Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
УХВАЛА
18 лютого 2010 року Справа № 2а-188/10/1170
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Ясенова Т.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування Розпорядження № 559-р від 15 серпня 2007 року, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати Розпорядження Голови Олександрівської районної державної адміністрації від 15 серпня 2007 року № 559-р „Про визнання недійсними сертифікатів про право на земельну частку (пай)” видані членами КСП „Нове життя”.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у процесі розпаювання КСП „Нове життя” він отримав право на земельну частку (пай) у розмірі 11,9 га, про що Олександрівською РДА йому видано сертифікат про право на земельну частку (пай) №63 від 25.12.2000р. У липні 2009 року він звернувся до відповідача з заявою про виділення земельної ділянки в натурі, однак отримав відмову з посиланням на те, що вказаний сертифікат визнаний недійсним розпорядженням голови Олександрівської РДА від 15.08.2007р. №559-р. Просить визнати зазначене розпорядження незаконним та скасувати.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 17 розділу X „Перехідні положення” Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Згідно зі ст.2 Закону України „Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Загальні способи захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України, а права власності –главою 29 цього Кодексу. При виборі способу захисту цивільного права необхідно враховувати специфіку права та характер його порушення. Захист права судом відбувається з урахуванням установлених законом меж здійснення суб’єктивного права на захист і компетенції суду.
Частиною 1 статті 393 ЦК передбачено, що правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Відповідно до ч.2 цієї статті власник майна, права якого порушені внаслідок видання такого правового акту, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
Компетенція адміністративних судів відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дії чи бездіяльності.
Проте, зазначена норма має застосовуватись з урахуванням положень ст.ст. 216, 386, 388, 392, 393 ЦК України щодо способів захисту права власності та положень ЦПК України стосовно юрисдикції судів.
Відповідно до ст.15 ЦПК України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 фактично просить захистити його право на виділення належної йому земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) в конкретних місцях та розмірі, в яких вона була виділена згідно з рішенням районної ради та пізніше скасованого оспорюваним рішенням цієї ради.
Право громадян на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, зокрема, внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також на виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) є майновим (цивільним) і встановлене законом. За змістом частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України майнові відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Органи державної влади або органи місцевого самоврядування при вирішенні питань щодо виділення в натурі земельної частки (паю) наділені повноваженнями, які в сукупності спрямовані на забезпечення реалізації відповідного права власника цієї частки. Використання зазначених повноважень у цих відносинах не змінює приватноправовий характер останніх, оскільки зазначені органи не є суб'єктами владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини 1 статті 17 КАС. Їх діяльність спрямована на припинення права спільної часткової власності у зв'язку з вимогою особи, яка має право на земельну частку (пай), про виділення останньої в натурі. Ця обставина є вирішальною для висновку про те, що ця справа має розглядатися судом цивільної юрисдикції.
Таким чином, зазначені правовідносини випливають із відносин власності та мають приватноправовий характер, що виключає розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи, що спір виник із земельних та цивільних правовідносин, він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи, інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування Розпорядження № 559-р від 15 серпня 2007 року.
Позивачу роз’яснюється, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, ухвала набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в 5-денний строк з дня постановлення ухвали, а особою, без виклику якої було постановлено ухвалу –в той же строк з дня отримання нею копії ухвали і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом п’яти днів з дня отримання ухвали.
Копію ухвали невідкладно направити позивачу, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Суддя Т.І. Ясенова