Категорія №6.13
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 грудня 2010 року Справа № 2а-8008/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі :
Судді Агевича К.В.
секретаря судового засідання: Ворошило О.Є.
за участю представників сторін від:
прокурора-заявника: Сайтарли І.М.(посвідчення №972 від 15.04.2010),
позивача: Климко Т.В.(дов. №09-10 від 11.08.2010)
відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Прокурора міста Лисичанська в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську до дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства «Текстільеластотехніка» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків, фінансових санкцій та пені в розмірі 99228,75 грн. -
ВСТАНОВИВ :
22.10.2010 року прокурор міста Лисичанська в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську (далі –позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства «Текстільеластотехніка» (далі –відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків, фінансових санкцій та пені в розмірі 99228,75 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, в порушення статті 20, 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не погашено заборгованість з сплати страхових внесків, що виникла за період з 01.12.2007 до 01.09.2010 року в розмірі 81651,35 гривень. Крім того, за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, позивачем до відповідача застосовано фінансові санкції в розмірі 16036,71 гривень та нараховано пеню в розмірі 1540,68 гривень, які також відповідачем не сплачені. Загальна сума несплаченої заборгованості по сплаті страхових внесків, фінансових санкцій та пені становить 99228,74 гривень. Вважає, що сума несплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пеня підлягають стягненню з відповідача.
Прокурор та представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з’явився повторно без поважних причин та без повідомленням ним про причини неприбуття, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.
Судом встановлено, що відповідач взятий на облік управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Частина перша статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону. Частина третя вказаної статті встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Частина 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на відповідача покладено обов'язок нараховувати та сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську.
Пункт 11.11. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1 встановлено, що платники страхових внесків, щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків.
Частина 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Судом встановлено, що відповідач не в повному обсязі сплачує страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у зв’язку з чим за період з 01.12.2007 по 01.09.2010 за ним утворився борг по внескам у сумі 81651,35 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено норми статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункт 11.11. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
Судом встановлено, що позивачем рішеннями про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за №351 від 09.07.2007, за №43 від 15.02.2007 року та за №1152 від 17.12.2009 року застосовані до відповідача фінансові санкції у сумі 21799,34 грн. та нараховано пеню на суму 1540,68грн., на суму недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, несвоєчасна сплата якої допущена за період з 01.12.2007 року до 01.09.2010 року та які відповідачем в повному обсязі не сплачені. Загальна сума несплачених відповідачем фінансових санкцій та пені становить 17577,39 гривень.
Стаття 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Частина 2 вказаної статті Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Частиною 9 статті 106 вказаного Закону України визначаються фінансові санкції, які уповноважені застосовувати виконавчі органи Пенсійного фонду до страхувальників, пункт 2 якої передбачає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Здійснення відповідачем несвоєчасної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на які нараховано страхові внески, є підставою для нарахування пені та штрафних санкцій у відповідності до вищевказаних норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а сплата нарахованих сум пені та штрафних санкцій є обов'язком відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем сум недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідача, а також до висновку, що відповідачу було відомо про наявність обов'язку погашення заборгованості, яка виникла внаслідок несплати фінансових санкцій та нарахованої пені за допущені порушення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1.
В передбаченому законом порядку рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем не оскаржувались і нараховані суми таких санкцій, у відповідності до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пунктів 9, 10 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України є узгодженими.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені в загальному розмірі 99228,74 гривень обґрунтованими, а позовні вимоги таким, що підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Прокурора міста Лисичанська в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську до дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства «Текстільеластотехніка» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків, фінансових санкцій та пені в розмірі 99228,75 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства «Текстільеластотехніка» на користь управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне, застосовані фінансові санкції та нараховану пеню в загальному розмірі 99228,74 грн. (дев’яносто дев’ять тисяч двісті двадцять вісім грн. 74 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
СуддяК.В. Агевич