№а-1284\10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2010 року  суддя Вишгородського районного суду Київської області Войнаренко Л.Ф., розглянувши адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі про зобов»язання виплатити недоотримані суми щомісячної доплати непрацюючому пенсіонеру в зоні посиленого радіологічного контролю,

встановила:

Позивачка звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачем порушено її права, передбачені ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який всіх належних сум щомісячної доплати не виплатив, а тому зазначене є підставою до їх стягнення за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року. Просить визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті його пенсії в розмірі, який відповідає  вимогам ст.39 Закону України від 28.02.1991р. № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправомірними та зобов’язати відповідача провести перерахунок і виплату пенсії відповідно до ст.39 Закону України  Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» відповідно до змін прожиткового мінімуму.

    Відповідач заперечення проти позову не надав.

    Дослідивши матеріали справи, вважаю , що позов ОСОБА_1 підлягає  задоволенню, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачаються спірні правовідносини, що виникли між  управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі  та ОСОБА_1 з приводу обчислення розміру пенсії, яка призначена та виплачується останній на умовах Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України,  при розгляді цієї справи, необхідно виходити з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    При вирішенні цієї справи суд застосовує Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, і зокрема зміни до цього Закону в редакції від 6 червня 1996 року № 230/96 (далі Закону № 230\96), що були чинними на час виникнення спірних правовідносин і є чинними на час розгляду справи, та Конституцію України.

    Встановлено, що позивач є пенсіонером і постійно проживає  на території Вишгородського району – тобто в зоні посиленого радіологічного контролю, про що йдеться в Постанові Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106, а тому згідно ст. 39 Закону № 230/96 та на підставі Рішення Конституційного Суду України від № 6-рп/2007 щодо визнання неконституційним зупинення її дії статтею 71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, має право на щомісячну доплату в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

    Необхідно враховувати, що виплата Управлінням такої доплати позивачеві в розмірі 5 грн. 20 коп., визначених Постановою Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи” від 26 липня 1996 року № 836, зазначеним вимогам Закону не відповідає.

Згідно ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для певних видів державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.

    Натомість, усупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивачу щомісячна доплата виплачувалася в розмірах установлених урядовими нормативними актами й без дотримання вимог даного Закону, який за загальними засадами є пріоритетним при визначені питань розрахункової величини певних соціальних виплат, і тому підлягає застосуванню в цій справі, як правовий акт, який  має вищу юридичну силу.  

    Зазначені виплати на момент їх здійснення, розміру однієї мінімальної заробітної плати не відповідають, яка у відповідні з липня 2007 року  по 2008 рік становила від 440 грн. до 605 грн. згідно Законів України „Про державний бюджет України” на відповідні роки.

    Вважаю, що відповідно до статей 21 і 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

    Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав осіб постраждалих від Чорнобильської катастрофи на отримання допомоги у вказаний вище спосіб.

      Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зазначено у рішеннях № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року, № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України видокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать й пенсіонери, які проживають в зоні посиленого радіологічного контролю, яким провадиться щомісячна доплата за спеціальним законом.

Згідно ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом Укаїни рішення про неконтитуційність, що також визначено в п.3 Рішення Коституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України законодавцем щодо застосування шестимісячного строку внесено застереження такого змісту «… якщо не встановлено інше». «Інше» передбачено ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до якої суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Тим самим, вважаю наявними порушення прав позивача, які підлягають захистові, а пред’явлений позов  задоволенню.

    На підставі викладеного та керуючись статтями 160-163,183-2 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А :

    Адміністративний позов задовольнити.

    Дії Управління пенсійного фонду України в Вишгородському районі  Київської області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно положень Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнати неправомірними.

Зобов”язати Управління пенсійного фонду у Вишгородському районі Київської області перерахувати та виплатити на користь  ОСОБА_1  різницю недоотриманої нею пенсії в період з 9 липня 2007 року по  грудень 2007 року \включно та з 22 травня 2008 року по грудень 2010 року з подальшим нарахуванням пенсії у розмірі , передбаченому ст.ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», із урахуванням виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови відповідно до ст. 186 КАС України.

Суддя