АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2010 року. м. Київ.
Колегія суддів судової палати з
кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Ігнатюка О.В.
суддів Матюшка М.П., Панасюка С.П.
з участю: прокурора Нечепоренко С.П.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2010 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, із неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який мешкає в АДРЕСА_1 раніше судимого 20.10.2005 року Києво-Святошинським районним судом за ч.3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі
засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і шість місяців;
стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4327,02 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди і 5000 грн. в рахунок відшкодування немайнової шкоди;
вирішене питання про речові докази.
Цим вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, маючи не зняту і не погашену судимість за вчинення таємного викрадення чужого майна, 10.06.2009 року близько 12 год. 10 хв., перебуваючи у АДРЕСА_1, де він тимчасово мешкав, скориставшись відсутністю власника будинку та інших осіб таємно викрав належне ОСОБА_3 майно на загальну суму 4618,32 грн., яким розпорядився на власний розсуд.
В апеляції засудженого указано на незаконність вироку. Вважав, що суд, відповідно до п.1 ст. 66 КК України повинен був врахувати його щире каяття, сприяння у розкритті злочину. Послався також на те, що суд не взяв до уваги те, що він хворий на туберкульоз. Просив переглянути постановлений щодо нього вирок.
На даний вирок була подана апеляція і прокурором, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції. Проте, до початку розгляду справи прокурор в порядку ст. 355 КПК України свою апеляцію відкликав у зв’язку із чим дана апеляція апеляційним судом не розглядалась
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
засудженого, який свою апеляцію підтримав і підтвердив її доводи, уточнив свої апеляційні вимоги і просив пом’якшити призначене йому покарання, зважаючи на визнання ним вини та наявності у нього захворювання на туберкульоз, просив задовольнити його апеляцію;
прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого, її доводи вважав не обґрунтованими, просив залишити апеляцію без задоволення, а вирок – без змін;
вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого не підлягає до задоволення.
Висновки суду щодо доведеності вини засудженого у вчиненні злочину за обставин, наведених у вироку, стверджуються зібраними у справі доказами і не оспорюються учасниками судового розгляду.
Кваліфікація дій засудженого за ч.2 ст.185 КК України є правильною і не оспорюється учасниками судового розгляду.
Доводи апеляції засудженого про необхідність пом’якшення призначеного йому покарання не ґрунтуються на матеріалах справи. Колегія суддів вважає, що покарання засудженому призначене із дотриманням вимог ст. 65 КК України. Так, судом при призначенні покарання враховане визнання ним своєї вини та каяття засудженого у вчиненні злочину. Судом були враховані дані, які характеризують особу засудженого та врахована тяжкість вчиненого ним злочину. Даних про наявність у засудженого тяжкого захворювання, матеріали справи не містять. Із урахуванням цих обставин суд призначив засудженому покарання, яке є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним інших злочинів, за своїм видом та розміром відповідає як особі засудженого, так і тяжкості вчиненого ним злочину. Підстав для пом’якшення цього покарання колегія суддів не вбачає.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає у зв’язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляцію засудженого - без задоволення.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
СУДДІ
Ігнатюк О.В. Матюшко М.П. Панасюк С.П.
(підпис) (підпис) (підпис)
«З оригіналом згідно»
Суддя Ігнатюк О.В.