Справа № 22-ц-30491\2010 р. Головуючий 1 інстанції
Мартинова О.М.
Категорія: захист честі, гідності, Доповідач: Овсяннікова А.І.
ділової репутації
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Овсяннікової А.І.,
суддів – Ситник О.М., Сащенко І.С.,
при секретарі – Москаленко Е.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Турбоатом», третім особами – ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, -
в с т а н о в и л а:
У березні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до редакції газети «Турбоатом» про захист честі, гідності та ділової репутації.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказав, що 29 січня 2008 року в газеті було надруковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Зазначена стаття містить недостовірну та негативну інформацію, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а саме:
«За тот год, что ОСОБА_2 руководил ОАО «Турбоатом», он сумел сделать очень многое: «вымыть» оборотные средства и в 10 раз увеличить долги предприятия. В результате управления ОСОБА_2 на заводе не хватало средств для выплаты зарплаты и расчетов с бюджетом. Кроме того он успел выписать себе 800 тыс. отпускных. А не успел расторопный директор включить в схему поставок продукции завода российским потребителям собственную фирму – посредника, которая должна была приносить ОСОБА_2 около двух миллионов долларов в год до 2030 г.»
«Если суд примет во внимание абсурдность претензий ОСОБА_2 и оценит банальный, на первый взгляд, трудовой спор в контексте рейдерских атак на крупнейший промышленный гигант Украины, завод сможет и дальше работать нормально. Если же нет, ОСОБА_2 тут же окажется на проходной «Турбоатома», только наверняка не один. За его спиной будут маячить «орлы ОСОБА_6», алчно поглядывающие на заводские корпуса.»
В статті в негативній формі оприлюднена особиста думка авторів про «подлинность больничного листа, выданного ОСОБА_2», незважаючи на це, жодним з контролюючих органів, які робили перевірку не встановлено факту порушень при оформленні лікарняного і на це є посилання в самій статті.
Посилається, що він з 1972 року до 2007 року працював на ВАТ « Турбоатом» та займав посади від економіста до в.о. генерального директора.
Нагороджений орденом, Почесними грамотами, знаком «Почесний енергетик України» та Росенергоатом, має звання «Почесний економіст України» та «Почесний турбобудівник».
Поширення негативної та недостовірної інформації серед членів трудового колективу та необмеженого кола осіб-службовців державних органів, співробітників українських та іноземних компаній, які на протязі десятка років співпрацюють з ВАТ «Турбоатом» принижують його честь, гідність та ділову репутацію.
Просить зобов’язати відповідача надрукувати спростування недостовірної інформації в установленому законом порядку «Про друковані засоби масової інформації».
У наступному позивач уточнив свої вимоги і просив зобов’язати відповідача спростувати інформацію, яка викладена у цій статті у спосіб надрукування спростування на тій самій полосі і тим самим шрифтом, що й повідомлення, яке спростовується, в газеті «Турбоатом» не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили; надати суду докази того, що тираж газети «Турбоатом», в якому міститься спростування, складає 3 тисячі екземплярів, який розповсюджено безкоштовно на ВАТ «Турбоатом», а також за адресами згідно зі списком, який надруковано у номері від 29 січня 2008 року.
Представники відповідача позов не визнали і пояснили, що дійсно в газеті було надрукована ця стаття, однак вони посилалися на автора Інтернет-сайту «Настоящий дозор». Тобто, автором цієї статті є «Настоящий дозор», на Інтернет-сайті якого розміщена стаття від 18.01.2008 року під назвою «Бывший директор «Турбоатома» прячется от ОСОБА_7 в больнице». За таких обставин вони не можуть бути притягнуті до відповідальності за публікацію відомостей, що не відповідають дійсності.
Представник третьої особи ОСОБА_3 позов не визнав і пояснив, що ОСОБА_3 з 04.06.2009 року є власником доменного імені www.dozor.kharkov .ua. На даний момент на домені відсутня стаття, що є предметом спору. Вказує, що доменне ім’я не є засобом массової інформації та інформаційним агенством, а тому спір повинен вирішуватись виключно з участю ВАТ «Турбоатом», в якому надрукована ця стаття.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2010 року ОСОБА_5 у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам по справі. Безпідставно зроблений висновок, що позивач є публічною особою; він не відноситься до державних службовців; викладений текст в статті не можна розцінювати оціночним судженням, оскільки це перелік фактів. Стаття містить конкретні суми та цифри і на чому вони ґрунтуються – судом не з’ясовано.
Висловлювання, які допущені в статті, формують громадську думку про недодержання позивачем законів; про причетність його до рейдерства, про недбале керування підприємством, тобто носять негативний та принизливий характер.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, в газеті «Турбоатом» від 29 січня 2008 року опублікована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_1», де міститься інформація про позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з’ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Вирішуючи питання про визначення поширеної інформації про ОСОБА_5 недостовірною, суд правильно визначив характер такої інформації та з’ясував, що вона є оціночним судженням, а не фактом, виходячи з того, що автор в статті дає оцінку роботі позивача.
Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - неможливо.
Що стосується посилання ОСОБА_2, що він не є публічною особою, то колегія виходить з наступного. Дійсно, у розумінні вимог ст. 3 КАС України заступник генерального директора підприємства не є публічною особою і його робота не є публічною службою.
Разом з тим, така посада передбачає певну публічність в зв’язку з чим межі його критики значно більші ніж пересічного громадянина.
До того ж, з наданих довідок вбачається, що позивачу дійсно нараховувалась сума більше 800 тис. гривень (а.с. 102).
Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що критика висловлена в статті на його адресу є допустимою в ступені публічності, що є у позивача.
Твердження апелянта, що висловлення, які допущені в статті носять негативний та принизливий характер є також безпідставними та не обґрунтованими.
Наявність у статті сум і цифр не є підтвердженням того, що стаття містить факти.
Отже рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді