Справа №22ц-22196/2009     Головуючий в 1-й інстанції

Категорія 26 (I)     Бондарчук Г.Д.

Доповідач - Турік В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01    грудня   2009   року   колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних   справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді:   Савіної Г.О.

суддів:     Турік В.П., Братіщевої Л.А.

при секретарі:     Євтодій К.С.

за участю: представника позивача - ОСОБА_2, представника   відділення   виконавчої  дирекції  Фонду   соціального   страхування   від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - Овсянікова Іллі Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаного з нещасним випадком на виробництві та просив стягнути на її відшкодування 125 000 грн.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2009 року позов задоволено частково, на користь ОСОБА_4 з відповідача стягнуто 16 000 грн. на відшкодування моральної шкоди..

В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з Відділення Фонду 37 грн. в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права. Зокрема, суд безпідставно не взяв до уваги, що з позовом ОСОБА_4 звернувся до суду в серпні 2009 p., відповідно ж до Законів України «Про державний бюджет на 2006 та на 2007 роки» дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку було зупинено. Законом України № 717 від 23.02.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...», відповідно до яких усі норми даного Закону стосовно виплати моральної шкоди виключено. У п.3 розділу XI «Прикінцеві положення» вказаного Закону після абзацу третього доповнено новим абзацом, згідно якого відшкодування Фондом моральної шкоди незалежно від часу настання випадку припиняється з січня 2008 року, а тому Фонд є неналежним відповідачем. Судом не враховано, що позивач не надав висновку МСЕК про заподіяння йому моральної шкоди, як не надав і доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди та саме у розмірі, який він визначив. В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу Відділення Фонду відхилити, рішення суду залишити без змін , як законне та обгрунтоване.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 працював в закритому акціонерному товаристві «Переробник» в якості старшого майстра 9 листопада 2001 року, при виконанні трудових обов'язків , з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він був тяжко травмований, було встановлено діагноз: компресійний перелом тулуба 12 грудного та 1 поперекового позвонка. Від 19 лютого 2002 року комісією складено Акт про нещасний випадок на виробництві, пов'язаний з трудовим каліцтвом.

Відповідно до висновку МСЕК від 26.09.2002 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 25 %, повторно висновком МСЕК від 09;08.2006року йому було підтверджено втрату професійної працездатності в розмірі 25%, безстроково.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в зв'язку з тим, що ОСОБА_4 встановлено втрату професійної працездатності з 2002 року і згідно із ст.ст. 21,28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодувати заподіяний громадянам збиток від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду . було покладено на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Зазначений висновок суду узгоджується також із рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, відповідно до якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу ОСОБА_4 у зв'язку з отриманими травмами під час нещасного випадку встановлений в судовому засіданні. • Позивач переніс зменшення обсягу трудової діяльності, час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя, тому доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв'язку з відсутністю висновку ЛКК щодо наявності моральних страждань у позивача й необхідності в такому випадку обов'язкового проведення МСЕК для встановлення факту спричинення йому моральної шкоди є необгрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким заподіяно моральну шкоду, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності.

Судом обгрунтовано взято до уваги рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-п/2008 від 22.05.2008 p., якими зокрема встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві  і  як  наслідок  - скасування та обмеження  прав  і  свобод людини  і громадянина.

Враховуючи вищенаведене, доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача у вересні 2002 року, тобто до набрання чинності, як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законами України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки», якими було зупинено дію чинності норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати профпрацездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік - дію цих норм припинено.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає в залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив'доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів; -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.