Справа № 2-а-3109/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

    15 грудня 2010 року                                                         м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді                        Гавриленка В.Г.

секретаря судового засідання                Бандури Г.М.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в м.Калуші адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Калуші Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»,

В С Т А Н О В И В:

що ОСОБА_1, 1936 року народження звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що  має статус дитини війни і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 – IV від 18.11.2004 року та ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2007 року він має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач проводив зазначену виплату в розмір 10 % мінімальної пенсії за віком. Позивач звертався до Управління пенсійного фонду України в м.Калуші із заявою про перерахунок та виплату йому недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», однак отримав відмову у проведенні перерахунку.  Просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші щодо відмови у проведенні перерахунку і виплаті державної соціальної допомоги та зобов’язати провести перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2009-2010 р.р.  

Позивач подав суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повній мірі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача, управління Пенсійного фонду України в м.Калуші подав суду заперечення на позов, в якому зазанчив, позов не визнає, просить справу розглянути у його відсутності. Свої заперечення обгрунтовує тим, що вимоги позивача є безпідставними, а соціальні виплати проводились згідно чинного законодавства. А також зазначив, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни передбачене підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте дію цієї статті було призупинено згідно з Прикінцевими положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що доплата до пенсії дітям війни з 01.01.2007 року підвищення до пенсії у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачувались лише тим особам, які є інвалідами у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Тому, виходячи з положень даної статті, права на отримання підвищення, як дитина війни у 2007 – 2010 роках  позивач не мав, оскільки не являвся інвалідом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України норми ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Встановлення надбавки  «Дітям війни» у 2008 році було передбачено ст. 41 п. 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та виплачувалось в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність незалежно від встановлення інвалідності. Після скасування Конституційним Судом України 22.05.2008 року окремих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» було прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, якою передбачено, що розмір підвищення пенсії «Дітям війни» встановлюється на рівні підвищення для ветеранів війни (10 % прожиткового мінімуму).

З 01.10.2008 року розмір надбавки становить 49,80 грн., тому що прожитковий мінімум – 498,00 грн. (10 %). В такому розмірі вона призначається і зараз, оскільки змін щодо прожиткового мінімуму не має.

22.05.2008 року рішенням № 10 – рп/2008 Конституційний Суд України визнав внесені зміни з 01.01.2008 року до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неконституційними.

Дане питання врегульоване постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, яка є обов’язковою для виконання Управлінням Пенсійного фонду України в м.Калуші Івано-Франківської області. Тому просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог. При винесенні постанови просить врахувати вимоги ст.99 КАС України щодо строку звернення до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, 1936 р.н., має статус дитини війни відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  і має право на підвищення пенсії, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 виданого 10.01.2002 року (а.с.7).

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Ст. 71 п. 12 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою було передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6 – рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. ст. 29, 36 ч. 2, ст. 56 ч. 2, ст. 62 ч. 1, ст. 66 п. 7, 9, 12 – 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43 – 46, ст. ст. 71, 98, 101, 103, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ст. 71 п. 12 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Отже, позивач мав право на підвищення пенсії на 30 %, як дитина війни у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік включно.

Розділ ІІ п. 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 – VI від 28.12.2007 року положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 10 % від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10 – рп/2008 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Розділу І ст. 67 п. 2 – 4, 6 – 8, 10 – 18, підпункту 19, п. 20 – 22, 24 – 34, підпунктів 1 – 6, пункту 35, п. 36 – 100 Розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 Розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Таким чином, позивач мав право на підвищення пенсії на 30 % як дитина війни у період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік включно.

Щодо вимог позивача стосовно виплати  недоплаченої пенсії як «Дитині війни» за 2009 рік, то згідно ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році  встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства  визначаються залежно від розміру заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  Дана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не  поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році «Дітям війни» підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З 01.01.2010 року розпочався новий бюджетний рік, у якому видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування визначені Законом «Про державний бюджет України на 2010 рік». Зазначеним Законом збережено право позивача на щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» у такому ж розмірі.

Таким чином, при визначенні розміру пенсії позивачу слід застосовувати  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ст.1 ч. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на пенсійне забезпечення.

Згідно ст. 107 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи, за шкоду заподіяну особам, внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов’язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом, несуть відповідальність згідно із законом.

Таким чином, для покладення на органи Пенсійного фонду України обов’язку із нарахування та виплати недоплачених сум пенсій, необхідно встановити факт протиправності дій вказаних органів по невиплаті пенсії чи гарантованих Законом надбавок до пенсії.

Враховуючи, що Управлінням ПФУ в м.Калуші не виплачено у встановленому Законом порядку позивачу надбавки до пенсії, то суд вбачає підстави для визнання відмови у виплаті 30 % підвищення до пенсії позивачу протиправною.

Суд не погоджується із запереченнями відповідача в тій частині, що  поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Окрім того, суд вважає, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чи чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення  пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Тому суд приходить до висновку, що дії управління ПФУкраїни в м.Калуші щодо ненарахування  та виплати в повному обсязі підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону україни «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум слід визнати протиправними.  

Статтею 99 КАС України встановлено шестимісячний строк  для звернення до  адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

Позивач подав позовну заяву до суду 29.11.2010 року.

Підстав для поновлення строку звернення до суду з 2009 року суд не вбачає.

Таким чином суд приходить до висновку, що відмова відповідача у проведені перерахунку і виплаті недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» є неправомірною, а тому позов слід задоволити частково, визнати його дії протиправними та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 29.05.2010 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.  

На підставі ст.ст. 22, 64, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6, 8 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 р.»,  Законом України «Про державний бюджет України на 2009 р.», Законом України «Про державний бюджет України на 2010 р.»,  рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6 – рп/2007, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10 – рп/2008,  керуючись  ст.ст.99,158 – 163, 167 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задоволити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші Івано-Франківської області щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.  6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 29 травня 2010 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум – протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Калуші Івано-Франківської області  нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , 1936 року народження,   підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 29 травня 2010 року ,  з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду протягом 10  днів з часу її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд.

Суддя