Справа №2-а-818-1/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2010 року Солом’янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Мельника В.В.
при секретарі Глушко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС другого взводу ДПС ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, –
в с т а н о в и в :
У жовтні 2010 р. позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив поновити йому строк звернення до суду, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення /№СЕ158469/ від 07.10.2010 р. про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та провадження у справі закрити, посилаючись на те, що оскаржувана постанова була винесена безпідставно, оскільки правил дорожнього руху не порушував, рухався з дозволеною швидкістю руху та її не перевищував, зазначав, що існує сумнів щодо належності заміряної приладом «Беркут» швидкості саме його автомобілю, оскільки поряд з його автомобілем під час руху рухалися інші автомобіль, а отже не можливо визначити чию саме швидкість зафіксовано приладом.
Також зазначав, що прилад, яким інспектор фіксував швидкість, є застарілим, а також вказував на те, що інспектором порушено процедуру використання приладу, оскільки останній тримав прилад у руках.
Посилаючись на викладене, позивач просив про задоволення позову.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публiчно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових i службових осіб, інших суб’єктів при здiйсненнi ними владних управлiнських функцiй на основi законодавства, в тому числi на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адмiнiстративних справ.
Судом встановлено, що 07.10.2010 р. інспектором ДПС другого взводу ДПС ОСОБА_2 – відповідачем у справі, було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 – позивача у справі, до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 255,00 гривень,
Згідно зазначеної постанови 07.10.2010 р. о 15:53 годині ОСОБА_1 на 343 км а/д Житомир-Чернігів, керуючи автомобілем марки «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 75 км/год, таким чином перевищивши максимально дозволену швидкість руху в зоні дії дорожнього знака 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год».
Підставою для винесення постанови є дані спеціального технічного засобу «Беркут №6601055».
Згідно наказу МВС України «Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху» №33 від 01.03.2010 року, яким затверджено перелік технічних засобів, що використовуються в пiдроздiлах Державтоiнспекцiї МВС для виявлення та фiксування порушень правил дорожнього руху, прилад «Беркут», який використовувався відповідачем для фіксування швидкості, віднесений до переліку технiчних засобів затвердженого зазначеним наказом.
Таким чином, наведене свідчить про те, що прилад «Беркут» відповідає державним стандартам, сертифікований та придатний до застосування, а отже зафіксовані ним дані є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення у розумінні ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно Інструкції, затвердженої наказом МВС України «Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС» №111 від 27.03.2009 року, завданням та функціями пiдроздiлiв ДПС є, зокрема, нагляд за дорожнім рухом з метою забезпечення його безпеки, забезпечення безпечного й безперебійного руху транспортних засобів, попередження та припинення злочинів i адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху, винесення відповідно до чинного законодавства постанов про адміністративні порушення, контроль за дорожнім рухом, тобто виявлення порушень законодавства, правил, норм i стандартів у сфері забезпечення дорожнього руху.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення було накладено правомочним органом, в діях позивача наявні ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, наявна вина позивача у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також встановлено, що суб’єктом владних повноважень враховано тяжкість вчиненого проступку, майновий стан винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, оскільки за санкцією статті накладено мінімальне стягнення.
Наведене дає суду підстави зробити висновок про те, що відповідач – суб’єкт владних повноважень при винесенні оскаржуваної постанови діяв правомірно в межах наданих йому повноважень та з дотриманням прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає у зв’язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.
Керуючись ст. ст. 158-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора ДПС другого взводу ДПС ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Мельник В.В.