ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2006 р. | № 35/393(5/313) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого, |
Костенко Т.Ф., Полянський А.Г. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” |
на рішення | господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2005 |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Верітас” |
до | Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” |
про | стягнення 329958, 41 грн. |
за зустрічним позовом | Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Верітас” |
про | визнання договору недійсним |
в судовому засіданні взяли участь представники: |
від позивача: | Бороденко А.В. –довю № 23/06 від 17.03.2006 |
від відповідача: | Насвіщук Л.А. –дов. № 508-юр від 19.04.2006 |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 12.12.2005 господарського суду Дніпропетровської області первісні позовні вимоги задоволено частково, щодо стягнення з ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” на користь ТОВ “Фірма Верітас” борг 201772, 86 грн., пеню –1490, 10 грн., витрати зі сплати державного мита –2032, 63 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –72, 69 грн. В решті частині позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону та договору. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається. Щодо відмови у зустрічних позовних вимогах, то суд зазначає, що постанова НКРЕ від 25.12.2002 за № 1455, якою затверджено Порядок придбання товарів робіт і послуг ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких встановлюється НКРЕ, не зареєстрована в установленому порядку як нормативний документ, виняток встановлений ст. 3 Указу Президента України від 21.04.1998 № 335/98 на неї не поширюється, оскільки вона регулює інші відносини ніж встановлено цією статтею.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить його скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 48, 63 Цивільного кодексу УРСР, п. 2.5 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.06.1996 за № 15/1, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.08.1996 за № 433/1458.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Господарським судом встановлено, що 11.08.2003 сторонами у справі –ТОВ “Фірма “Верітас” та ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” укладено договір № 1665-и на надання правової допомоги. Предметом даного договору є оплатне надання позивачем відповідачу правових послуг у формі захисту його прав та інтересів під час розгляду в судових органах спору про визнання повідомлення –рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську недійсним, підготовка необхідних процесуальних документів.
Оспорюючи даний договір, відповідач, зокрема, посилається на підписання його від імені ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпроенерго” невстановленою особою і відповідно без достатніх на те повноважень.
Господарський суд при розгляді справи дійшов висновку, що відбулося наступне схвалення ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпроенерго” договору № 1665-и від 11.08.2003, а тому його принагідно вважати дійсним, виходячи з положень ст. 63 Цивільного кодексу України, чинного на той період.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Цивільного кодексу УРСР угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою.
Отже, при застосуванні цієї норми необхідно встановлювати насамперед осіб, що підписали угоду, а саме - не уповноважену особу і особу, що діяла з перевищенням повноважень, і лише після цього —факт подальшого схвалення угоди особою, від імені якої зазначені особи укладали угоду.
У додатку до касаційної скарги ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпроенерго” послалась на те, що у преамбулі договору № 1665-и та у його реквізитах зазначено прізвище тодішнього голови правління Компанії - Чеха Сергія Михайловича, який насправді цей договір не підписував, але суди не врахували пояснень Компанії про те, що підпис на договорі не є підписом Чеха С.М., і, відповідно, не встановили особу, що підписала договір. При цьому суд обмежився тільки невмотивованим відхиленням доводів ВАТ “Енергопостачальна компанія “Дніпроенерго” про підписання договору невідомою особою, замість того, щоб встановити цю особу. А відтак вони без достатніх підстав застосували для вирішення спору за зустрічним позовом статтю 63 Цивільного кодексу УРСР.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29 грудня 1976 року "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відтак, ухвалене у справі рішення не може вважатися законним і обґрунтованими, тому підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119 - ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 12.12.2005 господарського суду Дніпропетровської області у справі № 35/393 (5/313) скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Ф. Костенко
А.Г. Полянський