РІШЕННЯ
Іменем України
(вступна та резолютивна частина)
м. Київ
22 грудня 2010 року 16:00 № 2-2438-1/10
Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого – судді Мягкохода Ю. В.,
при секретарі – Кузьо В. А.,
за участю:
представника позивача – Яковенко С. П.,
відповідача - ОСОБА_2,
представника відповідача – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_2, ВАТ «Більшовик» про визнання ордеру недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації, ВАТ «Більшовик» про визнання ордеру дійсним,
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в:
В задоволенні позову Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_2, ВАТ «Більшовик» про визнання ордеру недійсним – відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації, ВАТ «Більшовик» про визнання ордеру дійсним – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
РІШЕННЯ
Іменем України
м. Київ
22 грудня 2010 року 16:00 № 2-2438-1/10
Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого – судді Мягкохода Ю. В.,
при секретарі – Кузьо В. А.,
за участю:
представника позивача – Яковенко С. П.,
відповідача - ОСОБА_2,
представника відповідача – ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_2, ВАТ «Більшовик» про визнання ордеру недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації, ВАТ «Більшовик» про визнання ордеру дійсним,
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду, як власник житлового АДРЕСА_1 з позовними вимогами до ОСОБА_2 про визнання недійсним ордеру № 135 від 10.10.2004 р. виданий ВАТ «Більшовик» ОСОБА_2 та про виселення останнього з кімнати № 23 квартири № житлового АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення посилаючись на те, що останній був поселений з порушенням вимог ст. ст. 128, 129 ЖК України, оскільки відсутнє належним чином оформлене спільне рішення адміністрації підприємства та профспілкового комітету ВАТ «Більшовик», ордер за формою і змістом не відповідає вимогам встановленого законодавством зразка, відповідач не являвся працівником ВАТ «Більшовик».
Згодом позивач збільшив позовні вимоги, а саме, додатково просить визнати недійсним ордер від 10.08.2004 р. виданий ВАТ «Більшовик» ОСОБА_2, з тих же підстав, що і ордер № 135 від 10.10.2004 р. виданий ВАТ «Більшовик» ОСОБА_2
Не погоджуючись з позовом, відповідач ОСОБА_2 подав суду зустрічний позов відповідно до якого просить визнати дійсним ордер № 135 від 10.10.2004 р. виданий ВАТ «Більшовик», оскільки зазначений ордер відповідача отримав на законних підставах та відсутні підстави за яких зазначений ордер може бути визнаний недійсним.
В судове засідання заявились сторони.
Представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити з підстав наведених у ньому у повному обсязі з врахуванням його доповнень. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечив та просить в його задоволенні відмовити посилаючись на те, що підлягає задоволенню зустрічний позов. Крім цього, до позовних вимог за основним позовом, просить застосувати наслідки пропуску строків позовної давності. Зустрічний позов підтримав та просить його задовольнити з підстав наведених у ньому.
Представник відповідача ВАТ «Більшовик» проти позову заперечив та просить в ньому відмовити застосувавши наслідки пропуску строків позовної давності. Проти задоволення зустрічного позову не заперечує.
Суд, заслухавши пояснення та доводи сторін, всебічно об’єктивно та повно з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними доказами в справі, встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЖК України, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Виходячи з обставин справи, які підтвердили у судовому засіданні сторони, станом на день видання оскаржуваних ордерів (по сьогоднішній день), відповідач ОСОБА_2 не являвся працівником ВАТ «Більшовик» на балансі якого знаходився гуртожиток по АДРЕСА_1 на день поселення до нього відповідача.
Відповідно до ст. 128 ЖК України, порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
Згідно зі ст. 129 ЖК України, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Як вбачається з обставин справи, відповідачеві на вселення до спірної житлової площі ВАТ «Більшовик» ордери видавались двічі, а саме, Ордер від 10.08.2004 р. на ім’я ОСОБА_2, як працівника ВАТ «Більшовик», без зазначення його номеру та номеру кімнати, на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету і комітету комсомолу від 09.08.2004 р., підписаний керівником Житлово-комунального відділу ВАТ «Більшовик» (а. с. 83), та Ордер № 135 на житлову площу в гуртожитку від 10.11.2004 р. на ім’я ОСОБА_2, який працює у ВАТ «Більшовик» на АДРЕСА_1, виданого на підставі рішення адміністрації ВАТ «Більшовик» від 15.09.2003 р. та підписаного Заступником гендиректора з соціально побутових питань ВАТ «Більшовик» (а. с. 15).
Відповідно до ч. ст. 59 ЖК України, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що вищезазначені ордери мають ознаки недійсності, оскільки ВАТ «Більшовик» в порушення спеціалізації такої категорії житла, як гуртожитки, поселив особу, яка не мала права на вселення до нього, так як не являлась працівником власника зазначеного житла, внаслідок чого були порушені права інших працівників підприємства на забезпечення житлом у гуртожитку та вчиненні неправомірні дії посадовими особами підприємства при вирішенні питання про надання жилого приміщення.
Відповідно до абзацу четвертого та п’ятого п. 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Рада Міністрів УРСР від 03.06.1986 р., адміністрація підприємства, установи, організації веде облік ордерів, що видаються громадянам на зайняття жилої площі. Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності.
Як вбачається з оскаржуваного ордеру від 09.08.2004 р., останній не містить номеру, що свідчить про його необлікованість ВАТ «Більшовик», що підтверджується і позицією самого ВАТ «Більшовик» який спочатку заперечував видання відповідачеві ОСОБА_2 будь-якого ордеру на вселення до спірної житлової площі та згодом посилався лише на видання ордеру № 135 від 10.11.2004 р. Зазначене підтверджується і тим, що ордер від 09.08.2004 р. містить в собі не відірваний корінець ордера., так як одна частина залишається на підприємстві, а інша видається працівникові для вселення.
Що стосується спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету і комітету комсомолу від 09.08.2004 р. на підставі якого виданий оскаржуваний ордер від 09.08.2004 р., слід відзначити, що зазначене рішення суду не надано та не надано будь-яких доказів щодо його прийняття.
Представник відповідача ВАТ «Більшовик» показав, що оскаржуваний ордер № 135 від 10.11.2004 р. виданий правомірно, так як виданий на підставі рішення спільного засідання профкому та адміністрації ВАТ «Більшовик» від 08.07.2004 р. (а. с. 105-108).
Проте суд не погоджується з таким твердженням, з огляду на наступне.
Відповідно до зазначеного рішення (а. с. 107) постановлено: враховуючи, що багато працівників заводу проживають у гуртожитку не маючи ордерів встановленого зразку, або ордери зовсім відсутні, а у багатьох інших мешканців гуртожитку договори найму втратили законну чинність доручити заступнику генерального директора з побутових питань ОСОБА_4 з правом підпису видавати ордери встановленого законодавством зразку на право проживання в кімнатах, особам, які проживають у трудових відносинах з ВАТ «Більшовик» та особам які згідно чинним законодавством України набули право проживання в гуртожитках по АДРЕСА_1.,
Як встановлено вище, відповідач ОСОБА_2 трудових правовідносин з ВАТ «Бліьшовик» не мав та на день прийняття зазначеного рішення не набув права проживання в гуртожитку, а тому, суд вважає, що рішення спільного засідання профкому та адміністрації ВАТ «Більшовик» від 08.07.2004 р. на ОСОБА_2 не розповсюджується, а тому правових підстав видавати ордер на підставі рішення спільного засідання профкому та адміністрації ВАТ "Більшовик" від 08.07.2004 р. на користь ОСОБА_2 не було.
Проте, незважаючи на викладене, позов задоволенню не підлягає виходячи з на ступного.
Сторона відповідача заявила клопотання про застосування до позову наслідків пропуску строків позовної давності для пред’явлення його до суду.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 59 ЖК України, вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
На підставі наведеного, слід вважати, що останнім днем для звернення до суду з позовом про визнання ордеру від 09.08.2004 р. не дійсним є 09.08.2007 р., а ордеру від 10.11.2004 р. останнім днем є 10.11.2007 р.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну вимогу про визнання ордеру від 10.11.2004 р. недійсним позивач заявив 21.05.2010 р. (а. с. 4), а щодо ордеру від 09.08.2004 р. – 28.10.2010 р. (а. с. 78), що свідчить про значний пропуск строку для звернення з зазначеною позовною вимогою до суду.
Згідно з ч. 3-4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Оскільки позовні вимоги щодо визнання ордерів недійсними задоволенню не підлягають з підстав спливу позовної давності, вимога про виселення відповідача також задоволенню не підлягає з тих же підстав, як додаткова вимога, оскільки позивач просить виселити з підстав визнання недійсними ордерів.
Поряд слід відзначити, що суд не приймає до уваги посилання представника позивача, як на підставу поважності пропуску строків позовної давності, на те, що позивач дізнався про оскаржуваний ордер від 10.11.2004 р. лише в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Солом’янської РДА в м. Києві та інш. про визнання права користування житловим приміщенням та вселення, рішення у якій ухвалено 22.04.2010 р. (а. с. 55-57), оскільки як вбачається з заяви ОСОБА_2 від 01.03.2006 р. отриманої позивачем 06.03.2006 р., відповідач додавав до неї копію ордеру № 135 від 10.11.2004 р. Виходячи з обставин справи, та що підтверджується Актом приймання передачі житлового фонду згідно з розпорядженням КМДА від 06.08.2004 р. № 1472 (а. с. 101) про оскаржуваний ордер від 09.08.2004 р. позивач дізнався 19.12.2005 р. при документальному прийнятті будинку по АДРЕСА_1.
Що стосується зустрічного позову, суд прийшов до висновку, що останній задоволенню не підлягає, оскільки як встановлено судом вище, ордер № 135 від 10.11.2004 р. виданий ВАТ «Більшовк» на корить ОСОБА_2 має ознаки недійсності, так як виданий з грубим порушенням норм законодавства, а тому підстав для підтвердження його дійсності суд не вбачає.
На підставі наведеного, ст. ст. 59, 127-129 ЖК України, ст. ст. 256, 266-267 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в:
В задоволенні позову Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_2, ВАТ «Більшовик» про визнання ордеру недійсним – відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації, ВАТ «Більшовик» про визнання ордеру дійсним – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: