Справа № 2-8076/10  

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

22 грудня 2010 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді  Дрішлюка А.І.,

при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, відшкодування моральної шкоди,  -    

ВСТАНОВИВ:

 До Малиновського районного суду м. Одеси 18 серпня 2009 року звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 26.07.2007 року він уклав із позивачкою договір позики, за умовами якого надав ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 20000 доларів США у строк до 01 січня 2008 року. У зазначений строк відповідач позику не повернула, тому позивач  просить стягнути з відповідача грошову суму у розмірі 240316грн. 27 коп., у тому числі суму основного боргу – 154076 грн., суму прострочених процентів за договором позики у розмірі 32638 грн. 70 коп., суму трьох процентів річних за прострочений період у розмірі 9535 грн. 83 коп., індекс інфляції за прострочений період 44065 грн. 74 коп., крім того, просить стягнути з відповідача суму компенсації за заподіяну порушенням зобов’язання моральну шкоду у розмірі 70000 гривень.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.02.2010 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу було    задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 208437 грн. 72 коп., з яких 160040 грн. (сто шістдесят тисяч сорок гривень 00 копійок) - сума основного боргу, 38163,93 грн. (тридцять вісім тисяч сто шістдесят гри гривні 93 копійки) - сума прострочених процентів за договором позики, 10233,79 грн. (десять тисяч двісті тридцять три гривні 79 копійок) - сума трьох процентів річних за прострочений період. В частині стягнення індексу інфляції та компенсації моральної шкоди – відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовій збір в розмірі  1700 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу.  

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.10 р. заяву  ОСОБА_2  про перегляд заочного рішення в цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу  було задоволено, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23.02. 2010 року, ухвалене у справі за позовом за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу  скасовано, призначено справу до розгляду в загальному порядку.  

В судовому засіданні сторона позивача підтримала уточнені позовні вимоги, представник відповідача надав письмові заперечення на позов, пред’явив розписки про передачу грошових коштів в погашення боргу.  

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.    

В судовому засіданні встановлено, що 26.07.2007 було укладено договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за умовами якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 20000 доларів США у строк до 01 січня 2008 року. Вищевказані правовідношення підтверджуються наявністю розписки позичальника, копія якої приєднана до матеріалів справи.  

 Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

 Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення боргу за договором позики суд виходить з наступного.  

 Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.    

Відповідно до ст. 526 ЦК України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

 Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання

До матеріалів справи приєднані копії розписок, справжність яких підтверджена сторонами про отримання від відповідача наступних сум грошових коштів: 25.10.2009 р., 20.11.2009, 20.12.2009, 01.02.2010 р., 20.02.2010 р., 30.03.2010 р. 18.08.2010 р., 12.09.2010 р. по  400 доларів США -  всього 3200  доларів США.  

Відмовляючи позивачеві у задоволенні вимог в частині стягнення відсотків, та зараховуючи фактично отримані грошові кошти в рахунок погашення основного боргу за договором позики,  суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 4, ч.6 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.2001 р. №2664-III, надання коштів в позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою. Відповідно до ст.5 цього ж Закону, право на здійснення фінансових послуг надаються фінансовим установам, а також фізичним особам - суб’єктам підприємницької діяльності. Позивач є  фізичною особою, без державної реєстрації суб’єктом підприємницької діяльності, тому він не може надавати фінансових послуг, а отже отримувати відсотки за надання позики.  

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми позики підлягають задоволенню з зарахуванням отриманих фактично грошових коштів позивачем в погашення суми боргу, оскільки сторони підтвердили факт видачі розписок, їх справжність. Виходячи з цього, сума несплаченого боргу становить 16 800 дол. США, що відповідно до курсу Національного банку України на момент прийняття рішення по справі складає 7, 98*17 800=134 064 грн.  

Згідно ст.ст. 1048-1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві  позику  у  строк  та  в  порядку,   що  встановлені  договором. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд вважає за необхідним задовольнити позовні вимоги в частині трьох відсотків річних та стягнути з відповідача на користь позивача з розрахунку 1647 долл. США ці відсотки, що складає 13143 грн. 06 коп.  Відмовляючи позивачеві у задоволенні вимог в частині стягнення індексу інфляції та моральної шкоди, суд виходить з таких міркувань.  Як вбачається з матеріалів справи, сума позики визначалась у доларах США, а не в національній валюті України, і при перерахунку суми боргу з іноземної валюти на національну, позивачем був урахований офіційний курс гривні до долару США, установлений Національним банком України на 16 лютого 2010 року. У зв'язку з викладеним, при вирішенні питання про повернення боргу не може враховуватись індекс інфляції, який установлений відносно гривні, а не іноземної валюти. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, визначення в договорі грошових зобов'язань у іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обгрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті. Така думка суду підтверджується  положеннями ст. 524 ЦК України, яка  встановлюючи можливість використання механізму еквіваленту в іноземній валюті, фактично включає захист майнових інтересів кредитора від знецінення грошового зобов’язання вираженого в національній валюті.  

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що стаття  1050 ЦК України та інші положення відповідного розділу ЦК України не передбачають стягнення компенсації завданої моральної шкоди у разі невиконання зобов’язань за договором позики.  

 Керуючись ст.ст. 16, 526, 530, 610, 615, 625, 1048-1050 ЦК України, ст.ст. 1,3, 15, 31, 60, 169, 213, 214, 224-225 ЦПК України,  суд –

  ВИРІШИВ:  

 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, відшкодування моральної шкоди -   задовольнити частково.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 134 064 грн. основного боргу та суму трьох процентів річних в розмірі 13143 грн. 06 коп.  

В частині стягнення процентів за договором позики, індексу інфляції та компенсації завданої моральної шкоди – відмовити.  

 Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовій збір в розмірі  1700 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 120 грн.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення апеляційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ           А.І.  ДРІШЛЮК