Категорія №6.19
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 січня 2011 року Справа № 2а-9533/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Агевича К.В.
при секретарі: Ворошило О.Є.
за участю представників
прокурора-заявника не з’явився
від позивача Соболь К.Л., за дов. № 88 від 11.01.2010р.
відповідач: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Попаснянського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі її структурного підрозділу - Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області до ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у сумі 1700 грн., -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2010 року Попаснянський транспортний прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі її структурного підрозділу - Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області, в якому зазначив, що перевіркою додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на таксі, проведеної 02.09.2010 встановлено, що громадянином ОСОБА_2 допущено порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі-Закон), а саме перевезення пасажирів здійснювалось водієм ОСОБА_3, у якого на час перевірки були відсутні документи, перелік яких визначений ст. 39 та 48 цього Закону. За результатами перевірки було складено акт № 0184733.
Постановою Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області № 0109732 до ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції у сумі 1 700 грн.
Прокурор просив стягнути з ОСОБА_2 суму фінансової санкції у розмірі 1700грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою, зазначеної у позові, яка співпадає з адресою у свідоцтві про державну реєстрацію та ліцензії.(а.с.28).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі виникнення таких змін ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.
Статтею 10 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що у заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані:
1) відомості про суб'єкта господарювання - заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;
2) вид господарської діяльності вказаний згідно з статтею 9 цього Закону (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.
У разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві зазначається їх місцезнаходження. До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на таксі № 0184733 від 02.09.2010 встановлено відсутність у водія д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, договору із замовником транспортної послуги, документу, що засвідчує оплату послуг. Зауваження на акт перевірки водієм ОСОБА_3 не надано.(а.с.11).
Відповідача було повідомлено про час розгляду Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області питання про притягнення до відповідальності.(а. с.11).
Постановою Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області № 0109732 від 14.09.2010 року до ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції 1700 грн. за виявлені порушення.(а.с.12).
Зазначена постанова відповідачу відправлена поштою 16.09.10 за вих.№5002.(а.с.11,12).
Перевірку проведено відповідно до вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та -у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України. Для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідальність за порушення положень ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Саме на підставі вказаної статті позивачем винесено постанову № 0109732 від 14.09.2010 про застосування фінансових санкцій стосовно ОСОБА_2
Враховуючи, що на час розгляду справи відповідачем постанову про застосування фінансових санкцій не оскаржено, а застосовану суму фінансових санкцій не сплачено позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення уданих випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.14, 15, 17, 20. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058, Розділом 2 Порядка нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 25.08.2004 р. №1092 , ст. ст. 17, 18. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Попаснянського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі її структурного підрозділу - Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області до ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у сумі 1700 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 фінансові санкції у сумі 1700 грн. (одна тисяча сімсот гри.) на користь державного бюджету на рахунок і.к. 24180679, на рахунок №31115106700051 в УДК в Луганській області, МФО 804013, код 21081100.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
СуддяК.В. Агевич