Справа  № 2а-59/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 січня 2011 року суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області  Шумська О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Софіївського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області щодо перерахунку щомісячної соціальної допомоги незаконною та стягнення заборгованості по виплаті надбавки до пенсії як дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

    14 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області в частині виплати йому пенсії у період з 01.06.2010 року по день прийняття рішення судом без урахування підвищення, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, що була виплачена у вказаний період з урахуванням її права на отримання доплати до пенсії на рівні 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідач – Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області, будучи увідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направили, про причини неявки суд не увідомили. Свої заперечення проти позову та необхідні документи, або заяву про визнання позову  у встановлений 10-ти денний термін з дня отримання ухвали про відкриття скороченого провадження до канцелярії суду не надали. Заперечення надані лише 28.12.2010 року.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 183-2 КАС суд застосовує скорочене провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до даних паспорту НОМЕР_1, виданого 23 листопада 1998 року Софіївським РВ УМВС України в Дніпропетровській області позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.    

Позивач є громадянином України, тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом.    

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.  

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності з 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.  

Дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 нього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 закону України №2195-ЇУ.  

У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.  

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була змінена і містила норму про те, що до пенсії або до щомісячного грошового утримання, що виплачуються замість пенсії, підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак ці зміни згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України.    

У 2009-2010 роках зазначена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінена чи скасована не була,  діє в редакції Закону від 18.11.2004 року.  

Щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що використовується для визначення розміру підвищення до пенсії дітям війни, то згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.  

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого.  

Доводи  відповідача стосовно того, що відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком як розрахункова величина застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим законом, і до такої категорії громадян як «діти війни» не застосовується, а згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій «Дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян - є хибними та спростовані вищенаведеними висновками.  

Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань не повинно прийматися до уваги.  

Вищезазначений висновок базується також на позиції  Європейського  Суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі "Кечко проти України" констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права

Враховуючи, що відповідач за період з 01 червня 2010 року по день прийняття рішення судом неправомірно виплачував таку допомогу в розмірі, який визначався не чинною нормою, відтак, його дії слід визнати незаконними та зобов’язати провести перерахунок призначеної позивачу щомісячного підвищення до пенсії як „дитині війни”, виходячи з того, що така має визначатись у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Позивач просить стягнути допомогу за період з 01 червня 2010 року по день прийняття рішення судом.

Право позивача у даному випадку має бути захищене шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу належні суми підвищення після вчинення дії по перерахунку відповідних виплат.

Судом встановлено, що в 2010 році прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність визначений  ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» у наступному розмірі: з 01.01.2010 р. - 695 грн., з 01.04.2010 р. - 706 грн., з 01.07.2010 р. - 709 грн., з 01.10.2010 р. - 723 грн., з 01.12.2010 р. – 734 грн. В 2011 році прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність визначений  ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» у наступному розмірі: з 01.01.2011 р. – 750 грн.

Судом також встановлено, що відповідач сплачував надбавку позивачу, як  «дитині війни» в наступних розмірах: з 01 червня 2010 року по день прийняття рішення судом – 49,80 грн., що підтверджується довідкою (а.с. 3).

Суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження. Враховуючи те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та питання щодо здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнав необхідним зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Софіївському районі, Дніпропетровської області, здійснити перерахунок щомісячної надбавки до пенсії позивачу, як особі, що має статус дитини війни, починаючи з 01 червня 2010 року по день прийняття рішення судом, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.      

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, та наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.    

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.    

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тому, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.    

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.    

Згідно частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення, встановленого КАС або іншими законами.  

При цьому, частиною другою статті 99 КАС визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно довідки, наданої відповідачем, позивач дізнався про порушення своїх прав 30.11.2010 року.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод  та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.  

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.    

Виходячи з меж позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.  

Керуючись ст. 46, 64 Конституції України,  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, ст. ст.  17, 18,  69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 100,  158, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,  суддя, -        

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області про визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Софіївському районі Дніпропетровської області щодо перерахунку щомісячної соціальної допомоги незаконною та стягнення заборгованості по виплаті надбавки до пенсії як дитині війни – задовольнити.  

2.Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Софіївському районі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 червня 2010 року по день прийняття рішення судом, тобто по 10 січня 2011 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

3.Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Софіївському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 червня 2010 року по день прийняття рішення судом, тобто по 10 січня 2011 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.    

Постанова підлягає негайному виконанню.                             Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Суддя