АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2010 року м. Київ.
Колегія суддів судової палати
з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Ігнатюка О.В.
суддів Іванової І.В., Каленченко Н.О.
з участю: прокурора Чешківського В.А.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією захисника ОСОБА_1, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 10 грудня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 321 КК України. Згідно із пред’явленим 19 жовтня 2010 року обвинуваченням в період із осені 2007 року по весну 2010 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконно придбав, перевозив та зберігав з метою збуту сильнодіючі лікарські засоби, а саме метандієнон, повторно, у великих та особливо великих розмірах, а також збував сильнодіючі лікарські засоби, а саме метандієнон, повторно, у великих розмірах, без спеціального на те дозволу.
Відповідно до матеріалів кримінальної справи, 10.10.2010 року ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 115 КПК України. Постановою Ірпінського міського суду від 20.10.2010 року щодо ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 і ч.4 ст. 321 КК України ОСОБА_2 пред’явлене 19.10.2010 року. Строк досудового слідства до 4-х місяців продовжений заступником прокурора Київської області 04.12.2010 року.
Постановою Ірпінського міського суду від 10 грудня 2010 року строк тримання ОСОБА_2 під вартою продовжений до трьох місяців і 25 днів, тобто до 05.02.2011 року. Дане рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, у справі необхідно виконати ряд слідчих дій, а підстави для зміни щодо обвинуваченого запобіжного заходу відсутні.
В апеляції захисника вказано на незаконність постанови суду та необхідність її скасування. В обґрунтування апеляції захисник послався на те, що судом при вирішенні питання про можливість продовження щодо його підзахисного строку тримання під вартою не було дотримано вимог процесуального закону, які регламентують порядок і підстави як обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту, так і для продовження строків тримання під вартою. Зокрема, судом не було враховано те, що у справі відсутні будь-які дані про те, що його підзахисний буде ухилятися від слідства, суду чи від виконання процесуальних рішень, або перешкоджатиме встановленню істини у справі чи продовжить злочинну діяльність. ОСОБА_2 має постійне місце проживання, раніше не судимий, позитивно характеризується. Судом не обговорене питання про можливість застосування щодо його підзахисного інших запобіжних заходів, не пов’язаних із взяттям під варту, в тому числі і застави, хоча суду було заявлене відповідне клопотання і надані необхідні документи. Просив постанову суду першої інстанції скасувати та обрати щодо його підзахисного запобіжний захід у вигляді застави або будь-який інший, не пов'язаний із триманням під вартою.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
захисника, який апеляцію підтримав і підтвердив доводи цієї апеляції, просив її задовольнити, постанову суду скасувати та обрати щодо його підзахисного запобіжний захід у вигляді застави чи іншого запобіжного заходу, пояснивши при цьому те, що ініціатива про обрання запобіжного заходу у вигляді застави надійшла від обвинуваченого і він дійсно згоден передати у заставу належну йому квартиру;
прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, постанову суду вважав законною та обґрунтованою, вважав, що матеріали справи містять дані про те, що обвинувачений може ухилитись від слідства та суду та перешкоджатиме встановленню істини у справі, просив залишити апеляцію без задоволення, а постанову суду – без змін;
дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція захисника підлягає до часткового задоволення.
За змістом ст. 1653 КПК України строк тримання під вартою продовжується за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу чи у разі неможливості закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.20 постанови Пленуму №4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» при розгляді подання про продовження строків тримання під вартою обов’язковим є з’ясування обставин, з якими закон пов’язує можливість обрання цього запобіжного заходу, а також умов, за яких продовження строку є можливим. Відповідно до вимог ст.ст.148 і 155 КПК України умовами обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту є: вчинення злочину, за який передбачене покарання більш суворе ніж три роки позбавлення волі, необхідність запобігання спробам ухилитись від дізнання, слідства або суду, перешкоджанню встановленню істини у кримінальній справі або продовження злочинної діяльності, а також необхідність забезпечення виконання процесуальних рішень. Згідно із ст. 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу підлягають врахуванню: тяжкість злочину, вік особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, її стан здоров"я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою суд першої інстанції послався на те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, підстави, для зміни запобіжного заходу відсутні, а у справі необхідно виконати ряд слідчих дій. Проте, цей висновок зроблений без аналізу наявних у справі матеріалів, не ґрунтується на вимогах закону і погодитись із ним не можливо.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчинених злочинах, у їх вчиненні розкаявся, дав у справі послідовні показання. Вивчення даних про особу обвинуваченого указує на те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується, має сім’ю, має постійне місце проживання.
На думку колегії суддів, станом на час розгляду подання про продовження строку тримання під вартою, матеріали справи перестали містити дані про те, що тільки запобіжний захід у вигляді взяття під варту може забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_2 та виконання ним обов’язків, які випливають із змісту ч.2 ст. 148 КПК України.
Посилання прокурора на наявність у справі даних, які указують на можливість уникнення обвинуваченого від слідства та суду та перешкоджання ним встановленню істини у справі матеріалами справи не підтверджуються, будь-якого належного обґрунтування таких своїх висновків прокурором колегії суддів надано не було.
Колегією суддів враховується також те, що захисником було заявлене клопотання про зміну щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу із взяття під варту на заставу, де предметом застави є належна обвинуваченому квартира, що підтверджує наміри обвинуваченого про дотримання належної процесуальної поведінки.
За умови повного визнання ОСОБА_2 своєї вини у вчинених злочинах, проведення у справі значної частини необхідних слідчих дій, наявності у обвинуваченого постійного місця проживання, позитивних характеристик обвинуваченого та відсутності на даний час достовірних даних про те, що обвинувачений може ухилятися від слідства, суду чи від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжить злочинну діяльність, подальше утримання обвинуваченого під вартою є не доцільним, що указує на необхідність відмови у продовженні строку тримання обвинуваченого під вартою.
Оскільки на час розгляду справи закінчився раніше обраний строк тримання ОСОБА_2 під вартою, то він підлягає негайному звільненню із-під варти.
Питання про обрання щодо ОСОБА_2 іншого запобіжного заходу колегія суддів вважає за необхідне віднести на розсуд органу досудового слідства. Проте, колегія суддів хоче звернути увагу на те, що застава є дієвим запобіжним заходом, спроможним забезпечувати належну процесуальну поведінку особи та виконання нею обов’язків, які випливають із змісту ч.2 ст. 148 КПК України, а матеріали судової справи містять клопотання захисника про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді застави із визначенням конкретного предмету застави, а саме належної обвинуваченому квартири АДРЕСА_1.
Керуючись ст. 365, 366, 382 КПК України колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 10 грудня 2010 року про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою змінити.
Подання старшого слідчого в ОВС УБОЗ ГУ МВС України в Київській області про продовження ОСОБА_2, обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 і ч.4 ст.321 КК України, строку тримання під вартою до трьох місяців і двадцяти п’яти днів залишити без задоволення.
ОСОБА_2 із-під варти звільнити негайно.
В решті постанову Ірпінського міського суду Київської області від 10 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
СУДДІ
Ігнатюк О.В. Іванова І.В. Каленченко Н.О.