Справа№ 2- 1272-2007

                                                            Р І Ш Е Н Н Я

                                             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     м. Селидове                                                                       6 листопада 2007 року

           Селидівский міський суд  Донецької області  у складі: головуючого судді Хейло Я.В., при секретарі Вязьминої О.В.,за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача Старенченко Ф.І.,Гребенюк О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу  за   позовною заявою

                             ОСОБА_1 до ДП „Селидіввугілля” про  визнання неправомірною відмови у забезпеченні побутовим вугіллям,- 

                                                    в с т а н о в и в:

            Позивач  звернувся  до суду з позовною заявою до відповідача в якої зазначив, що перебував з відповідачем у трудових правовідносинах , працював на шахті “Росія” ДП “Селидівугілля”та звільнився за власним бажанням 13 липня 2001 року . З 11 грудня 1985 року отримує пенсію за віком. Працюючи на шахті він як працівник отримував там вугілля на побутові потреби  та після звільнення до 2006 року шахта “Росія ” також забезпечувала його паливом. У 2007 році  рішенням керівництва ДП “Селидівугілля” йому було відмовлено у видачі вугілля з шахти “Росія” ДП “Селидівугілля” за 2007 рік з тих підстав, що він вийшов на пенсію з шахти “Селидівська”, правонаступником якої є ДП “Укрвуглереструктурізація ” та саме це підприємство повинно забезпечити його  як пенсіонера вугіллям. Вважає цю відмову неправомірною, оскільки він є інвалідом, ветераном праці йому незручно отримувати вугілля від ДП “Укрвуглереструктурізації”, яка знаходиться в м.Гірник та його не влаштовує якість цього вугілля. Просив суд визнати неправомірною відмову ДП “Селидівугілля” щодо забезпечення його побутовим паливом та стягнути понесені судові витрати. 

             У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги  повністю підтримав. Пояснив, що дійсно після виходу на пенсію з підприємства - шахтоуправління “Україна” ВО “Селидіввугілля” він продовжив свою трудову діяльність на шахті “Росія” ДП “Селидіввугілля”, яке надавало йому вугілля відповідно до закону. Після звільнення у 2001 році з шахти “”Росія” він також продовжував отримувати вугілля від шахти “Росія” ДП “Селидіввугілля” так як відповідно до його заяви рішенням керівництва ДП “Селидіввугілля” його закріплювали саме за цим підприємством .У 2007 році, коли він знову звернувся до відповідача з заявою про видачу вугілля на побутові потреби у видачі вугілля йому було відмовлено з посиланням на те, що він є пенсіонером шахти “Селидівська” та має право на отримання вугілля від ДП “Укрвуглереструктурізація”, яка є правонаступником ліквідованої шахти. Вважає  відмову відповідача незаконною, оскільки він  більш ніж 30 років працював на підприємствах вугільної галузі, а саме у структурних підрозділах ДП “Селидіввугілля”, є ветереном праці, отримав трудове каліцтво на шахті “Росія”,  внаслідок чого його визнано інвалідом другої групи, тому за місцем знаходження  та за  якістю вугілля бажає отримувати вугілля саме від шахти “Росія” ДП “Селидіввугілля”. Доповнив свої позовні вимоги, просив суд  визнати відмову відповідача неправомірною та зобов,зати ДП “Селидіввугілля” ОП шахта “Росія” надати йому  вугілля  належної кількості та якості згідно до вимог  колективної угоди, стягнути з відповідача понесені ним судові витрати. 

        Представник відповідача ДП “Селидівугілля”- помічник директора з правових питань  ОП шахти “Росія” в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Не заперечував, що згідно Гірничого Закону позивач, як пенсіонер  має право  за забезпечення його вугіллям на побутові потреби у розмірі 5,9 т. на рік та за рішенням керівництва ДП “Селидіввугілля”  він після звільнення з шахти  у 2001 році отримував вугілля за останнім місцем роботи - на шахті “Росія”  до 2006 року. Але згідно до вимог Гірничого Закону та норм Галузевої угоди  вважає, що оскільки він вийшов на пенсію з шахти “Селидівська” то саме  її правонаступник - ДП “Укрвуглереструктурізація” повинно надати позивачу вугілля. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

           Представник відповідача ДП “Селидівугілля” за дорученням помічник директора  з правових питань ОП шахти “Україна” Старенченко Ф.І. у судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що дійсно  позивач працював тривалий час на шахті “Селидівська” яка у 1995 році увішла до складу шахтоуправління “Україна” виробничого об,єднення “Селидіввугілля”, та саме з цього підприємства позивача було звільнено у зв,язку з виходом на пенсію. У 1996 році шахту “Селидівську” було ліквідовано та всі її обов,язки передано правонаступнику -ДП “Укрвуглереструктурізації”, а шахта “Україна” було самостійним підриємством , а потім увішла до складу ДП “Селидіввугілля”як відокремлений підрозділ, тому  ДП “Укрвуглереструктурізація” як правонаступник повинна забезпечити позивача вугіллям на побутові потреби.

                Представник ДП “Укрвуглереструктурізація” у судовому засіданні  пояснив, що дійсно згідно наказу Міністра вугільної промисловості від 16.08.1996 року   шахту “Селидівська” шахтоуправління “Україна”  ВО “Селидіввугілля”   було передано на баланс компанії “Укрвуглереструктурізації” та визнано її правоноступником.  Під час передачі  компанією було прийнято  за відповідним списком працівників ліквідованої шахти  “Селидівська”, що мають право на забезпечення паливом  але позивач в цих списках не значиться та вігіллям їх підприємством не забезпечується.Просив суд винести рішення відповідно до закону.

                 Зібраними у справі доказами судом встановлено, що позивач має тривалий час роботи на підприємствах вугільної галузі , з 1968 року працював на шахті “Селидівська -Південна” треста “Селидіввугілля”.Наказом від 28.03.1995 року  шахту “Селидівська” було приєднано до шахти “Україна” та створено шахтоуправління “Україна” ВО “Селидівугілля”, правонаступником якого зараз є відповідач -ДП “Селидіввугілля”.Шахти “Україна ” та “Росія”, які раніше мали статус юридичної особи зараз входять до складу ДП “Селидіввугілля” як відокремлені1 підрозділи 15.01.1996 року позивача звільнено  з шахтоуправління “Україна” ВО “Селидіввугілля” у зв,зку з виходом на пенсію за віком.Наказом міністра вугільної промисловості  від 16.08.1996 року   шахта “Селидівська” передана на баланс компанії “Укрвуглереструктурізації” , яка  визнана   правонаступником ліквідованої шахти.Згідно довідки ДП “Укрвуглереструктурізація” від 22.10.2007 року ОСОБА_1 як пенсіонер ліквідованої шахти “Селидівська” на підприємстві  на значиться та вугіллям не забезпечується.Згідно наданих довідок позивач внаслідок трудового каліцтва на підприємстві відповідача -ВП шахта “Росія” ДП “Селидіввугілля” втратив 50% працездатності, є інвалідом другої групи, ветераном праці та має статус дитини війни.Згідно наданих заяв  на ім,я генерального директора ДП “Селидівугілля” позивача як пенсіонера  в період 2001-2006 року було закріплено за ВП шахта “Росія” щодо забезпечення побутовим паливом.Згідно заяви позивача на ім,я генерального директора ДП “Селидіввугілля” від 21.05.2007 року позивачу відмовлено у видачі вугілля на побутові потреби від шахти “Росія” та рекомендовано оформити документи на отримання вугілля у ДП “Укрвуглереструктурізація”, як пенсіонера шахти “Селидівська”. Ці обставини підтверджуються наявними у справі документами та не оспорюються сторонами. 

                Суд, заслухав пояснення сторін , вивчив матеріали справи, законодавство, що регулює дані правовідносини  дійшов  висновку, що позовні вимоги позивача  підлягають   задоволенню виходячи з наступного.

                Відповідно до  ст.43 Гірничого  Закону України  вуглевидобувні  підприємства безкоштовно надають вугілля на побутові  потреби в розмірі, визначеному колективним договором, пенсіонерам, що проробили на підприємстві по видобутку вугілля на підземних роботах не менш 10 років, інвалідам і ветеранам війни та праці та іншим категоріям осіб, перелік яких визначено законом. Зібраними у справі доказами встановлено, що позивач тривалий час працював на підприємствах вугільної промисловості , з 1968 року працював на підприємствах відповідача та 15.01.1996 року звільнився з шахтоуправління “Україна” ВО “Селидівугілля” , правонаступником якого зараз є відповідач. Таким чином  позивач  вийшов на пенсію з підприємства відповідача  та має право   на забезпечення його вугіллям на побутові потреби у розмірі 5,9 тон на рік від підприємства відповідача.

                   Згідно умов колективного договору  ДП „Селидіввугілля” на 2003-2007 п.8.28, 8.29 підприємство зобов,язується забезпечувати побутовим паливом  працівників та пенсіонерів відповідно до умов Галузевої Угоди та колективних договорів підрозділів за нормою  5,9 т.на домоволодіння або будинок.Забезпечення побутовим паливом пенсіонерів , працювавших на підприємствах що входять або раніше входили до складу ГХК “Селидіввугілля” правонаступництво по яких перейшло до ДП “Селидіввугілля” за їх бажанням здійснювати через підрозділи підприємства, що знаходяться приблизно до місця мешкання.  Судом встановлено , що ОСОБА_1   вийшов на пенсію з підприємства - шахтоуправління “Україна”, що раніше входило до складу ВО “Селидіввугілля” правонаступником якого зараз є ДП “Селидіввугілля”. Позивач, людина похилого віку,  має статус дитини війни, ветерана праці, під час роботи на шахті “Росія” ДП “Селидіввугілля” втратив працездатність , внаслідок чого є інвалідом 2 групи, мешкає у м.Селидово та має бажання враховуючи близке  розташування шахти “Росія” від його будинку  отримувати вугілля на побутові потреби саме від цього підприємства, що передбачено положенням Колективної Угоди підприємства- ДП “Селидіввугілля”.

                          Суд не може прийняти до уваги доводи представників відповідача в тієї частині, що обов,язок щодо забезпечення позивача вугіллям повинна нести ДП “Укрвуглереструктурізація”, оскільки вони суперечать зібраним по справі доказам.Як вбачається з матеріалів справи наказом міністра вугільної промисловості  від 16.08.1996 року  ДП “Укрвуглереструктурізація”  визнано правонаступником шахти “Селидівська” та саме з цієї дати  ДП “Укрвуглереструктурізація” прийняло на себе всі обов,язки ліквідованого підприємства. Позивача було звільнено з підприємства відповідача до вказаної дати -15 січня 1996 року з шахтоуправління “Україна” ВО “Селидіввугілля”, яке після ліквідації було реорганізовано у шахту “Україна” яка зараз  має статус  відокремленого підрозділу ДП“Селидіввугілля”.За таких обставин суд вважає, що позивач  вийшов на пенсію з шахтоуправління “Україна”, яке зараз як відокремлений підрозділ є структурною одиницею відповідача , тому саме ДП “Селидіввугілля”  несе обов,зок по забезпеченню позивача як пенсіонера вугіллям на побутові потреби.Відповідно до галузевої угоди  між Міністерством палива та енергетики України, НАК “Вугілля України”,іншими власниками, що діють у вугільної галузі і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 року п.2.2.,3.1.,3.2.,4.1. року угода поширюється на працівників, що працюють на умовах найму на підприємствах, організаціях та установах вугільної промисловості  та інші підприємства,що належать до сфери управління Мінпаливенерго України.Положення угоди є обов,язковими до застосування при укладанні угод, коллективних договорів і індівідуальних трудових договорів для всіх підприємств, що перебувають у сфері дії сторін, незалежно від форм власності та господарювання, а також під час розгляду трудових спорів.У разі реорганізації сторін та підприємств, що знаходяться у сфері їх управління, включаючи зміну форми власності або власника,виконання обов,язків переходить до правонаступника.Кожна із Сторін, що уклали Угоду не може протягом терміну її дії, в односторонньому порядку призупинити виконання взятих на себе зобов,язань.Угода є юридичних документом що містить взаємні зобов,язання сторін, учасників Угоди, спрямованих на забезпечення ефективної діяльності галузі та задоволення економічних і соціальних інтересів і потреб трудящих.Пункт 4.5., 4.6. Угоди передбачає,що угодою встановлюються додаткові мінімальні гарантії з урахуванням норм і рекомендацій Міжнародної організації праці та Всесвітньої організації охорони  здоров,я, ратифікованих Україною, понад гарантії встановлені чинним законодавством України.Чинні та прийняти нові нормативні акти,що забезпечують вищі гарантії, ніж передбачені угодою, мають приоритет перед відповідними положеннями угоди. Відповідно до п.12.10 Галузевої угоди встановлює, що порядок забезпечення паливом на побутові потреби встановлюється колективними угодами на підприємстві відповідно до Гірничого Закону України та названої угоди.Працівники, що мають право на отримання вугілля забезпечуються побутовим паливом  підприємством з якого вони вийшли на пенсію. Позивач вийшов на пенсію з підприємства, що раніше входило до підприємства відповідача, але відповідно умов колективної угоди ДП “Селидіввугілля” має право за бажанням отримувати вугілля від відповідного підрозділу ДП “Селидіввугілля” в залежності від місця мешкання. Ці норми колективної угоди надають працівникові більш широкі права щодо вибіру більш зручнішого за розташуванням структурного підрозділу відповідача в порівнянні з нормами Галузевої Угоди, яка пов,язує це право особи тільки з підприємством з якого працівник звільнився на пенсію, а тому на думку суду мають приоритет та повинні бути застосовані судом під час вирішення цього спору.  Як вбачається з матеріалів справи позивач після звільнення з шахти “Росія” ДП “Селидіввугілля”  з 2001 по 2006 рік за рішенням керівництва ДП “Селидіввугілля” отримував вугілля саме з цього підприємства, що також дає суду підстави стверджувати, що відповідач визнавав за ним це право.        

               Згідно ст.88 ЦПК України ,якщо позов задоволено частково судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розмірі задоволених вимог, відповідачеві  пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи викладене , суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 16 гривень на відшкодування судових витрат.   

               На підставі  ст.43 Гірничого Закону  України, керуючись ст.ст.60,88,213-215 ЦПК України суд, -       

                                                      В и р і ш и в:

                   Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити .

          Визнати неправомірною відмову ДП “Селидіввугілля” у забезпеченні ОСОБА_1 вугіллям на побутові потреби за 2007 рік.Зобов,язати ДП „Селидівугілля” (ВП шахта „Росія”)  надати  ОСОБА_1   вугілля на побутові потреби  за 2007 рік  у кількості 5,9 т.  належної якості відповідно до умов колективного договору.

          Стягнути з ДП „Селидіввугілля”  на користь ОСОБА_1 16 гривень на відшкодування понесених ним судових витрат.

         Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до Апелляційного суду Донецької області може бути подано через Селидівський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

         Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                   Суддя