Справа №2-2135

                                                            2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року Дебальцевський міський суд в складі:

головуючого: судді Афанасьєвої Ю.О.

при секретарі: Турченковій О.В., Ульяненко О.П.,

за участю: представника позивача – ОСОБА_1, , відповідача – Коленікова С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дебальцеве справу за позовом ОСОБА_3 до Дебальцевської міської ради, ОСОБА_4 про визнання ордеру та приватизації житла незаконними, вселення та зобов»язання вчинити певні дії, суд -    

ВСТАНОВИВ:

27.05.2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить визнати ордер та приватизацію житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 незаконними та вселення його в вказану квартиру, посилаючись на наступні обставини.

В 2002 році він отримав вказану квартиру та на підставі ордеру вселився в квартиру та мешкав в ній.

Під час його роботи за межами м.Дебальцеве на підставі заочного рішення суду від 9.02.2007 року він був визнаний втративши право користування житловим приміщенням спірної квартири. Вказане рішення було за його заявою скасовано. Рішенням Дебальцевського міського суду від 23.11.2007 року в задоволенні позову КП «ЖЕП №1 м.Дебальцеве» до нього, ОСОБА_3, про визнання його втратившим права користування житловим приміщенням було відмовлено.

Однак 11.09.2007 року на підставі рішення виконкому Дебальцевської міської ради був виданий ордер на  квартиру АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_5, який в теперішній час приватизував вказане житлове приміщення.

Ухвалою суду від 2.07.2010 року до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог були залучені КП «Єнакієвське міжміське бюро технічної інвентаризації» та відділ з управління комунальним майном Дебальцевської міської ради.

В судовому позивач підтримував заявлені вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в заяві, просив позов задовольнити.

В подальшому надав заяву про розгляд справи в його відсутність, за участю його представника ОСОБА_1

Представник позивача ОСОБА_1 підтримував вимоги свого довірителя, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Донецької міської ради, за довіреністю ОСОБА_7, позов не визнав, пояснивши, що в важає позовну заяву, подану ОСОБА_8, необгрунтованою і невідповідною чинному законодавству, а тому такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням виконавчого комітету Дебальцівської міської ради від 11.09.2007 року №346 надано особі із числа дітей - сиріт ОСОБА_4 однокімнатну упорядковану квартиру АДРЕСА_1 жилою площею 18,25 кв. метри. Рішення виконавчого комітету прийнято на підставі: заяви ОСОБА_4 про надання житлового приміщення від 15.08.2007 року; довідки Єнакіївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 25.06.2007 року № 92 про те, що станом на 25.06.2007 року за ОСОБА_4 не зареєстровано на праві власності житлового приміщення та довідки приватного підприємства «Дебальцівська житлово - експлуатаційна контора №133» від 13.08.2007 року про те, що станом на 13.08.2007 року квартира АДРЕСА_1 є комунальної форми власності (не приватизованою) і вільною.

Тобто станом від 13.08.2007 року і до прийняття рішення виконавчого комітету відповідна квартира була комунальної форми власності і вільною, тому виконавчий комітет на підставі статті 46 Житлового кодексу України, статей 32,33 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», підпункту 3 пункту 46 «Правил обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень», затвердженою постановою Ради міністрів Української PCP від 11.12.1984 р. №470, клопотання опікунської ради виконавчого комітету від 15.08.2007 року №151 прийняв рішення з додержанням Конституції і законів України, забезпечивши при цьому конституційне право громадянина на отримання у користування житла відповідно до закону, крім того особу із числа дітей - сиріт.

При цьому позивач навіть не оскаржує рішення виконавчого комітету, але ж просить суд визнати ордер на приватизацію житлового приміщення недійсним.

Крім того, приватизація квартири здійснювалась виключно на підставі рішення виконавчого комітету.

Відповідно до статті 59 Житлового кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав, з яких ордер на житлове приміщення може бути визнаний у судовому порядку недійсним.

Вважає, що позивач у позові та доданих до нього матеріалах не довів жодного доказу на підтвердження існування обставин за яких ордер на житлове приміщення може бути визнано судом відповідно до статті 59 Житлового кодексу України недійсним.

Відповідно і приватизацію житлового приміщення неможливо визнати недійсною без визнання попередньо ордера на житлове приміщення недійсним згідно з Житловим кодексом України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», цивільного процесуального кодексу України.

У задоволенні позову просив відмовити.

В подальшому надали заяву про розгляд справи в їх відсутність.

Представник третьої особи, за довіреністю ОСОБА_10, в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що житлове приміщення квартири АДРЕСА_1 надавалось позивачу ОСОБА_3 як службове. Та після припинення трудових відносин в 2003 році позивач втратив право користування вказаною квартирою.

У задоволенні позову просила відмовити.

Представник третьої особи КП «Єнакіївське міжміське бюро технічної інвентаризації», за довіреністю ОСОБА_11,  в судове засідання не з»яилась, надавши заяву про розгляд справи в її відсутність.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, представника третьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Рішенням виконавчого комітету Дебальцевської міської ради №346 від 11.09.2007 року ОСОБА_4, відповідачу у справі, було надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8).

На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 28.09.2007 року був виданий ордер №10477 на спірне житлове приміщення (а.с.7).

За заявою ОСОБА_4 про приватизацію даної квартири (а.с.5), відділом з управління комунальним майном було видано свідоцтво про право власності на житло №НОМЕР_1 від 10.10.2007 року ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.19).

На підставі вказаного свідоцтва Єнакієвським міжміським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на вказану квартиру, витяг №16522512 від 3.11.2007 року (а.с.20).

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги посилався на те, що в кватиру   АДРЕСА_1 він вселився в 2002 році на підставі ордеру. В зв»язку з його тимчасовою відсутністю в м.Дебальцеве, на підставі заочного рішення суду від 9.02.2007 року він був визнаний втратившим права користування житловим приміщенням вказаної квартири. Вказане рішення суду було скасовано, а рішенням Дебальцевського міського суду від 23.11.2007 року в задоволенні позову КП «ЖЕП №1 м.Дебальцеве» до ОСОБА_3, про визнання його втративши права користування житловим приміщенням було відмовлено. Однак за цей час ОСОБА_4 був виданий ордер на спірне приміщення, видано свідоцтво про право власності на житло №НОМЕР_1 від 10.10.2007 року ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 та за ним зареєстровано право власності на вказану квартиру.

Так, в судовому засіданні встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дебальцевської міської ради №556 від 20.11.2002 року (а.с.56) на підставі п. 3 Положення про порядок надання житлових приміщень і користування їх в Україні» було включено до списку службових однокімнатна упорядкована квартира   АДРЕСА_1, жилою площею 18,25 кв.м., на підставі клопотання керівництва Дебальцевської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці від 11.11.2002 року №504/318.

Тобто спірна квартира була включена до списку службових та набула статус службового жилого приміщення.

Згідно зі статтею 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадян, які за характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської  ради.  

Так, відповідно до довідки  №1929 від 21.10.2010 року (а.с.76), ОСОБА_3 працював в  Дебальцевському будівльно-монтажному експлуатаційному управлінні ДП «Донецька залізниця»  в період з 1.03.1997 року по 1.10.2003 року.

Відповідно до статей 121, 122 ЖК України службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, органу управління кооперативної та громадської організації. Єдиною підставою для вселення у надане службове приміщення є спеціальний ордер, який видається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради на підставі рішення про надання службового жилого приміщення.  

Згідно з п.2 рішення  виконавчого комітету Дебальцевської міської ради №556 від 20.11.2002 року (а.с.56) було затверджено спільну постанову адміністрації та профкому профспілки Дебальцевської дирекції залізничних перевезень Донецкьої залізниці про надання службової однокімнатної упорядкованої квартири АДРЕСА_1, жилою площею 18,25 кв.м., слюсару-сантехніку дистанції громадських споруд ОСОБА_3

Відповідно до корешку ордеру на службове житлове приміщення від 26.11.2002 року (а.с.66) ОСОБА_3 був виданий ордер на право заняття службового приміщення  квартира   АДРЕСА_1. Про що ОСОБА_3 розписався в корешку ордеру та книзі видачі ордерів (а.с.69).

  В 2003 року позивач ОСОБА_3 було звільнено з підприємства, та відповідно до вимог ст.124 ЖК України та п.15 Положення про порядок надання житлових приміщень і користування їх в Україні, припинивши трудові відносини, ОСОБА_3 втратив право користування спірним приміщенням.

Відповідно до п. 24  Положення про порядок надання житлових приміщень і користування їх в Україні, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 4.02.1988 року №37, ордер на службове жиле приміщення може бути визнаний недійсним стосовно до підстав і порядку, встановлених статтею 59 Житлового кодексу УРСР.

Згідно зі 59 ЖК України,  ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючи дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

 Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення виконавчого комітету Дебальцевської міської ради №346 від 11.09.2007 року видано ордер на жиле приміщення № 10477 відповідачу ОСОБА_4

 В силу статті 58 ЖК України ордер може бути видано лише на вільне приміщення.

 Відповідно до довідки (а.с.49), виданої ПП «Дебальцевська ЖЕК №1» від 13.08.2007 року житлова площа квартири АДРЕСА_1 була   вільною.

  Свідок ОСОБА_12, яка  працює паспортистом в ПП «ЖЕК №1», в судовому засіданні показала, що така довідка була видана в зв’язку з тим, що квартира  АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_3 як службова. Станом на 2007 рік вона була вільною, оскільки ОСОБА_3 вже не працював на підприємстві.

  На час прийняття рішення про надання спірного жилого приміщення відповідачу ОСОБА_4 позивач ОСОБА_3 рішенням Дебальцевського міського суду від 9.02.2007 року (а.с.82), дійсно був визнаний такими, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі, яке в подальшому (заочне рішення суду) ухвалою Дебальцевського міського суду від 11.10.2007 року було скасовано та рішенням в Дебальцевського міського суду від 23.11.2007 року в задоволенні позову КП «ЖЕП №1 м.Дебальцеве» до ОСОБА_3 про визнання його втратившим права користування житловим приміщенням було відмовлено . Вказане рішення є чинним.

Однак спірне приміщення   вважалось вільним не в зв»язку з тим, що рішенням суду від 9.02.2007 року ОСОБА_3 був визнаний втратившим право користування житловим приміщенням, а на підставі того, що ОСОБА_3 припинив трудові відносини з підприємством та відповідно втратив право користування вказаним жилим приміщенням.

Враховуючи, що будь-які порушення порядку і умов надання жилих приміщень, або інших підстав, з якими ст.59 ЖК України пов»язує можливість визнання ордеру недійсним позивачем доведено не було, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст.ст. 58, 59, 118, 121, 122, 124 ЖК України, п.п.3-5, 15,16, 21, 24, 34 Положення про порядок надання житлових приміщень і користування їх в Україні, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 4.02.1988 року №37   та керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Дебальцевської міської ради, ОСОБА_4 про визнання ордеру недійсним, приватизації житла незаконною, вселення та зобов»язання вчинити певні дії  – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дебальцевського міського суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти  днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дебальцевського

Міського суду                                                                                                     Афанасьєва Ю.О.