КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2010 року місто Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Мішеніної С.В., Морозовського В.І.
При секретарі : Топольській В.О.
За участю : представників позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_2, представника відповідача Ляховича О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (нині Публічне акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз») про стягнення сум належних виплаті при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, середнього заробітку за затримку розрахунку та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 жовтня 2010 року,
01.07.2010 р. у суді одержана позовна заява ОСОБА_4, вимоги якої обґрунтовуються тим, що відповідач не провів грошового розрахунку по зарплаті в день звільнення 06.11.2009 р. з посади старшого майстра, а з 22.11.2009 р. з посади слюсаря за сумісництвом.
Окрім того безпідставно не виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення за 2009 р., передбаченої колективним договором, і яка була призупинена наказом голови правління ВАТ «Вінницягаз» з 01.06.2009 р. та відновлена у листопаді-грудні 2009 р.
Оскільки у невиплаті грошових сум позивач вбачає вину відповідача, просив також стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Заявою від 17.09.2010 р. ОСОБА_4 змінив та збільшив позовні вимоги тим, що просив: стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату на посаді слюсаря за сумісництвом за період з 01.11. по 20.11.2009 р., стягнути матеріальну допомогу на оздоровлення за 2009 р., стягнути середній заробіток за час затримки на 5 місяців і 22 дні виплати заробітної плати при звільненні з основного місця роботи старшого майстра, стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні з посади слюсаря за сумісництвом, починаючи з 20.11.2009 р. по день фактичного розрахунку, стягнути у відшкодування моральної шкоди 1 600 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04.10.2010 р. у задоволенні позову відмовлено.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_4 посилається на неповне з’ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неналежну оцінку доказів, порушення норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, наказом № 1141-к від 06.11.2009 р. позивач ОСОБА_4, що працював старшим майстром служби зовнішніх мереж, звільнений з роботи у відповідача за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України (а.с.21), а наказом № 2175-к від 20.11.2009 р. звільнений з посади слюсаря з експлуатації та ремонту газового устаткування за сумісництвом 0,5 ставки (а.с.19).
Відповідно до ст. 116 КЗпП у день звільнення працівникові, за загальним правилом, має бути повністю виданий повний розрахунок із заробітної плати.
Зі змісту заяви ОСОБА_4 видно, що ним сформована вимога щодо стягнення певних видів заробітку, а саме грошової суми оплати праці на посаді слюсаря за сумісництвом, а також матеріальної допомоги на оздоровлення.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення оплати праці слюсаря, суд першої інстанції виходив з того, що у переважній більшості позивач цієї роботи не виконував.
Проте з таким висновком у розв’язання спору погодитись не можна.
Видана Козятинським управлінням газового господарства довідка свідчить, що заробітна плата слюсаря в розмірі 474.64 грн. (без урахування обов’язкових платежів) була підприємством нарахована та в наступному перерахована на картковий рахунок (а.с.18).
Відтак заперечення відповідача, які виникли у наступному відносно оспорювання виконаної роботи позивачем, можуть стосуватися лише питання щодо повернення вже виплачених працівникові сум заробітної плати.
На вказану обставину суд належної уваги не звернув, як і на те, що утримання із заробітної плати можливе тільки з додержанням правил, які встановлюють підстави, межі утримання та види виплат, з яких допускається утримання (ст.ст. 127.128,129 КЗпП).
Судом також установлено, що заробітну плату ОСОБА_4 за сумісництво, у розмірі 0,5 окладу слюсаря в сумі 474,64 грн. відповідачем було помилково перераховано на картковий рахунок іншого працівника.
З огляду наведеного позов ОСОБА_4 в цій частині неодержаної заробітної плати належить задоволенню, а рішення суду відповідно скасуванню.
В іншій частині доводи апелянта не спростовують правильності судового рішення.
Так, дія наказу в.о. голови правління № 297 від 10.12.2009 р., яким відновлено дію п. 8.10 Розділу 8 Колективного договору на 2009-2011 роки щодо нарахування та виплати працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки, не поширюється на позивача, оскільки він у час видання наказу в трудових відносинах з підприємством вже не знаходився.
Перевіряючи законність рішення, в тому числі й в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки на 5 місяців і 22 дні виплати заробітної плати при звільненні з основного місця роботи старшого майстра та за час затримки виплати заробітної плати при звільненні з посади слюсаря за сумісництвом, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення скарги.
У відповідності зі ст. 233 КЗпП працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк починаючи з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач не одержав належні йому суми в дні звільнення 06.11.2009 р. та 20.11.2009 р., тому обчислення тримісячного строку розпочато, починаючи з наступного дня.
З позовом про порушене трудове право він звернувся до суду 01.07.2010 р., тобто більш як через шість місяців, не обґрунтувавши при цьому поважними причинами пропуск строку.
Встановлені ст. 228 КЗпП правила про можливість задоволення вимог про стягнення належних працівникові сум (наприклад, при затримці розрахунку) застосовуються у випадках додержання строків звернення за вирішенням трудових спорів або коли пропущений строк звернення було поновлено.
У порушення закону суд не обговорив додержання позивачем строків, а відмовляючи у задоволенні вимоги, заявленої з посиланням на ст. 117 КЗпП, помилково керувався ніби виниклим між сторонами спором щодо розміру виплат, якого в дійсності на день звільнення позивача не убачається.
Проте дане порушення закону не вплинуло на правильність вирішення питання, так як пропуск тримісячного строку без поважних причин є підставою відмови позивачу в задоволенні цієї вимоги.
В цивільному процесі кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, га які вона посилається (ч.1 ст. 60 ЦПК).
Повертаючись до встановленого факту недодержання відповідачем закону стосовно своєчасної виплати ОСОБА_4 грошового розрахунку, колегія суддів не убачає порушень суду у вирішенні питання щодо відмови у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено самої наявності шкоди, причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням.
Розподіл судових витрат між сторонами провадиться апеляційним судом згідно правил ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 жовтня 2010 року в частині відмови у стягненні невиплаченої заробітної плати на роботі слюсаря за сумісництвом – скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» на користь ОСОБА_4 474,64 грн. (за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обов’язкових платежів) належних виплаті при звільненні з роботи слюсаря за сумісництвом.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» на користь держави 76,50 грн. судового збору по сплаті державного мита з позовної заяви та апеляційної скарги, від сплати якого позивач звільнений; а також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді першої інстанції, всього 196,50 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» на користь ОСОБА_4 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення апеляційного розгляду справи.
В іншій частині зазначене рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді : підпис С.В.Мішеніна
підпис В.І.Морозовський
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна