ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/418/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/817/365/24 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія - ч.4 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

Головуючої - ОСОБА_2

Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5

з участю:

прокурора - ОСОБА_6

обвинуваченого - ОСОБА_7

захисника - ОСОБА_8

розглянувши в рамках матеріалів кримінального провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , прокурора Тернопільської окружної прокуратури на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2024 року, клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України і призначено йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати не відбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 серпня 2022 року та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з 15 липня 2024 року.

Зараховано ОСОБА_7 у строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення з 16 листопада 2022 року по дату ухвалення даного вироку з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 , залишено в силі та продовжено його дію до 12 вересня 2024 року до 23 год. 59 хв.

За апеляційними скаргами ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , прокурора Тернопільської окружної прокуратури на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2024 року Тернопільським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження 06 вересня 2024 року.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою, оскільки 12 вересня 2024 року спливає строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .

Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, а 12 вересня 2024 року, спливає строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд, діючи відповідно до вимог ч.1 ст.331 КПК України, оскільки від прокурора надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою, вирішує питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого.

Заслухавши клопотання прокурора, який вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід продовжити термін тримання його під вартою, обвинуваченого та захисника, які заперечили проти продовження терміну тримання під вартою, вивчивши матеріали провадження, суд приходить до наступних висновків.

Так, прокурор у своєму клопотанні вказує про продовження існування встановлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_7 переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Перевіряючи доводи прокурора щодо необхідності продовження щодо обвинуваченого строк тримання під вартою колегія суддів вважає, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про продовження існування та не зменшення ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з огляду на те, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2024 року йому призначено покарання за ч.4 ст. 185 КК України, який є тяжким злочином, у виді позбавлення волі, даних про особу обвинуваченого, а саме того, що ОСОБА_7 на утриманні дітей чи осіб похилого віку немає, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, а також з урахуванням обставин визначених ст. 178 КПК України щодо вагомості наявних доказів вчинення ним вказаного кримінального правопорушення, даних про його особу, матеріального та сімейного стану, а також неможливості завершення апеляційного розгляду вказаного провадження до спливу строку дії попереднього рішення суду про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слід продовжити щодо останнього строк тримання його під вартою, а більш м`який запобіжний захід буде недостатнім для забезпечення запобігання встановленим ризикам.

На думку апеляційного суду, наведені обставини в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що й ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

Колегія суддів також звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підорюваних чи обвинувачених кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного чи обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогнозованості характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Посилання обвинуваченого на те, що копія клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу йому була вручена в ДУ "Чортківська установа виконання покарання (№26) лише 10.09.204 року, що свідчить про порушення вимог ч.1 ст.199 КПК України, колегія суддів приймає до уваги та вважає зазначити наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Матеріали даного кримінального провадження надійшли до апеляційного суду 06.09.2024 року та цього ж дня у ньому відкрито провадження апеляційним судом. 10 вересня 2024 року прокурором на адресу Тернопільського апеляційного суду було подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 ..

Як зазначив в судовому засіданні під час розгляду цього клопотання прокурора обвинувачений ОСОБА_7 , копію клопотання йому під розписку було вручено працівниками ДУ "Чортківська установа виконання покарання (№26) теж 10.09.2024 року.

Зі змісту частин 3, 4 та 5 ст.199 КПК України слідує, що суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що подання прокурором клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою з порушенням строків, передбачених положеннями КПК України, не є тим істотним порушенням, що було б підставою для безумовної відмови у його задоволенні.

Що стосується доводів відносно незадовільного стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_7 , апеляційний суд зауважує наступне.

Згідно п. 2 глави 2 розділу X Наказу МЮ «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 № 1769/5, надання ув`язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», ст.ст. 8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом МЮ України, МОЗ України від 10.02.2012 № 239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом МЮ України, МОЗ України від 15.08.2014 №1348/5/572.

Відповідно до п. 3 глави 2 розділу X зазначеного Наказу, у СІЗО здійснюються медичний контроль за станом здоров`я ув`язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров`я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.

Апеляційний суд зазначає, що надання медичної допомоги, особам взятим під варту здійснюється відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом МОЗ від 10.02.2012 №239/5/104, відповідно до якого, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку та керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Таким чином, лікування обвинуваченої особи у разі наявності медичних захворювань можливо в умовах СІЗО та не може слугувати підставою неможливості застосування чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наведених обставин, та враховуючи дані, що містяться у матеріалах провадження, суд вважає доцільним задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою на 2 місяці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 183, 197, 331, 401 КПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2024 року визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, строк тримання під вартою на 2 місяці, тобто до 09.11.2024 року включно.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді