КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2010 року місто Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Мішеніної С.В., В.І.Морозовського
При секретарі : Топольській В.О.
За участю : представника відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 – ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, за участю третьої особи Піщанської селищної ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 19 травня 2010 року, встановила :
У березні 2007 р. ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_6 і ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення твердого межового знака – паркану у попереднє місце між домоволодіннями АДРЕСА_1 та звільнити незаконно зайняту земельну ділянку площею 0,015 га, мотивуючи вимоги тим, що в травні 2004 р. відповідачі без правових підстав та самовільно перенесли паркан на його земельну ділянку, зменшивши землекористування.
Судом залучені до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_1 та третьою особою на стороні відповідачів без самостійних вимог Піщанську селищну раду.
Уточнивши заявою від 23.01.2008 р. позовні вимоги, ОСОБА_4 просив
зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення твердого межового знака у попереднє місце між домоволодіннями АДРЕСА_2 та звільнити незаконно зайняту земельну ділянку площею 0, 015 га, стягнути з відповідачів 1 000 грн. витрати за надання правової допомоги.
Справа слухалась судами неодноразово, а останнім рішенням Піщанського районного суду від 19.05.2010 р. позов задоволений: зобов’язано ОСОБА_2 і ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні, наданої ОСОБА_4, земельної ділянки загальною площею 0,16 га шляхом перенесення твердого межового знака (паркану) у попереднє місце між домоволодіннями АДРЕСА_2 та звільнити незаконно зайняту земельну ділянку площею 0,01 га; стягнуто з відповідачів витрати за надання юридичної допомоги в сумі 1 000 грн. солідарно.
Додатковим рішенням цього ж суду від 22.09.2010 р. ухвалено: вважати в резолютивній частині рішення стягнутими з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір на користь ОСОБА_4 по 4,25 грн. та з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи по 3,75 грн.; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 солідарно по 500 грн. в рахунок оплати правової допомоги.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник відповідачів по довіреності ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам щодо надання сторонам земельних ділянок, підробку позивачем документів та наведені інші доводи, що зводяться до викладення апелянтом власного бачення спірних подій, у зв’язку з чим ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4
В апеляційній скарзі на додаткове рішення відповідачі та їх представник ОСОБА_3 просять скасувати це рішення, вважаючи його незаконним.
У наведених доводах заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просить вирішити питання так, щоб паркан був перенесений відповідачами у попереднє місце між домоволодіннями.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд згідно положень ст. 214 ЦПК вирішує ряд питань, в тому числі: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення не відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив в основному із доведеності самого факту перенесення відповідачами паркану між домоволодіннями сторону земельної ділянки позивача на відстань 1,5 метра.
Проте, цілком очевидним є те, що поставлене ОСОБА_4 питання щодо відновлення межової споруди між домоволодіннями АДРЕСА_2 знаходиться в площині землекористування сторін та їх прав у цих відносинах, а перш за все права самого позивача.
Зі змісту позовної заяви та уточненої вбачається, що вимоги позову ОСОБА_4 обґрунтовує порушеним правом на земельну ділянку розміром 0,16 га зі сторони домоволодіння ОСОБА_2
З матеріалів справи убачається, що згідно договору від 15.06.2000 р. ОСОБА_4 одержав у дарунок від ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_3 з відповідними господарськими та побутовими спорудами (Т.2 а.с.28).
Рішенням Піщанської селищної ради №26/12 від 07.06.2002 р. надана земельна ділянка в приватну власність ОСОБА_4 по АДРЕСА_3 площею 0,13 га для ведення житлового будівництва та обслуговування житлових споруд (Т.1 а.с.11).
25.01.2005 р. селищна рада рішенням №302/2 надала ОСОБА_4, АДРЕСА_3 земельну ділянку площею 0,03 га, що була у його фактичному землекористуванні, для ведення особистого селянського господарства (Т.1 а.с.7).
З огляду на рішення від 27.07.2007 р. про затвердження технічної документації та видачу державного акта на право власності на земельну ділянку Відділ земельних ресурсів Піщанського району висновком не заперечив проти складання технічної документації на право власності на землю ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель 0,1500 га, розташованої а смт. Піщанка, Вінницька, для ведення особистого селянського господарства площею 0,0100 га (Т.І а.с.10).
Проте, право власності на передані органом місцевого самоврядування земельні ділянки позивач в суді не ствердив державним актом – єдиним документом, що у даному випадку посвідчує таке право (ст. 126 ЗК).
22.10.2008 р. Піщанська селищна рада, діючи у спосіб та в межах ст. 12 ЗК України, рішенням №323 18 сесії скликання відмінила та визнала не чинним рішення 15 сесії 4 скликання від 25.01.2005 р. стосовно надання ОСОБА_4, земельної ділянки, площею 0,03 га по АДРЕСА_3 (Т.2 а.с.213).
Наведене рішення не відмінене, є дійсним та за своїм змістом не дає підстав для якоїсь його різнобічної трактовки відносно суті питання, яке полягає в тому, що повноважним органом землекористування позивача повернуте у розміри 0,13 га, виділених йому в червні 2002 р.
Зі своєї сторони відповідач ОСОБА_2 у заперечення проти позову посилається на державні акти на право власності на земельні ділянки у домоволодінні, площею 0,0247 га і 0,1500 га, виданих Піщанською селищною радою 13.03.2008 р. (Т.2 а.с.165,166).
Зазначені правовстановлюючі документи, які ніким не визнані протиправними та мають значення для правильного вирішення виниклого спору, взагалі були залишені судом поза увагою.
Не знайшов оцінки у рішенні й Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 97 від 11.08.2009 р., складений Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Вінницькій області, за участю землевпорядника Піщанської селищної ради, в присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_5
Обставини відображені у цьому акті свідчать про те, що фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_3, яку використовує ОСОБА_2 становить 0,1502 га, що на 0,0245 га менше розміру згідно державних актів. Фактична площа земельної ділянки у ОСОБА_4 - 0,1499 га, що на 0,0199 більше, ніж рахується по земельно-кадастровій книзі селищної ради (Т.2 а.с.248).
Отже на запитання, чи може бути за таких умов задоволений негаторний позов ОСОБА_4 колегія суддів дійшла переконання, що не може, оскільки фактичне землекористування позивача виходить за межі його права.
Стаття 107 ЗК щодо відновлення меж за фактичним використанням земельних ділянок передбачає безспірність такого використання. Якщо одна із сторін заперечує проти встановлених даних фактичного використання – вважається, що фактичне використання неможливо встановити.
Іншими словами, встановлення меж земельних ділянок за фактичним їх використанням передбачає не доведеність факту використання земельної ділянки, а доведення безспірності даного використання, оскільки при спірному фактичному використанні кожна із сторін запевняє, що ділянку використовує саме вона.
Ухвалюючи нове рішення у справі та відмовляючи при цьому в задоволенні позову, апеляційний суд вважає за необхідне провести розподіл судових витрат між сторонами згідно правил ст. 88 ЦПК.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів вирішила :
Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 19 травня 2010 року та додаткове рішення цього ж суду від 22 вересня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, за участю третьої особи Піщанської селищної ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення твердого межового знака у попереднє місце між домоволодіннями АДРЕСА_2 та звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки площею 0, 015 га – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_1 4,25 грн. витрат по сплаті судового збору з апеляційної скарги та 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення апеляційного розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді : підпис С.В.Мішеніна
підпис В.І.Морозовський
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна