Судове рішення #13099404

Справа №22ц-21686/2009     Головуючий в 1-й

Категорія-32 (1)     інстанції Джерелейко О.Є.

Доповідач - Турік В.П.

УХВАЛА

Іменем України

25 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Неклеси В.І.

суддів:     Турік В.П., Зубакової В.П.

при секретарі:     Євтодій К.С.

за участю: позивача - ОСОБА_2 відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_6, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

В обґрунтування позову зазначив, що 06.05.2008 року близько 01 год. 30 хв. ОСОБА_5, керуючи в присутності ОСОБА_3 належним на праві власності ОСОБА_7 автомобілем марки ЗAЗ 110247, реєстраційний номер НОМЕР_1, в смт. Софіївка, рухаючись по вул. Жовтневій з боку вул. Червоноармійської в напрямку автовокзалу, порушив Правила дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, не надавши переваги в русі автомобілю марки ІЖ 2717, реєстраційний номер НОМЕР_2, належного на праві власності ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_2

Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, при цьому вартість його відновлювального ремонту складає 10278,01 грн., фактично позивачем витрачено кошти на ремонт автомобіля в сумі 14850 грн. Крім того, внаслідок ДТП ОСОБА_4 завдано й моральну шкоду. Просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку матеріальну шкоду в сумі 14850 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн., а також 1500 грн. витрат з юридичних послуг, 450 грн. витрат за послуги експерта, 398,50 грн. судового збору, 30 грн. витрат з ІТЗ.

У грудні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки й посилаючись на ті ж обставини, що й позивач ОСОБА_4, просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь моральну шкоду в сумі 10000 грн., а також 500 грн. витрат з юридичних послуг, 250 грн. судового збору, 30 грн. витрат з ІТЗ.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2009 року обидва позови об'єднані в одне провадження.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2009 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, залучено ОСОБА_6

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, треті особи -ОСОБА_2, ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 10278,01 грн., моральну шкоду у розмірі 1500 грн., 132,04 грн. судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 відмовлено. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, треті особи -ОСОБА_4, ОСОБА_6, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 1000 грн., 16 грн. судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 відмовлено. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановления нового рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на те, що суд, всупереч вимогам ч.3 ст. 1187 ЦК України, покладаючи обов'язок з відшкодування шкоди, завданої ДТП, на ОСОБА_5, який керував автомобілем з дозволу ОСОБА_3, не перевірив останнього на правомірність користування автомобілем, оскільки власник автомобіля помер 05.11.2006 року.

Крім того, позивач не погоджується з розміром, стягнутої на його користь матеріальної та моральної шкоди, вважаючи його безпідставно заниженим судом, оскільки докази в обґрунтування заявленого ним розміру, надані в повному обсязі. Також, помилковим він вважає й висновок суду про відмову у стягненні на його користь 450 грн. витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку, оскільки понесені ним витрати є судовими.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановления нового рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на невірну оцінку судом доказів, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права відносно відповідальності ОСОБА_3, який неправомірно користувався автомобілем, власник якого помер 05.11.2006 року, а також до заниження розміру моральної шкоди.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в результаті ДТП, яке мало місце 06 травня 2008 року по вул. Червоноармійській в смт. Софіївка, автомобіль марки ГЖ 2717, реєстраційний номер НОМЕР_2, належний на праві власності ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження.

Винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_5, який керував автомобілем марки ЗAЗ 110247, реєстраційний номер НОМЕР_1 й на підставі постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 05.11.2008 року провадження відносно нього закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивачів та стягуючи на їх користь моральну та матеріальну шкоду з ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з наявності його вини у скоєнні ДТП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_4 та стягнення з відповідача ОСОБА_5 матеріальної і моральної шкоди, а також частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнув на його користь з відповідача ОСОБА_5 моральну шкоду з огляду на те, що виним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_5. Вина його підтверджена матеріалами адміністративної справи та постановою судді про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалюючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо стягнення шкоди з ОСОБА_3, суд дійшов правильного висновку про те, що оскільки власником автомобіля ЗAЗ 110247 державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5, був ОСОБА_7, який помер 05 листопада 2006 року, тобто до настання ДТП, а відмітка у свідоцтві про реєстрацію зазначеного транспортного засобу, що ОСОБА_3 має право керувати, тобто відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 мали ознаки представництва відповідно до ст..237 ЦК України, однак у зв*язку зі смертю ОСОБА_7, правоздатність якого припинилася у момент смерті відповідно до ст.25 ЦК України припинились і відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_8, причинно-наслідкового зв*язку між діями відповідача ОСОБА_3 та спричиненням шкоди не встановлено.

Доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_4, що суд всупереч вимогам ч.3 ст.1187 ЦК України, покладаючи обов*язок відшкодування шкоди на ОСОБА_5, який керував автомобілем з дозволу ОСОБА_3 не перевірив останнього на правомірність користування автомобілем, оскільки власник автомобіля помер 05.11.2006 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки шкода відшкодовується винною особою і винним у скоєння дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_5

Доводи ОСОБА_4 щодо занижених судом стягнених сум матеріальної та моральної шкоди з відповідача є безпідставними, оскільки суд вірно стягнув матеріальну шкоду відповідно висновку, підтвердженого в судовому засіданні експертом ОСОБА_9 Клопотань про призначення товарознавчої експертизи, як у суді першої інстанції так і в апеляційній інстанції не надходило. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд керувався ст.ст.23,1167 ЦК України та вірно визначив її розмір.

Доводи ОСОБА_4, що судом неправильно відмовлено у стягненні 450 грн. є безпідставними, оскільки ці витрати, які він поніс по проведенню оцінки вартості матеріального збитку є витратами, понесеними до початку провадження у справі і тому стягненню відповідно до ст.79 ЦПК України не підлягають.

Доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_2, що суд, ухвалюючи рішення неправильно застосував норми матеріального права відносно відповідальності ОСОБА_3, який неправомірно користувався автомобілем, є необгрунтованими та висновків суду не спростовують.

За таких обставин колегія суддів підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення не вбачає.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов*язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303,307,308, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія  суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_2 та апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація