Справа № 22-Ц-811/06                                                    Головуючий у І інстанції - Хомин В. І.

Рядок 34                                                                                                   Доповідач - Здрилюк О.І.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2006 року                                                                                          місто Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Сівчука Є.І., судців - Подолюка В.А., Здрилюк О.І, при секретарі Губарик К.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2. на рішення Любешівського районного суду від 15 червня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - ОСОБА_2.                                                                                               .

Колегія суддів -

встановила:

10 травня 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2. про розірвання шлюбу.

Свій позов мотивує тим, що вони з відповідачем перебувають в зареєстрованому шлюбі з ІНФОРМАЦІЯ_2 року, від якого народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сімейне життя не склалось, оскільки вони перестали розуміти один одного, в зв*язку з чим шлюбні відносини припинились 15 років тому. На утримання сина він сплачує аліменти.

Примирення з відповідачем та збереження шлюбу вважає неможливим та таким, що суперечить його інтересам, оскільки він має намір створити нову сім*ю.

Враховуючи наведене, просить зареєстрований з відповідачем шлюб розірвати.

Рішенням Любешівського районного суду від 15 червня 2006 року позов задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2 року Волочиським відділом ЗАГСу Хмельницької області, актовий запис НОМЕР_1.

Постановлено при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави дермито в сумі 17 грн., а позивача ОСОБА_1 від сплати держмита звільнити, як потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2. просить скасувати це рішення і провадження в справі закрити.

Вважає, що судом першої інстанції допущено невідповідність висновків суду обставинам справи та порушено норми матеріального права.

Апелянт зазначає, що судом не взято до уваги її пояснення про підтримання стосунків із позивачем незалежно від їх відокремленого проживання. Для накопичення коштів на будівництво їх спільного будинку позивач перебував три роки за кордоном, після повернення звідки 18 травня 2006 року приїжджав до них з сином. Вони майже тиждень провели спільно, вели розмову про народження другої дитини, яка зможе укріпити сім*ю,

 мали намір провести спільно відпочинок в санаторії. В даний час вона вагітна і батьком дитини є відповідач, а тому шлюб не може бути розірваний.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази в межах доводів апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції - до скасування із ухваленням нового рішення про відмову в позові з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що в сім*ї тривалий час не існують нормальні стосунки, шлюбних відносин подружжя не підтримує 14 років, оскільки проживають окремо, відповідач перебуває у громадському шлюбі з іншою жінкою, з якою бажає зареєструвати шлюб, сім*я сторін фактично розпалась, а тому подальше її збереження неможливе, оскільки це суперечить інтересам позивача.

Проте, такі висновки суду суперечать встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права.

Так, із матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з ІНФОРМАЦІЯ_2 року, від якого народилась одна дитина - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач 26.05.2006 року під час допиту Волочиським районним судом Хмельницької області (а.с.13) пояснювала, що з позивачем разом не проживають, оскільки він будує будинок для них у Волинській області, так як не бажає проживати ні з ким з їх батьків, а тому подружніх відносин вони не припиняли. Непорозуміння між ними виникло лише з приводу вступу сина до вузу та його навчання. Позивач приїжджав нещодавно, вони порозумілись, разом провели тиждень, вели розмову про народження другої дитини, яку мають намір народжувати, в зв*язку з чим вважала можливим збереження сім*ї.

Із приєднаної до апеляційної скарги довідки поліклініки Волочиської районної лікарні Хмельницької області від 20.06.2006 року НОМЕР_2 вбачається, що відповідачу ОСОБА_2. встановлено діагноз - вагітність 4-5 тижнів.

Відповідно до вимог ч,2 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред*явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини.

Враховуючи наведені обставини, а саме вагітність відповідача ОСОБА_2., яка підтверджується належним доказом, колегія суддів приходить до висновку, що позов ОСОБА_1. про розірвання шлюбу не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Любешівського районного суду від 15 червня 2006 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.