Справа № 11-553/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Лазоренко М.І.
Категорія ст.121 ч.2 КК Доповідач Трейтяк О.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2006 року Колегія судців судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого АНТИПЕЦЬ В.М.
Суддів ТРЕЙТЯК О.П., ОСЕДАЧА М.М.
з участю прокурора ШВАБ А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 червня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Слобода Чернігівського району Чернігівської області, українець, громадянин України, мешканець с. Слобода Чернігівського району Чернігівської області, раніше не судимий,
засуджений за ст.121 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України до
5 років позбавлення волі.
Судом ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 21 січня 2006 року вдень, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання в АДРЕСА_1під час сварки з ОСОБА_2 наніс їй численні удари дерев'яною палицею та металевим прутом по різним частинам тіла, чим спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона 22 січня 2006 року померла.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 стверджує, що винним себе в смерті ОСОБА_2 не вважає, він її тільки пару раз вдарив долонею по обличчю за те, що вона забрала його пенсію, і просить вирок суду щодо нього скасувати, а його виправдати.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.
Засуджений ОСОБА_1 винним себе в суді першої інстанції не визнав і показав, що він потерпілу не бив, сварився з нею через те, що у нього пропали гроші, тричі ударив її по обличчю рукою, а потім вигнав з дому і вона пішла з якимось чоловіком. Засуджений також: не заперечував, що в присутності свідків він штовхав ОСОБА_2 поліном, а також; ударив її по спині дощечкою від ящика.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що в їх присутності 21 січня 2006 року ОСОБА_1 сварився з ОСОБА_2, бив її по різним частинам тіла дерев'яною палицею та металевим прутом. Пізніше, коли вони знову зайшли до ОСОБА_1, бачили, що ОСОБА_1 сварить потерпілу, а коли вони відійшли від дому, то почули крик засудженого. Обернувшись, побачили, що ОСОБА_1 викинув з будинку потерпілу і вона лежить на снігу. Щоб вона не замерзла, вона віднесли її до будинку ОСОБА_4, де вона вночі і померла. Свідок ОСОБА_3 свої показання підтвердив під час відтворення обстановки та обставин події (а.с.44-48) та під час очної ставки з ОСОБА_1 (а.с.25).
Згідно висновку судово-медичної експертизи (а.с.54-59) у ОСОБА_2 були виявлені закрита травма живота, крововиливи в шкіру та підшкірну клітковину передньої черевної стінки, множинні крововиливи в очеревину та стінку тонкого та товстого кишківника, рідка кров в черевній порожнині, розрив стінки сигмовидної кишки, множинні синці та садна, поверхневі рани та масивні підшкірні гематоми кінцівок, тулуба, обличчя. Даний комплекс тілесних ушкоджень є тяжкими тілесними ушкодженнями за ознакою небезпечності для життя, міг виникнути від дії тупих предметів 21 січня 2006 року, мають прямий причинно-наслідковий зв'язок з настанням смерті. На тілі потерпілої виявлені сліди не менше як 20 травматичних впливів. Смерть її настала від травматичного шоку, який розвинувся внаслідок закритої травми живота з розривом стінки сигмовидної кишки.
Вина засудженого ОСОБА_1 підтверджується також: показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6. протоколами огляду місця події (а.с.3-5, 30-32) та іншими наведеними у вироку доказами.
Таким чином, усі обставини справи досліджені судом всебічно, повно і об'єктивно, зібраним доказам дана належна оцінка в їх сукупності і дії ОСОБА_1 за ст. 121 ч.2 КК України кваліфіковані правильно.
Що стосується міри покарання, призначеної засудженому ОСОБА_1, то вона призначена з дотриманням вимог ст.65 КК України, з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та всіх обставин справи, що обтяжують та пом'якшують його відповідальність. У даному випадку покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.
Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, не виявлено. Отже, передбачені ст. 367 КПК України підстави для скасування або зміни вироку щодо ОСОБА_1 по справі відсутні.
Разом з тим, колегія суддів відзначає, що при постановленні вироку суд першої інстанції всупереч вимогам ст.330 КПК України не вирішив питання про речові докази по справі, зокрема, про чорне пальто (а.с.82) та відеокасету (а.с. 110). Тому районному суду необхідно в порядку, передбаченому ст.ст.409, 411 КПК України вирішити питання про речові докази.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Районному суду в порядку ст.ст.409, 411 КПК України вирішити питання про речові докази по справі.
Судді:
ТРЕЙТЯК О.П. АНТИПЕЦЬ В.М. ОСЕДАЧ М.М.