Справа №2-1131-1/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 квітня 2007 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого    Морозова М.О.

при секретарі    Устименко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на житловий будинок,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання за ним права власності на нерухоме майно у вигляді будинковолодіння АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок „А" з надвірними будівлями, з прибудовою „а-3", прибудовою „а-4", гаражом „Г". При цьому, посилається на те, що жилий будинок загальною площею 131,4 кв.м ним був побудований в 1969-1972 p.p. на підставі договору на право будівництва згідно рішення виконкому Києво-Святошинської райради депутатів трудящих №567/6 від 17.09.1958 р. про виділення для цього земельної ділянки розміром 0,07 га. Будинок з надвірними будівлями було здано в експлуатацію згідно акту від 14.08.1972 р. та зареєстровано як його власність в БТІ м. Києва 2.01.1973 р. Ним за власні кошти в 1992-1994 p.p. було самовільно побудовано господарським способом прибудову „а-3"-8,3 кв.м, тамбур „а-4"-4,5 кв.м, гараж „Г"-50,7 кв.м, які відповідають будівельним, санітарним, архітектурним нормам. Загальна вартість будинковолодіння складає 106288 грн. В будинку мешкає він з дружиною та дітьми. Він звернувся до Святошинської райдержадміністрації м. Києва про видачу йому правоустановчого документа власника на належне йому будинковолодіння, однак відповідач не надає йому свідоцтво про право власності на будинковолодіння, бо не визнає за ним прав власника.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав.

Відповідач про час, місце слухання справи повідомлявся належним чином, подав заяву про слухання справи без участі його представника, тому суд, враховуючи думку позивача, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без його участі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 відповідно до договору на право будівництва будинку, посвідченого Першою Київо-Святошинською держнотконторою Київської області. Будинок з надвірними будівлями було здано в експлуатацію згідно акту від 14.08.1972 р. та зареєстровано за ОСОБА_1 на праві власності в БТІ м. Києва 2.01.1973 р. Будинок будувався на підставі рішення виконкому Києво-Святошинської райради депутатів трудящих №567/6 від 17.09.1958 р. щодо надання земельної ділянки під забудову в с Біличи Києво-Святошинського р-ну по провулку Калініна 0,07 га (а.с.6-9).

Відповідно до технічного паспорту на індивідуальний жилий будинок, виданого БТІ м. Києва, поповерхового плану, позивач прибудував до будинку прибудови, позначені на плані як „а-3"-9,3 кв.м, „а-4"-тамбур-4,5 кв.м, „Г"-гараж-50,7 кв.м. Вказані прибудови були здійснені без відповідного дозволу, але з дотриманням будівельних правил і норм.

2

За заявою позивача був виготовлений технічний паспорт домоволодіння з прибудовами. Введення в експлуатацію вказаних прибудов не було здійснено (а.с. 10-13). Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно ст.357 ЦК України співвласник житлового будинку може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її робив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того із співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Згідно ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Із наданих позивачем доказів вбачається, що вони повністю обґрунтовують вказані у позові обставини щодо визнання права власності на прибудови, у суду не має в розпорядженні даних, що проведене будівництво проводилось з порушенням будівельних норм, правил, стандартів, з порушенням особистих та майнових прав будь-кого з інших осіб.

Але суд не погоджується з вимогами позивача про необхідність визнання за ним права власності на домоволодіння АДРЕСА_1, бо вони не грунтуються на законі, т.я вказаний будинок з надвірними будівлями побудований на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, з числом кімнат від одної до п'яти включно, посвідченого Першою Києво-Святошинською держнотконторою Київської області, по акту і рішенню №1277 від 14.08.1972 р. будинок був введений в експлуатацію і зареєстрований в БТІ м. Києва. Тобто, право власності ОСОБА_1 на вказаний будинок закріплене правоустановчими документами. Не надано доказів, що державні органи не визнають права власності на даний будинок за ОСОБА_1 чи оспорюють дане право. Тому, не має підстав підтверджувати право власності на будинок в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 357,376 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати право власності за ОСОБА_1 на самовільно прибудовані приміщення: прибудову „а-3"- 8,9 кв.м, тамбур „а-4"- 4,5 кв.м, гараж „Г"-50,7 кв.м, що розташовані в домоволодінні АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.