Справа № 22-ц-10207/2010 р. Головуючий 1 інстанції
Проценко Л.Г.
Категорія: визнання угоди недійсною Доповідач: Овсяннікова А.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Овсяннікової А.І.,
суддів – Ситник О.М., Сащенко І.С.,
при секретарі – Москаленко Е.А.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі їх представника ОСОБА_4 та установи «Центр правозахисту і соціально-політичних досліджень молодіжних програм «Народна Воля» на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, установи «Центр правозахисту та соціально-політичних досліджень молодіжних програм «Народна воля» з участю третіх осіб: приватного нотаріуса ОСОБА_7, ОСОБА_8 – про припинення повноважень довіреної особи, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, визнання права власності, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2008 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним.
В обґрунтування позову ОСОБА_5 вказала, що її матері ОСОБА_9 належить житловий будинок АДРЕСА_1. За життя мати видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_2 продати цей будинок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла. Однак, 06 березня 2008 року, тобто, після смерті матері відповідачка продала будинок згідно цього доручення ОСОБА_3
Відповідно до вимог ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи. Отже, будинок було продано особою, повноважень у якої не це вже не було.
Просить визнати договір купівлі-продажу недійсним.
У наступному позивачка неодноразово уточнювала свої позовні вимоги.
Остаточно позов нею пред’явлено до ОСОБА_2, ОСОБА_6, установи «Центр правозахисту та соціально-політичних досліджень молодіжних програм «Народна воля» та третій особі приватного нотаріуса ХМТО ОСОБА_7.
Просила визнати повноваження ОСОБА_2 за довіреністю від 01.03.2008 року на вчинення дій від імені ОСОБА_9 припиненими з моменту смерті довірительки, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 06.03.2008 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку укладеного між ОСОБА_3 та установою «Центр правозахисту та соціально-політичних досліджень молодіжних програм «Народна воля» 23.05.2008 року; витребувати з чужого незаконного володіння установи спірний будинок; визнати за нею право власності на цей будинок; посилаючись на незаконність продажу будинку ОСОБА_2 після смерті матері, а, відповідно, недійсним є і наступний договір. Вона є єдиною спадкоємицею після смерті матері, однак спадщини вона позбавлена.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала. Пояснила, що угоду оформила згідно виданої довіреності. Про смерть матері позивачки вона дізналась тільки 20.03.2008 року, хоча остання померла 06.03.2008 року. Договір купівлі-продажу від імені ОСОБА_3 оформлено зі згоди позивачки, хоча остання ніякого доручення їй не видавала.
Відповідачі ОСОБА_3 та установа «Центр правозахисту та соціально-політичних досліджень молодіжних програм «Народна воля» в особі свого представника Опаліхіна І.В. проти позову заперечували. При цьому пояснили, що ще 01.03.2008 року за попереднім договором ОСОБА_11 отримала гроші від ОСОБА_3 однак угоду не оформили, оскільки документи на будинок готові не були. 06.03.2008 року договір посвідчили нотаріально, однак про смерть ОСОБА_9 їм на той час відомо не було. Відповідно законно будинок продано і ОСОБА_3, оскільки представник установи не знав про смерть ОСОБА_9
Третя особа ОСОБА_7 позов не визнала і пояснила, що на час укладання угоди всі документи були оформлені належним чином. Про смерть ОСОБА_9 їй відомо не було.
Третя особа ОСОБА_8 – бабка позивачки, пояснила, що на спадщину після смерті своєї дочки не претендує. Позов ОСОБА_5 визнає.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі свого представника Опаліхіна І.В. просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову ОСОБА_5 в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачка не прийняла належним чином спадщину після смерті своєї матері, але претендує на будинок і пред’явила позов. Не враховано, що дата підтвердження факту смерті є тільки 15.03.2008 року; доручення від імені ОСОБА_9 не скасовано досі; ОСОБА_2 довідалася про смерть довірительки тільки 16.04.2008 року. Позивачка сама винна у несвоєчасному повідомленні заінтересованих осіб у смерті її матері При цьому факт смерті ОСОБА_9 зареєстровано тільки 18.03.2008 року. Саме в цей проміжок часу і було укладено договір, а тому будь-яких підстав вважати припиненими повноваження ОСОБА_2 02.03.2008 р. не має.
Відсутні підстави також вважати, що позивачка прийняла спадщину. У спірному будинку на день смерті матері вона не проживала; за матір’ю не доглядала, залишила її у безпорадному стані.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі свого представника Опаліхіна І.В. просить рішення суду скасувати; в позові відмовити на підставі ч. 3 ст. 13, ч.3 ст. 15 ЦК України; визнати, що припинення повноважень за довіреністю від 01.03.2008 року визначається датою, коли вона могла дізнатися про смерть ОСОБА_9 і що це дата – 16.04.2008 року; визнати позивачку винною у несвоєчасній реєстрації смерті її матері і що вона діяла з наміром завдати шкоди відповідачам; що вона порушує моральні засади суспільства та зловживає своїми процесуальними правами; винна у несвоєчасному відкритті спадщини і що ці обставини не враховані судом при постановленні рішення.
В апеляційній скарзі голова правління установи «Цент правозахисту та соціально-політичних досліджень молодіжних програм «Народна воля» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким визнати ОСОБА_2 такою, що не знала ї не могла знати про смерть довірительки з застосуванням наслідків, встановлених ч.3 ст. 249 ЦК України; запросити до участі ОСОБА_12; відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позову на підставі ч.3 ст. 15 ЦК України; постановити окрему ухвалу про скоєння позивачкою у співучасті з ОСОБА_10 злочину, передбаченою ч.2 ст.213 КК України.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що вони підлягають задоволенню частково.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи жилий будинок №25-а по провулку Клочківському в м. Харкові належав на праві власності ОСОБА_9
01 березня 2008 року ОСОБА_9 видала на ім’я ОСОБА_2 довіреність, якою доручала їй продати цей будинок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. Між тим, 06 березня 2008 року ОСОБА_2 на підставі цієї довіреності від імені ОСОБА_9 продала цей будинок ОСОБА_3
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яку вона представляє. Саме з цього часу припиняються повноваження ОСОБА_2 за цією довіреністю.
Отже, продаж будинку 06.03.2008 року на підставі довіреності ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає вимогам ст.. 203 ЦК України; укладений з порушенням вимог закону і є недійсним.
Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Продаж будинку вчинено з порушенням вимог закону, що порушує права ОСОБА_5, як власника будинку і це право підлягає захисту.
ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Її дочка ОСОБА_5 звернулась до нотконтори з заявою про прийняття спадщини 29.03.2008 року.
Відповідно до п. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отже, з 02.03.2008 року власником будинку є ОСОБА_5
Згідно вимог ст.. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач) власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Будинок 23.05.2008 року ОСОБА_3 було продано установі «Центр правозахисту та соціально-політичних досліджень молодіжних програм «Народна воля».
Таким чином, саме у цієї установи і підлягає витребуванню будинок.
Отже, рішення суду в цій частині постановлено з дотриманням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Що стосується рішення суду в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу цього будинку від 06.03.2008 року та від 23.05.2008 року то рішення в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову в цій частині, оскільки стороною по цих угодах позивачка не була.
Відповідає вимогам закону і рішення суду в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на будинок.
Відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги як дочка померлої ОСОБА_9 Своєчасно у відповідності до ст. 1270 ЦК України звернулась 29.03.2008 року з відповідною заявою до нотконтори.
Інша спадкоємиця – мати померлої – ОСОБА_8 на спадщину не претендує.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.3, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі їх представника Опаліхіна І.В. та установи «Центр правозахисту та соціально-політичних досліджень молодіжних програм «Народна воля» – задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2009 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого будинку АДРЕСА_2, укладеного між представником ОСОБА_9 – ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого 06.03.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, реєстровий №448; між представником ОСОБА_3 та установою «Центр правозахисту та соціально-політичних досліджень молодіжних програм «Народна воля», посвідченого 23.05.2008 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, реєстровий №1071 – скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким ОСОБА_5 в задоволенні позову про визнання угод недійсними – відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до касаційної інстанції протягом 20 днів.
Головуючий
Судді