11.07.2007 року. Проте, остання аліменти не сплачувала і заборгованість станом на 16.09.2010 року становить 9411,29 грн. ОСОБА_3 06.11.2008 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дочку ОСОБА_6, яка тяжко хворіла і померла ІНФОРМАЦІЯ_3. В 2008 році позивач купувала сину комп’ютер, монітор до нього та телефон, загальною вартістю 6240,48 грн.

Зазначені обставини знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та підтверджені письмовими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 196 Сімейного кодексу України передбачена відповідальність за прострочення сплати аліментів. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Виходячи зі змісту норм ст. 196 СК України суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена статтею 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Оцінивши докази, надані сторонами по справі, як в обґрунтування своїх позовних вимог, так і в заперечення проти них, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню неустойка в зв'язку з виникненням заборгованості по аліментам, так як ним не доведено ту обставину, що ця заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Зокрема, апеляційним судом Житомирської області при ухваленні рішення 03 березня 2009 року про стягнення аліментів з відповідачки, було враховано той факт, що остання не працює, перебуває у стані вагітності. Після цього позивачка з підстав, зазначених у вищевказаному позові, який виник після пред’явлення позову позивачем, не зверталась до суду з заявами про зменшення розміру аліментів, про повне або часткове звільнення від їх сплати, відстрочення сплати заборгованості за аліментами. Не зважаючи на зазначені позивачем обставини (вагітність, народження та смерть дочки) позивач зобов’язана була сплачувати аліменти на утримання її дитини, які, зокрема з 2010 року, становлять менший, ніж передбачено законом мінімальний розмір аліментів. ОСОБА_3 є працездатною, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, що свідчить про небажання останньої працевлаштуватися. Не зважаючи на збіг тяжких сімейних обставин, відповідачка не мала права самоусуватися від утримання дитини від першого шлюбу. Купівля комп’ютеру та телефону не звільняє її від обов’язку сплати нарахованих аліментів, оскільки придбання цієї техніки не обумовлювалось між сторонами, ці речі не є життєво необхідними, крім можливої потреби дитини в належному харчуванні, тощо. Щодо понесених витрат на лікування дочки, позивачка належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини суду не надала. Таким чином, суд вважає, що відповідачка безпідставно ухилялась від сплати аліментів, внаслідок чого виникла вищевказана заборгованість.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що підстав для звільнення відповідачки-позивачки від сплати заборгованості за аліментами підстав немає. Проте, зважаючи на її майновий стан, збіг тяжких сімейних обставин, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 196 СК України зменшити розмір неустойки до 3000 грн.

Вирішуючи питання про стягнення заборгованості по аліментах, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню в цій частині не підлягають, оскільки такі підстави стягнення аліментів не передбачені ст. 194 Сімейного кодексу України, і крім того, у разі виконання рішення суду про стягнення аліментів та у разі задоволення зазначених вимог, з відповідача буде стягнутий подвійний розмір аліментів, що суперечитиме вимогам законодавства та порушуватиме права позивача.

Посилання представника відповідачки на збільшення частки позивача у спільному сумісному майні як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд до уваги не приймає, оскільки ОСОБА_3 добровільно таке питання щодо припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно в порядку ст. 190 СК України не ставила. Крім того, збільшення частки в майні подружжя не тягне за собою обов’язкового звільнення як від сплати аліментів так і неустойки, а вирішується судом у кожному конкретному випадку.

Встановленим фактам, відповідають сімейні правовідносини.

Суд, враховуючи майновий стан позивача-відповідача, зменшує розмір не сплаченого ним при пред’явленні позову судового збору до 51 грн. що відповідає положенню ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 196,197 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3, ст.ст. 10,11,60, 88, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів та позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та від стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 3000 ( три тисячі) грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.

На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення до Богунського районного суду м. Житомира може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя