Судове рішення #13053022

  

            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"10" грудня 2010 р.                                                                                  cправа № 2a-4021/10/0970

м. Івано-Франківськ

 Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представника позивача: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції –не з'явився

представника відповідача: Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації державного підприємства ‘‘Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат’’в особі державного підприємства ‘‘Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат’’–Данюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції до Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації державного підприємства ‘‘Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат’’в особі державного підприємства ‘‘Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат’’про стягнення податкового боргу в розмірі 22 920,52 грн., -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2010 року Тернопільська об’єднана державної податкова інспекція (надалі –позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації державного підприємства ‘‘Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат’’в особі державного підприємства ‘‘Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат’’(надалі –відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 22 920,52 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно в порушені статі 9 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, статті 17 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’, статті 17 Закону України ‘‘Про плату за землю’’, частини 1 статті 5 Закону України ‘‘Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів’’, статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України ‘‘Про місцеві податки і збори’’допустив заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 429,37 грн., плати за землю в розмірі 14 679,55 грн., податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 7 798,00 грн. та комунального податку в розмірі 13,60 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача, що не опрацьована у судовому порядку позивачем, становить 22 920,52 грн., яка ним не сплачена.

В судовому засіданні представник позивача не з’явився, подав суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить справу розглядати без його участі.

Представник відповідача проти позову заперечила та пояснила, що позовні вимоги про стягнення податкового боргу за рахунок активів боржника не підлягають до задоволення у зв’язку із дією мораторію на примусове відчуження майна державних підприємств введеного Законом України ‘‘Про мораторій на відчуження від редакцій державних та комунальних засобів масової інформації приміщень та майна’’.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що Тернопільське управління виробничо-технічної комплектації державного підприємства ‘‘Івано-Франківський військовий лісопромисловий комбінат’’відповідно до Положення Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації державного підприємства Івано-Франківський лісопромкомбінат Міністерства оборони України, затвердженого у 1996 році директором державного підприємства, пункту 2.3 статуту державного підприємства Івано-Франківський лісопромкомбінат Міністерства оборони України (в редакції затвердженої наказом Міністра оборони України за №104 від 20.05.1993 року) та пункту 3.1 нової редакції статуту державного підприємства ‘‘Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат’’, затвердженого наказом Міністра оборони України за №469 від 30.09.2008 року, є відособленим підрозділом державного підприємства з правом відкриття розрахункового рахунку без права юридичної особи, що також підтверджується довідкою Головного управління статистики в Тернопільській області за №31-1478 від 09.06.2010 року про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 13-22, 24, 51-58).

Статус юридичної особи державного підприємства ‘‘Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат’’підтверджується, наданою у судовому засіданні представником відповідача, довідкою Головного управління статистики в Івано-Франківській області серії АА №028889 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 49).

Згідно підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’платники податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Виходячи з наведеного, судом зазначає, що Тернопільське управління виробничо-технічної комплектації державного підприємства ‘‘Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат’’діє в особі державного підприємства ‘‘Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат’’, являється платником податків і зборів та є належним відповідачем.

Закон України ‘‘Про систему оподаткування’’визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Стаття 4 цього ж Закону визначає, що платниками податків і зборів (обов’язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).

Частиною 1 статті 14 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’податок на додану вартість, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, плата за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), а комунальний податок відповідно до статті 15 вказаного Закону –до місцевих податків і зборів.

Відповідач у відповідності до пункту 1.3 статті 1 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’, статті 1 Закону України ‘‘Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів’’, статті 2 Закону України ‘‘Про плату за землю’’, статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України ‘‘Про місцеві податки і збори’’являється платником податку на додану вартість, податку із власників транспортних засобів, плати за землю та комунального податку.

Судом встановлено, що відповідач використовує землі комунальної і державної власності на території Тернопільської області та 26.03.2010 року у відповідності до статті 14 Закону України ‘‘Про плату за землю’’подав позивачу податковий розрахунок земельного податку за 2010 рік, де ним розраховано суми вказаних зобов’язань в загальному розмірі 35 230,87 грн. на 2010 рік (а.с. 34). Дані самостійно задекларовані зобов’язання відповідач в повному обсязі не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг з плати за землю за 2010 рік становить 14 679,55 грн. (а.с. 11).

01.03.2010 року відповідачем відповідно до вимог частини 2 статті 6 Закону України ‘‘Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів’’подано позивачу розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2010 рік, в якому самостійно обчислено сума податкових зобов'язань в розмірі 15 597,00 грн. на 2010 рік (а.с. 33), які не оплачені відповідачем в повному обсязі, і заборгованість по яких до бюджету становить 7 798,00 грн. (а.с. 10).

13.07.2010 року відповідач подав позивачу податковий розрахунок комунального податку за 2010 року, де ним самостійно обчислена сума податкових зобов'язань в розмірі 13,60 грн. (а.с. 34), які на момент розгляду справи несплачено в повному розмірі. Податкові зобов’язання відповідача із вказаного виду податку за 2010 рік становлять 13,60 грн. (а.с. 12).

Відповідно до статті 17 Закону України ‘‘Про плату за землю’’податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно вимог частини 1 статті 5 Закону України ‘‘Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів’’ податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Статтею 15 Декрету Кабінету Міністрів України ‘‘Про місцеві податки і збори’’визначено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, граничні терміни сплати якого визначаються відповідними радами територіальних громад.

У відповідності до підпунктів 4.1.1., 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, крім передбачених законом випадків.

Пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях і розрахунках, та які ним в повному обсязі не сплачені з плати за землю, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, комунального податку за 2010 рік в розмірі              22 491,15 грн. є узгодженими з дня подання таких декларацій і розрахунків та являються податковим боргом відповідача.

Крім того, судом встановлено, що 02.09.2010 року позивачем за наслідками проведеної невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість складено акт за №8924/16-02/24633164, яким встановлено порушення відповідачем підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’в частині недотримання граничних термінів сплати податку на додану вартість в розмірі 858,74 грн., сума якої затримувалась до сплати більше 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (а.с. 31).

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

За виявлені порушення позивачем, у відповідності до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 вказаного вище Закону, податковими повідомленням-рішенням за                                           №0006641602/0 від 14.09.2010 року до відповідача застосовано штраф на суму 429,37 грн. за платежем з податку на додану вартість, яке отримано відповідачем 14.09.2010 року, про що свідчить його підпис на корінці податкового повідомлення-рішення (а.с. 30).

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог пункту 5.2 статті 5 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’, не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання визначено податковими повідомленням-рішенням за №0006641602/0 від 14.09.2010 року, суд приходить до висновку, що застосовані позивачем штрафні санкції із податку на додану вартість в загальному розмірі 429,37 грн. є узгодженими.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума самостійно задекларованих та донарахованих відповідачу податкових зобов’язань із урахуванням їх часткової сплати складає 22 910,52 грн., в тому числі : з податку на додану вартість в розмірі 429,37 грн., плати за землю в розмірі 14 679,55 грн., податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 7 798,00 грн. та комунального податку в розмірі 13,60 грн.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями, поданими розрахунками, актом перевірки, податковим повідомлення-рішенням, які містяться в матеріалах справи, а також розрахунком суми позовних вимог із кожного податкового зобов’язання окремо (а.с. 9-12).

Відповідачем, в порушення обов'язку, визначеного вищевказаними нормами Закону, погашення самостійно задекларованих та нарахованої суми податкових зобов'язань, в тому числі з сплати штрафних санкцій в розмірі 22 910,52 грн. не здійснено.

Згідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) –податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що несплачене відповідачем податкове зобов’язання з податку на додану вартість, плати за землю, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та комунального податку в загальному розмірі 22 910,52 грн., є його податковим боргом, який ним не сплачено.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідач суду не надав.

За таких обставин суд дійшов до переконання, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України,                     стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації державного підприємства ‘‘Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат’’в особі державного підприємства ‘‘Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат’’податкового боргу в розмірі 22 910,52 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Тернопільського управління виробничо-технічної комплектації державного підприємства ‘‘Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат’’в особі державного підприємства ‘‘Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат’’(ідентифікаційний код 08033772, вул. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, 76014) в дохід бюджету податковий борг в сумі 22 920 (двадцять дві тисячі дев’ятсот двадцять) гривень 52 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті                 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею                       254 Кодексу адміністративного судочинства України.


Суддя                                             /підпис/                                                                 Чуприна О.В.

          

Постанова в повному обсязі складена 15.12.2010 року.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація