Копія                                                         Справа № 2а-1212/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня    2010  року     Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Кононенко С.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про поновлення пропущеного строку  для звернення до суду  та зобов»язання  суб»єкта владних повноважень  нарахувати  і виплатити  30% надбавку  до пенсії, як дитині війни  за період  з 1 січня 2006 року по 30 червня 2010 року включно,-

В С Т А Н О В И В :

    У жовтні  2010 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві, в якому вона просить суд поновити пропущений за поважних причин  строк для  звернення до суду  за захистом її права  на 30% надбавку  до пенсії  за період з 01.01.2006 року по 30 червня 2010 року, визнати  діяння (бездіяльність та відмову) відповідача  щодо нарахування  і виплати  їй щомісячної  державної соціальної  допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006 року по 30 червня 2010 року  – протиправними, зобов»язати  відповідача здійснити нарахування  та виплату доплати , передбаченої  ст.6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та сплатити їй  недоплачену суму  доплати за період 01.01.2006 року по 30 червня 2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року по 30 червня    2010 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

 Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Позивач ОСОБА_1   надала суду заяву з проханням розглядати адміністративний позов без її участі.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити та розглянути справу буз участі представника  управління Пенсійного фонду. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007  зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Крім того, вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними, оскільки кошти на виплату надбавки   особам, які мають статус дитини війни, передбачені Законом України "Про Державний бюджет" й не можуть виплачуватись за рахунок коштів Пенсійного фонду України. При цьому, вказує про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. У своїй відповіді на звернення  відповідач  зазначив, що вимоги щодо виплати не донарахованої пенсії за 2008 рік є безпідставними, оскільки вони здійснюються органами Пенсійного фонду України в порядку та розмірах, встановлених Законом України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус «Дитини війни», що      підтверджується пенсійним посвідченням  серії НОМЕР_1 та довідкою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Полтаві ради №05/4518 від 10.09.2010  року, відповідно до якої вона має право користуватися пільгами відповідно  до Закону України «Про соціальний захист  дітей війни».

Враховуючи зазначений статус позивача, він  відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ Ленінського району в м. Полтаві  та  довідки УПФУ Ленінського району в м. Полтаві №6735/07-22 від 03.11.2010 року, вбачається, що позивач  перебуває на обліку як отримував пенсії, і з 01.01.2008 року їй, відповідно до  Закону України  «Про  Державний бюджет  України на 2008 рік та про внесення  змін до  деяких законодавчих актів України, постанови  Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, виплачується надбавка «дітям війни»: із 01.01. 2008 року - 47,00 грн., з 01.04.2008 року - 48,10 грн., з 22.05.2008 року  – 48,10 грн., з 01.07.2008 року  – 48,20 грн., з 01.10.2008 року і по даний час   – 49,80 грн.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", від 18.11.2004 № 2195-ІV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст. 6 вищезазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

      Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

      Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  запроваджені не були.

      Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії за 2006 р., передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 та 2008 рік, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

      Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Таким чином, відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України відповідач з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» нарахувати та здійснити позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» , мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Що стосується вимог позивача, в частині нарахування щомісячної допомоги до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2008 році, суд приходить до висновку, що вони також підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги, що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

      Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України  від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідач повинен був з 22.05.2008 року по  грудень 2008 року включно  нараховувати та сплачувати позивачу доплату до  пенсії , передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції , яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року по грудень 2008 року включно мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься для основних соціальних та демографічних груп населення, встановлено в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Статтею 52 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року, затверджено прожитковий мінімум на 2010 рік на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на один місяць у розмірі: з 1 січня 2010 року — 695 гривень, з 1 квітня 2010 — 706 гривень.

Згідно п. 1 розділу 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік», який набрав чинності 30 квітня 2010 року цей закон застосовується з 01 січня 2010 року.

Таким чином, за період з  09 липня  2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року , та з 01 січня 2009 року по 31 грудня  2009 року та з 01  січня 2010 року по 30 червня 2010 року ( кінець періоду  заявлених позовних вимог) позивачу ОСОБА_1    повинна бути нарахована надбавка до пенсії, встановлена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення або відмови в задоволенні позову.

                Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

            Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

            З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

 Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на УПФУ в Ленінському районі м. Полтави, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.    

Обґрунтованими, на думку суду, є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності УПФУ Ленінського району в м. Полтаві, по не виконанню в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року  приписів статті 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.

Що стосується строків звернення позивача до суду, то такий строк не пропущено, згідно ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.  

Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.  28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ,  ст.ст. 6-14, 71, 94 ч.3, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

    Позовну заяву  ОСОБА_1   – задовольнити частково .

Визнати відмову  Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві щодо не виконання з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - протиправною .

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві нарахувати та сплатити ОСОБА_1   доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за період з 09 липня  2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року , та з 01 січня 2009 року по 31 грудня  2009 року, з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1  - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

    Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

ВІРНО: Суддя Ленінського районного

суду  м. Полтави                                 С.Д. Кононенко