АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2010 року м. Київ.
Колегія суддів судової палати з
кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Ігнатюка О.В.
суддів Матюшка М.П., Панасюка С.П.
з участю: прокурора Нечепоренко С.П.
засудженого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2010 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця сел. Карандинці Богуславського району Київської області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, не працюючого, який мешкає в АДРЕСА_1, раніше не судимого
засуджено за ч.1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на один рік з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків строком на один рік;
на підставі ст. 49 КК України його звільнено від основного і додаткового покарання у зв’язку із закінченням строків давності;
виправдано за ч.2 ст. 364 КК України у зв’язку із відсутністю в його діях складу даного злочину;
вирішене питання про речові докази.
Цим вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він будучи засновником та головою фермерського господарства «Княжицька нива», в силу покладених на нього організаційно-розпорядчих функцій будучи службовою особою, достовірно знаючи про відсутність родинних зв’язків між ним та громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, розуміючи те, що указані громадяни не є членами його сім’ї чи родичами, умисно вніс до Статуту господарства завідомо неправдиву інформацію про родинні зв’язки із зазначеними громадянами, яких було включено до членів фермерського господарства «Княжицька нива». В подальшому розпорядженням голови Києво-Святошинської РДА від 18.02.2008 року земельні ділянки з користування фермерського господарства передано у власність зазначеним громадянам в розмірі земельної частки (паю), загальною площею 9,4436 га.
Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався і у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Відповідно до пред’явленого обвинувачення, ОСОБА_1, обіймаючи посаду голови фермерського господарства «Княжицька нива», в силу покладених на нього організаційно-розпорядчих функцій будучи службовою особою, достовірно знаючи про відсутність родинних зв’язків між ним та громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, розуміючи те, що указані громадяни не є членами його сім’ї чи родичами, діючи умисно, із корисливих мотивів, зловживаючи службовим становищем, з метою отримання указаними особами у власність земельних ділянок, які надані фермерському господарству в користування відповідно до державного акту на право користування землею № 087335 від 1993 року, заздалегідь спланувавши в подальшому реалізувати земельні ділянки шляхом укладання договорів купівлі - продажу, не повідомляючи про свої наміри ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, надав для реєстрації державному реєстратору Києво - Святошинської РДА редакцію статуту від 08.02.2007 року, яка містила завідомо неправдиву інформацію та згідно якої до складу членів господарства було включено указаних вище осіб.
В подальшому, на підставі редакції статуту, 18 лютого 2008 року розпорядженням голови Києво - Святошинської РДА земельні ділянки з користування фермерського господарства передано у власність в розмірі земельної частки(паю) ОСОБА_4 площею 1,8887 га нормативною вартістю 14 232 грн. 50 коп., ОСОБА_3 площею 1,8887 га нормативною вартістю 32 170 грн. 09 коп., ОСОБА_5 площею 1,8887 га. нормативною вартістю 19 634 грн. 36 коп., ОСОБА_6 площею 1,8887 га. нормативною вартістю 9 853 грн.16 коп., ОСОБА_7 площею 1,8887 га. нормативною вартістю 19 506 грн. 20 коп. із загальною нормативною вартістю 95 396 грн. 31 коп.
Реалізовуючи вище вказані земельні ділянки ОСОБА_1 не повідомляючи власників земельних ділянок про свої наміри, розпорядився державними актами на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_1 спричинив тяжкі наслідки у вигляді безпідставного вилучення з державної власності та наданням у власність громадянам земельних ділянок загальною площею 9,4436 га., нормативна вартість яких становить 95 396 грн. 31 коп.
Виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.2 ст. 364 КК України у зв’язку із відсутністю в його діях складу злочину, суд послався на те, що матеріалами справи не доведений факт завдання як істотної шкоди, так і тяжких наслідків, що є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 364 КК України, що в свою чергу указує на відсутність у діях ОСОБА_1 об’єктивної сторони цього злочину.
В апеляції прокурора указано на незаконність вироку та необхідність його скасування. В обґрунтування апеляції прокурор послався на те, що суд не обґрунтовано надав перевагу одним доказам над іншими, що призвело до передчасних та немотивованих висновків про необхідність його виправдання. Указані порушення закону були допущені і при перекваліфікації дій засудженого із ч.2 на ч.1 ст. 366 КК України. Просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який апеляцію підтримав, підтвердив доводи цієї апеляції, вирок суду вважав не законним та не обґрунтованим; послався окрім того на те, що суд, приймаючи рішення про звільнення засудженого від покарання не витребував на це згоди засудженого, просив апеляцію задовольнити, вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд;
захисника, який заперечував проти апеляції, її доводи вважав не обґрунтованими, вважав, що суд повно та всебічно з’ясував усі обставини справи і постановив законний та обґрунтований вирок, просив апеляцію залишити без задоволення, а вирок – без змін;
засудженого, який заперечував проти задоволення апеляції, вирок вважав законним та обґрунтованим, не заперечував проти його звільнення від покарання, просив залишити апеляцію – без задоволення, а вирок – без змін;
вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає до задоволення.
Висновки суду щодо доведеності вини засудженого у вчиненні службового підроблення за обставин, наведених у вироку, стверджуються зібраними у справі доказами, які були дослідженими судом і яким суд дав належну оцінку.
Кваліфікація дій засудженого за ч.1 ст.366 КК України є правильною.
Засудженого було обґрунтовано виправдано за ч.2 ст. 364 КК України, даний висновок у вироку належним чином мотивований.
Доводи апеляції прокурора про необґрунтоване виправдання засудженого за ч.2 ст. 364 КК України та про неправильну кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 366 КК України, наслідком чого стали неповнота судового слідства та неналежна оцінка зібраних у справі доказів не ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст. 364 КПК України завдання істотної шкоди є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони даного злочину. Наявність тяжких наслідків є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. Визначення істотної шкоди та тяжких наслідків дане у примітках 3 і 4 до ст. 364 КК України.
Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність як істотної шкоди, так і тяжких наслідків від вчинення засудженим діяння, поставленого йому у вину як вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. Відповідно до дослідженого судом розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок наданих громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, проведеного Чернігівською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру», загальна нормативна грошова оцінка земельних ділянок станом на 01.01.2008 року становила 20132,08 грн. Обґрунтованість даного висновку підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 Із урахуванням цього висновку, положень п.п.3 і 4 Примітки до ст. 364 КК України та Закону України від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність як істотної шкоди, так і тяжких наслідків від дій засудженого і, як наслідок цього, про відсутність в діях засудженого об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 364 КК України. У зв’язку із викладеним виправдання ОСОБА_1 за ч.2 ст. 364 КК України за відсутності в його діях складу цього злочину є законним і у вироку належним чином мотивованим. Із тих же самих міркувань та застосувавши ті ж самі норми закону, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність перекваліфікації дій засудженого із ч.2 на ч.1 ст. 366 КК України.
Матеріали справи указують на те, що судове слідство у цій справі проведене повно та всебічно, усі істотні обставини у справі з’ясовані із належною повнотою. Невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи судом при постановленні вироку не допущено. Надавши перевагу одним доказам перед іншими, суд належним чином мотивував свої висновки. Ці висновки відповідають як матеріалам справи, так і вимогам закону. Колегія суддів відмічає при цьому те, що при закінченні судового слідства прокурором не було заявлено будь-яких клопотань щодо необхідності збирання чи витребування доказів, що, у сукупності із вищевикладеним, указує на необґрунтованість доводів його апеляції про неповноту судового слідств чи невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Не обґрунтованими на думку колегії суддів є і посилання прокурора у суді апеляційної інстанції на наявність істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке проявилось у не з’ясуванні судом першої інстанції згоди засудженого на звільнення його від покарання на підставі ст. 49 КК України. Можливість звільнення засудженого від покарання із підстав, передбачених ст. 49 КК України передбачена ч.5 ст. 74 КК України. За умови перекваліфікації судом дій засудженого на статтю кримінального закону по якій закінчилися строки давності та постановлення в цій частині обвинувачення обвинувального вироку, прийнятті рішення про звільнення засудженого від покарання із підстав, передбачених ст.49 КК України без витребування його відповідної згоди не можливо розцінити як порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляції прокурора про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неповноту проведеного судового слідства, та неправильне застосування кримінального закону не ґрунтуються ні на матеріалах справи, ні на вимогах закону, а тому апеляція прокурора не підлягає до задоволення.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає у зв’язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора залишити без задоволення.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2010 року ОСОБА_1 залишити без змін.
СУДДІ
Ігнатюк О.В. Матюшко М.П. Панасюк С.П.
(підпис) (підпис) (підпис)
«З оригіналом згідно»
Суддя Ігнатюк О.В.