У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 15290/10 Головуючий в 1-й інстанції –Антонюк О.А.
Категорія – 27 Доповідач – Пищида М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 грудня 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого – Баранніка О.П.
суддів – Пищиди М.М., Кіктенко Л.М.
при секретарі – Лещинській О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2010 року про повернення заяви позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сум, стягнення моральної шкоди і витрат, -
в с т а н о в и л а :
У травні 2010 року позивач звернувся до суду з вище вказаною позовною заявою, 08 листопада 2010 року ним подано до суду заяву про забезпечення позову (а.с. 42-43).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2010 року вказану заяву про забезпечення позову повернуто, як таку, що подана без додержання вимог ч. 2 ст. 151 ЦПК України.
В апеляційній скарзі позивач просить зазначену ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою його заяву про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на майно відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав.
Повертаючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вона подана без додержання вимог чинного законодавства, а саме в ній не обґрунтована необхідність застосування саме такого виду забезпечення позову, як арешт майна; не вказані причини та обставини, в зв’язку з якими слід забезпечити позов, також на підтвердження вищевикладеного на надано документи та будь-які докази, які б свідчили про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають матеріалам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Ціна позову заявлена позивачем у сумі 462 324, 40 грн., що є значним розміром. У своїй заяві про забезпечення позову він вказує, що арешт необхідний для попередження реалізації відповідачем його майна, із метою унеможливлення фактичного виконання рішення суду – стягнення заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЦПК України у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову, ніж ті, що вказані у заяві про забезпечення позову. Крім цього, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, у разі якщо це є доцільним, тобто в даному випадку суд першої інстанції не повинен був повертати заяву ОСОБА_1 тільки з формальних підстав.
Разом з тим, вимога апелянта про вирішення питання про забезпечення позову апеляційним судом не підлягає до задоволення, оскілки відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа.
Виходячи з вище наведеного колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про повернення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає скасуванню з передачею питання щодо прийняття цієї заяви на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись, ст.ст. 209, 304, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2010 року - скасувати, передавши питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: