Справа 22ц-21955/09 Головуючий у першій
Категорія - 26 (І) інстанції Грищенко Н.М.
Доповідач Карнаух В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Ляховської І.Є.,
суддів - Барильської А.П.,Карнаух В.В.
при секретарі - Бондаренко І.В.
за участю: представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому
Розі Дніпропетровської області - Чуплої Ірини Сергіївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2009 року за позовом ОСОБА_4 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь 100 000 грн. у відшкодування моральної шкоди у зв'язку з хронічним захворюванням.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2009 року позов задоволено частково: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Фонд) на користь ОСОБА_4 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідача 1,50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі Фонд ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у позові, оскільки суд не врахував, що на підставі ч.27 ст. 77 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту "е" пункту 1 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності"( надалі -Закону), а, також, на підставі п.22 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", зупинено дію абзацу 4 ст. 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку, підпункту "е" п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28, абзацу 10 п.7 ч.7 ст.17 та п.7 ч.1 ст. 22, ч.3 ст. 34 Закону, з 01 січня 2008 рік зазначені виплати припинено. Судом не взято до уваги, що Фонд не є належним відповідачем по справі; що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди; не застосовано тримісячний термін позовної давності та порушено норми процесуального права.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював за різними спеціальностями, в тому числі електрослюсарем на шахті «Жовтнева» В/О «Кривбасруда» з 1963 року по 2004 рік, що підтверджується копією трудової книжки.
При обстеженні в УНДІПМ у січні - лютому 2005 року позивачу було встановлено професійне захворювання за діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легенів 1 стадії загострення середнього ступеня тяжкості, легенева недостатність 1-2 ступеню.
Висновком МСЕК від 04.04.2005 року ОСОБА_4 було встановлено 25% втрати професійної працездатності, безстроково.
При переогляді у МСЕК 31.07.2007 року позивачу було встановлено 35 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, безстроково.
Постановою Фонду № 2698Н від 15.04.2005 року ОСОБА_4 було призначено одноразову допомогу в розмірі 16 400 грн. та щомісячні страхові виплати в сумі 345,85 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності», яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_4 у зв'язку з професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивачу протипоказана фізична праця, він обмежений в пересуванні, роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів спричинення позивачу моральної шкоди, є безпідставними.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004р., відповідно до якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Згідно рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10 -рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано неконституційними зупинення дії абз. 4 ст. 1 Закону п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 р.» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку, оскільки законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Доводи відповідача про те, що суд не врахував що на підставі ч.27 ст. 77 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту "е" пункту 1 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності", ( надалі -Закону), а, також, на підставі п.22 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", зупинено дію абзацу 4 ст. 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку, підпункту "е" п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28, абзацу 10 п.7 ч.7 ст.17 та п.7 ч.1 ст. 22, ч.3 ст. 34 Закону, з 01 січня 2008 рік зазначені виплати припинено, є безпідставними, оскільки позивачу втрата професійної працездатності вперше встановлена висновком МСЕК від 04.042005 року, на підставі чого він і звернувся до суду з позовом.
При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом було враховано роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретні обставини справи та з урахуванням стану здоров'я потерпілого, який, згідно висновків МСЕК за 2005-2007 роки, погіршується і на час розгляду справи позивачу встановлено 35% втрати професійної працездатності.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.