ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" грудня 2010 р. cправа № 2a-4003/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.
представника позивача: Долинської об’єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області –Урядка Р.Я.
відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Долинської об’єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по нарахованій пені за несвоєчасну сплату єдиного податку в розмірі 532,10 грн., -
ВСТАНОВИВ:
11.11.2010 року Долинська об’єднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області (далі –позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –відповідач) про стягнення заборгованості по нарахованій пені за несвоєчасну сплату єдиного податку в розмірі 532,10 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв’язку із несплатою відповідачем у відповідності до вимог частини 6 статті 2 Указу Президента України ‘‘Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва’’єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності в розмірі 300,00 грн. в період з 22.05.2001 року по 02.06.2008 року, позивачем у відповідності до вимог статті 16 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’нараховано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 пеню в сумі 532,10 грн., яку ним в порушення пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’не сплачено.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві та пояснив, що заборгованість відповідача по нарахованій пені за несвоєчасну сплату єдиного податку підлягає стягненню в дохід бюджету.
Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які міститься в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання заперечення на адміністративний позов не скористався. Судом продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.
Судом встановлено, що відповідач 10.12.1999 року зареєстрований Долинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, як фізична особа-підприємець, якому 15.03.2001 року видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця серії НОМЕР_2 на 2001 рік (а.с. 9).
14.03.2001 року відповідач подав до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2001 рік, у відповідності до якої застосовано до відповідача в 2001 році спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, про що останньому видано свідоцтво про сплату єдиного податку (а.с. 9). За 2001 рік відповідачем сплата єдиного податку в повному обсязі не здійснена.
Відповідно до облікової картки платника податку по відповідачу (зворотній бік) за останнім в період з 22.05.2001 року по 02.06.2008 року обліковувалася по сплаті єдиного податку заборгованість в розмірі 300,00 грн. (а.с. 23).
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Закон України ‘‘Про систему оподаткування’’визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
Відповідно до статті 4 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Пункт 1 статті 20 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’передбачає, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.
Згідно Указу Президента України ‘‘Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва’’за № 727/98 від 07.07.1998 року встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема в статті 2 зазначено, що суб'єкти малого підприємництва-фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва-фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Відповідно частини 2 статті 5 Указу Президента України ‘‘Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва’’суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
В судовому засіданні на підставі зворотного боку облікової картки платника податку ОСОБА_1 встановлено, що відповідачем з 22.05.2001 року було допущено несплату єдиного податку в розмірі 300,00 грн., заборгованість по якому сплачена ним 02.06.2008 року.
Згідно частини 5 статті 2 вказаного Указу Президента України ‘‘Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва’’суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відповідно статті 2 Указу Президента України ‘‘Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва’’відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету –43 відсотки; до Пенсійного фонду України –42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування –15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення –4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Абзацом 1 пункту 1 статті 8 Закону України ‘‘Про державну податкову службу в Україні’’на Державну податкову адміністрацію України покладено повноваження по здійсненню контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сплата єдиного податку є обов’язком відповідача, що передбачений частиною 5 статті 2 вказаного Указу Президента України ‘‘Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва’’та статтею 9 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’.
Як встановлено судом, за несплату відповідачем єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності за період 22.05.2001 року по 02.06.2008 року, позивачем нараховано пеню в розмірі 532,10 грн.
Згідно підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’платники податків –юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Судом встановлено, що позивачем відповідно до підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’було надіслано відповідачу 24.02.2002 року першу податкову вимогу, а 31.05.2002 року –другу податкову вимогу на суму боргу 300,00 грн. (а.с. 10). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного закону є узгодженою.
Підпунктом 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Відповідно до пункту 1.4. статті 1 зазначеного Закону, пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання, обов'язок сплати якої передбачено підпунктом 1.1. пункту 1 статті 1 зазначеного Закону.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податковий борг (недоїмка) –податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
В контексті вказаних вище вимоги Закону суд зазначає, що частиною 5 статті 2 Указу Президента України ‘‘Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва’’визначено строки сплати єдиного податку, розмір якого встановлюється відповідно до частини 2 статті 2 даного Указу.
Враховуючи вищевикладене, нарахована пеня в розмірі 532,10 грн. за несвоєчасну сплату відповідачем єдиного податку, на переконання суду, є його податковим боргом.
За таких обставин суд приходить до переконливого висновку, що відповідач зобов'язаний погасити заборгованість по нарахованій пені за несвоєчасну сплату єдиного податку в розмірі 532,10 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпункт 3.1.1 пункт 3.1 статті 3 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’встановлює, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (77552, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь бюджету заборгованості по нарахованій пені за несвоєчасну сплату єдиного податку в розмірі 532 (п’ятсот тридцять дві) гривні 10 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.
Постанова в повному обсязі складена 13.12.2010 року.